Алергія до тарганів у хворих на бронхіальну астму та алергічний риніт

 

 

Матеріали та методи дослідження. Для вирішення поставлених у роботі завдань нами було проведено алергологічне обстеження 236 пацієнтів з БА та/або АР (основна група) та осіб без клініко-анамнестичних ознак будь-яких АЗ (контрольна група). Основну групу склали 236 осіб (113 чоловіків і 123 жінки). Вік обстежених коливався від 18 до 60 років, середній вік становив (30, 2+3, 25) років. За допомогою загальноприйнятих у алергології методів досліджень АР був діагностований у 126 чол. (53, 39%), БА – у 71 особи (30, 08%), поєднання БА з АР мало місце у 39 (16, 53%) обстежених.

Схема алергологічного обстеження осіб з АЗ включала: збирання алергологічного анамнезу, шкірне тестування (ПТ) з алергенами різних видів тарганів, а також з іншими внутрішньожитловими алергенами (побутові, епідермальні, пилкові), визначення рівня загального IgE в сироватці крові, функції зовнішнього дихання (ФЗД). З’ясування особливостей алергологічного анамнезу проводилося за складеною нами анкетою з урахуванням типових питань, передбачених при обстеженні хворих на АЗ. При збиранні алергологічного анамнезу враховувалися наявність чи відсутність тарганів в житлових та робочих приміщеннях в даний час або в минулому, ефект від елімінації цих комах або, напроти, погіршення перебігу АЗ при відновленні контакту з ними.

Для постановки шкірних проб використовувались алергени рудого німецького, чорного американського та чорного мадагаскарського тарганів, домашнього пилу (ДП), кліщів, пір’я подушок, шерсті домашніх тварин, пилкові алергени виробництва Вінницького МП “Імунолог”. Шкірні тести особам основної групи виконували у період ремісії АЗ і при відсутності інших протипоказань до тестування in vivo з алергенами. Постановка та оцінка результатів шкірних проб здійснювалася згідно вимог Наказу МОЗ України та АМН України за № 127/18 від 02. 04. 02.

Лабораторні алергологічні методи складались з визначення рівня загального IgE у сироватці крові за допомогою імуноферментного аналізатору. Для визначення порушень бронхіальної прохідності проводилася спірографія з визначенням основних показників ФЗД за загальноприйнятою методикою.

СІТ проводилася хворим на БА або АР в період ремісії АЗ класичним парентеральним шляхом із застосуванням алергенів рудого німецького або чорного американського тарганів (основна) або комплексним алергеном ДП (контрольна група) за затвердженою МОЗ України схемою. При цьому основна та контрольна групи були репрезентативні за статтю, віком, тяжкістю перебігу АЗ, характером попереднього лікування тощо. З метою вивчення ефективності та безпечності СІТ АлТ або комплексним алергеном ДП нами вивчено результати її проведення у 80 пацієнтів з БА або АР та гіперчутливістю до АлТ. З числа обстежених 22 пацієнти з АР та 20 хворих на БА отримували СІТ алергенами тарганів. Іншим 38 обстеженим (20 осіб з АР і 18 з БА) СІТ проводилася алергеном ДП. Результати лікування хворих оцінювалися після 12-місячного курсу СІТ АлТ або алергеном ДП за динамікою клініко-функціональних показників, що характеризують перебіг БА та АР, даних шкірного тестування з відповідними алергенами і рівня концентрації загального IgE у сироватці крові.

Найбільш важливе значення в алергології завжди мала ідентифікація причинно-значущих алергенів, без якої неможливе етіологічне підтвердження діагнозу АЗ та етіотропне лікування відповідних категорій хворих. Тому з метою визначення поширеності алергії до тарганів і вивчення інформативності шкірного ПТ з вітчизняними АлТ в діагностиці ГЧ до них нами було обстежено 236 вищезазначених осіб з АЗ та 36 представників контрольної групи (20 чоловіків і 16 жінок у віці від 20 до 52 років), у яких були відсутні анамнестичні та клінічні ознаки АЗ. Суттєвих розбіжностей між віковим та статевим складом обстежених нами осіб основної і контрольної груп виявлено не було. Результати алергологічного обстеження пацієнтів з АлТ наведені нами в табл. 1.

Шкірне тестування (ПТ) з усіма АлТ виявило стан ГЧ негайного типу до них у (38, 98+3, 17) % обстежених, тобто більш, ніж у кожної третьої особи. Дещо частіше виявлялася ГЧ до алергену чорного американського та рудого німецького тарганів, рідше до всіх 3 АлТ та однаково рідко до чорного мадагаскарського, чорного американського та рудого німецького, обох чорних, чорного мадагаскарського та рудого німецького тарганів, що могло свідчити про наявність загальних антигенних властивостей у алергенів різних видів тарганів, тобто перехресної алергії між ними тощо. На відміну від цього у осіб без клінічних ознак АЗ стан гіперчутливості до АлТ виявлений нами за результатами ПТ лише у 2 (5, 56+3, 82) % випадках (розбіжності вірогідні, при P<0, 01), що могло бути пов’язаним або із станом латентної сенсибілізації до цих комах або з псевдопозитивними результатами даного методу дослідження. Отже, отримані нами дані підкреслюють високу інформативність та специфічність ПТ з вітчизняними алергенами різних видів тарганів в реєстрації гіперчутливості до них. Таким чином, ПТ, за нашими даними, є високоінформативним методом специфічної діагностики алергії до тарганів. Методика його постановки є уніфікованою і підходить для проведення скринінгових досліджень та експрес-діагностики гіперчутливості до АлТ у осіб з АЗ. Прик-тест простий у виконанні, малотравматичний і найбезпечніший серед усіх шкірних проб, що надзвичайно важливо