Алергія до тарганів у хворих на бронхіальну астму та алергічний риніт

 

Таблиця 2

Частота сенсибілізації до інших алергенів у осіб з гіперчутливістю до алергенів тарганів (у%)  (M+m) 

 

Слід також відмітити, що у переважної більшості (75, 0+4, 51) % обстежених нами осіб з БА та/або АР і гіперчутливістю до АлТ переважала множинна сенсибілізація до різноманітних внутрішньожитлових алергенів. Тому дуже важливим завданням було виявлення тих категорій осіб, що мали позитивні результати ПТ з алергеном ДП і негативні результати шкірного тестування з алергенами кліща, пір’я подушок, епідермальними алергенами тощо. Так, у (22, 83+4, 38) % пацієнтів з ГЧ до алергену ДП нами була виявлена алергія саме до тарганів, а не до кліщів роду Dermatophagoides, алергену пір’я подушок або епідермальних алергенів. Отже, майже у кожної четвертої особи ГЧ до комплексного алергену ДП була зумовлена сенсибілізацією до АлТ, що додатково підкреслює етіологічну роль цих комах в розвитку та прогресуванні БА і АР. В цілому переважна більшість обстежених (77, 12+2, 73) %, за нашими даними, мала ГЧ негайного типу до інсектних алергенів житла: кліщів та/або тарганів. Слід також підкреслити, що досить часто (51, 09+5, 21) % виявлялися одночасно позитивні результати ПТ до алергенів обох видів комах, що вірогідно було пов’язано із множинною сенсибілізацією до внутрішньожитлових алергенів або з антигенною подібністю родин Arthropoda (таргани) і Acarinae (кліщі).

Отже, алергени побутових комах (кліщі, таргани тощо) слід вважати провідним сенсибілізуючим агентом при респіраторних АЗ і тому при обстеженні хворих на БА та АР необхідно проводити додаткове шкірне тестування пацієнтів за допомогою ПТ з використанням вітчизняних алергенів рудих та чорних тарганів.

Метою нашого дослідження також було визначення ефективності та безпечності парентеральної СІТ АлТ у хворих на БА або АР. Позитивний клінічний ефект СІТ в цілому для обох АЗ лише дещо частіше (P>0, 05) спостерігався в основній, ніж в контрольній групах. Так, у (85, 71+5, 40) % осіб основної (АлТ) та у (76, 32+6, 90) % обстежених контрольної (алерген ДП) груп після 12-місячного курсу СІТ були досягнуті відмінні, добрі або задовільні результати лікування, що проявилося зниженням кількості та тяжкості загострень БА та АР, зменшенням потреби у медикаментозних препаратах (бронхолітики, антигістамінні препарати, топічні глюкокортикостероїди, муколітики, деконгестанти тощо) під час виникнення загострень АЗ, трансформацією більш тяжких їх форм в менш тяжкі, досягнення тривалого контролю над їх клінічним перебігом тощо. Крім сумарної оцінки результатів проведення СІТ АлТ або алергеном ДП у хворих на АЗ, нами також були окремо оцінені клінічні результати лікування осіб основної та контрольної груп при БА та АР. При цьому вони виявилися майже однаковими (P>0, 05) в обох групах обстежених і при обох формах АЗ.

При аналізі в динаміці під час проведення СІТ основних показників ФЗД, що характеризують порушення бронхіальної прохідності (FEV1 і PEF), нами також відмічена тенденція до їх покращення, хоча статистично значимих відмінностей між цими показниками ми не виявили (P>0, 05 для всіх випадків), що можливо було пов’язано з тим, що вони наблизилися або досягли норми ще під час проведення попередньої фармакотерапії.

Загальновідомо, що оцінювати ефективність СІТ слід не лише за клінічними критеріями (хоча вони нерідко є головними), але й за змінами розмірів шкірних проб, титру блокуючих антитіл, рівнем загального та алерген-специфічного IgE в сироватці крові, іншими імунологічними показниками тощо. Хоча слід підкреслити, що клінічний ефект СІТ далеко не завжди корелює з цими показниками. З метою вивчення ефективності СІТ внутрішньожитловими інсектними алергенами ми вивчили в динаміці зміни результатів шкірних проб за допомогою прик-тестів з АлТ та алергеном ДП. Як видно з наведених в них даних, після проведення СІТ АлТ у обстежених нами пацієнтів з БА і АР результати шкірних проб мали тенденцію до зниження, що знайшло відображення у переході 1 випадку гіперреактивності у виражено позитивну реакцію, меншенні вдвічі частоти виражено позитивних реакцій за рахунок.

Статистично вірогідна різниця у результатах шкірних проб у обстежених до та через рік після початку проведення СІТ чітко виявлялася лише для виражено позитивних реакцій (Р<0, 05), що можливо було пов’язане з відносно невеликими термінами спостереження за пацієнтами і їх загальною кількістю. В цілому зниження інтенсивності шкірних проб після 1 року проведення СІТ АлТ відбулося у (42, 86+7, 64) % обстежених даної групи.

Специфічна імунотерапія АлТ, за нашими даними, в меншому ступені вплинула на результати шкірних тестів з цими інсектними алергенами у осіб, що отримували СІТ алергеном ДП. Так, ми спостерігали лише в 1 випадку перехід гіперреактивності у виражено позитивну реакцію, а також у 2 пацієнтів після лікування виражено позитивні реакції змінилися на позитивні. Ще у 1 особи позитивні результати ПТ з АлТ стали сумнівними. Тобто зниження вираженості результатів ПТ з АлТ відбулося лише у (15, 79+5, 92) % пацієнтів. Таким чином, проведення СІТ АлТ навіть вже через рік призводить до суттєвого зниження ГЧ до відповідних алергенів за даними шкірного тестування (42, 86+7, 64) % в основній проти (15, 79+5, 92) % випадків в контрольній групах, (P<0, 01). Оскільки АлТ входять до складу комплексного алергену ДП ми оцінили