Агропродовольча політика держави як система заходів щодо забезпечення продовольчої безпеки країни

Молоко і молокопродукти10448, 19469, 89363, 089, 698, 9

Риба і рибопродукти710, 3667, 0614, 386, 592, 1

Яйця (млн. шт.) 11741, 013279, 614165, 0120, 6106, 7

Овочі5509, 06581, 37440, 0135, 1113, 0

Плоди, ягоди, виноград1958, 02203, 22405, 0122, 8109, 2

Картопля6065, 05913, 86368, 3105, 0107, 7

Цукор1860, 01704, 01758, 394, 5103, 2

Олія рослинна всіх видів664, 2680, 0625, 394, 192, 0

із неї олія соняшникова450, 0428, 0426, 094, 799, 5

Зменшення в раціоні населення кількості спожитого м’яса, молока, риби і збільшення картоплі свідчить про негативну ознаку споживання некалорійних і недорогих продуктів. Якщо порівнювати показники 2011 р. з даними 2007 р., то видно, що спостерігалася аналогічна тенденція, лише споживання м’яса за цей період зросло на 10, 1%, що є досить позитивним явищем.

7. Продовольча незалежність за окремим продуктом. Задоволення потреб населення у продовольстві упродовж 2007-2011 рр. здійснювалося за рахунок продукції вітчизняного виробництва (табл. 2. 4).

Стан імпортозалежності за групами продовольства (тис. тонн)

Таблиця 2. 4. 

Назва продуктів харчуванняВідсоток імпортозалежності, % Відхилення у 2011р. до, (+, -) 

2007р. 2010р. 2011р. 2007р. 2010р. 

Хліб і хлібопродукти4, 82, 61, 7-3, 1-0, 9

М'ясо і м'ясопродукти11, 515, 910, 4-1, 1-5, 5

Молоко і молокопродукти1, 92, 92, 70, 8-0, 2

Риба і рибопродукти71, 171, 666, 7-4, 4-4, 9

Яйця (млн. шт.) 0, 40, 90, 40-0, 5

Овочі та баштанні2, 94, 73, 80, 9-0, 9

Плоди, ягоди, виноград64, 051, 348, 3-15, 7-3

Картопля0, 10, 50, 60, 50, 1

Цукор1, 320, 515, 314-5, 2

Олія рослинна всіх видів56, 546, 939, 8-16, 7-7, 1

із неї олія соняшникова0, 060, 20, 20, 140

Відсоток імпортозалежності не повинен перевищувати 30%, а впродовж досліджуваного періоду імпортозалежність на ринку риби і рибопродуктів становила 66, 7-71, 6%, плодів і ягід – 48, 3-64, 0%, рослинної олії – 39, 8-56, 5%. Однак таку ситуацію можна пояснити тим, що на цих ринках імпортують продукцію, яку не виробляють в Україні (тропічні фрукти, пальмова чи кокосова олія тощо). При цьому попит на соняшникову олію повністю забезпечувався за рахунок власного виробництва. Продовольча залежність за м'ясом і м'ясопродуктами знаходилась на рівні 10, 4%, за цукром – 15, 3%, а за всіма іншими групами продовольства не перевищувала 5%. Позитивним є той факт, що за досліджуваний період імпортозалежність фактично по всіх видах продукції мала тенденцію до зменшення [25, 26].

Ситуація, що склалася на світових ринках продовольства, свідчить про особливу зацікавленість споживачів у здоровому і повноцінному харчуванні. У багатьох країнах світу діє ринок збуту екологічно чистих продуктів харчування, що сприяє розвитку біологічного (органічного) землеробства. Зокрема, у США забезпечено захист населення від неякісного продовольства. Там розроблена система контролю за якістю і станом екологічної безпеки продовольства, витрати на яку складають понад 1 млрд доларів на рік. Це дозволяє своєчасно виявити й усунути з ринку неякісну продукцію, що загрожує здоров’ю споживачів.

Щорічний продаж екологічно чистих продуктів до 2010 р. у світі може сягнути 100 млрд дол. Ціни на органічні продукти на 10-15% вищі, але попит на них постійно зростає. За прогнозами вчених, до 2010 р. в Європі під органічним землеробством використовуватимуть понад 20% сільськогосподарських земель [19, с. 42]. Останніми роками близько 98% валового збору картоплі в Україні отримують від господарств населення, а тому її можна віднести до органічної продукції, адже там її вирощують в основному вручну і переважно без міндобрив.

Постало питання світового масштабу: де взяти продовольство для приросту людства і як домогтися підвищення продуктивності сільського господарства не на шкоду якості продукції. Для України таке питання є досить актуальним, адже її вважають країною з високим рівнем продовольчої небезпеки. Першочергова роль тут належить державі. У США, що є основним експортером продуктів харчування і зерна у світі, рівень державної підтримки сільського господарства становить 40% відносно вартості виробленої сільськогосподарської продукції, у країнах ЄС – 35%, а в Японії та Франції – 72%, в Україні – 8, 3%. США спрямовують з бюджету в агросферу від 60 до 80 млрд дол. щороку [3, с. 55].

У розвинутих країнах світу – основних експортерах продовольства – аграрна політика характеризується державним регулюванням і підтримкою сільськогосподарського виробництва з використанням кредитів, позик, дотацій тощо. Наприклад, у США діють 16 федеральних продовольчих програм, які підтримують купівельну спроможність населення з низькими доходами і забезпечують тим, хто потребує, мінімальний рівень харчування. За оцінкою Міністерства сільського господарства США 31 млн осіб (11% населення) належать до уразливої щодо голоду і недоїдання соціальної групи. Крім населення з низькими доходами, за продовольчими програмами забезпечують шкільні сніданки та обіди майже для 24 млн школярів, 50% немовлят і 25% дітей у віці 1-4 років [6, с. 133].

 

 

На основі дослідження економічної доступності продовольства, рівнів споживання продуктів харчування окремими групами домогосподарств з різними доходами виділено 11 таких груп. У кожній групі проаналізовано річний раціон харчування, що складається