Алергія до тарганів у хворих на бронхіальну астму та алергічний риніт

 

Таблиця 1

Інформативність прик-тесту з алергенами тарганів у обстежених основної та контрольної груп

 

Значний інтерес, на наш погляд, мало вивчення частоти розвитку ГЧ до АлТ при різних формах АЗ у обстежених нами осіб. Так, ГЧ до хоча б одного з АлТ діагностована у (38, 03+5, 76) % пацієнтів з БА, (35, 71+4, 27) % хворих на АР та у (51, 28+8, 0) % обстежених з поєднанням БА і АР. Отже, для поєднання двох форм АЗ (БА та АР), за нашими даними, був характерний більш частий розвиток ГЧ до АлТ (Р<0, 05 для обох випадків).

Нами також була визначена частота розвитку ГЧ до різних видів тарганів у хворих на окремі форми АЗ. Результати дослідження показали, що частота реєстрації ГЧ до різних АлТ коливалася при різних АЗ від (1, 41+1, 40) % до (15, 87+3, 25) % випадків. При АР частіше діагностувалася сенсибілізація до одного з видів тарганів у порядку зниження частоти її реєстрації (чорний американський, рудий німецький та чорний мадагаскарський таргани) і рідше виявлялася ГЧ до 2-3 АлТ. У хворих на БА була частіше виявлена моносенсибілізація до чорного американського та полісенсибілізація (чорний американський і рудий німецький, всі 3 види тарганів одночасно). Наявність поєднання БА та АР частіше супроводжувалося розвитком ГЧ до декількох видів тарганів одночасно (чорні американський і мадагаскарський, всі види тарганів) і рідше формуванням сенсибілізації до чорного американського та рудого німецького тарганів. Отже, більш тяжкі форми АЗ (БА та БА з АР) дещо частіше супроводжувалися розвитком ГЧ до декількох АлТ, хоча слід додати, що відносно невелика вибірка не дозволила нам отримати суттєві розбіжності між частотою виявлення ГЧ до АлТ різних видів при різноманітних клінічних формах АЗ у обстежених.

Відомо, що доказами наявності алергії до тарганів повинні бути: 1) зв’язок клінічних проявів АЗ з контактом з ними; 2) наявність позитивних шкірних тестів з АлТ; 3) наявність в сироватці крові хворих специфічних IgE-антитіл до даних інсектних алергенів. Так, окрім одержання позитивних результатів тестів in vivo, нами при збиранні алергологічного анамнезу також з’ясувалося, що у (56, 52+5, 17) % осіб з позитивними результатами прик-тестів з АлТ ці комахи були присутніми в даній час у житлових або робочих приміщеннях, а ще у (11, 96+3, 38) % обстежених таргани були там раніше. На відміну від цього таргани були присутні або спостерігалися раніше у житлових або промислових приміщеннях всього лише у (22, 92+3, 50) % осіб з негативними результатами ПТ з АлТ (P<0, 01). Крім того, (31, 33+4, 84) % осіб з позитивними результатами ПТ з АлТ відмічали позитивні клінічні зрушення у перебігу АЗ після припинення контакту з тарганами або навпаки погіршення стану здоров’я після відновлення контакту з ними. Таким чином, результати алергологічного анамнезу підтверджують не лише важливість АлТ у розвитку та прогресуванні АЗ у обстежених, але й високу інформативність та специфічність ПТ у діагностиці ГЧ негайного типу до певних алергенів.

Аналогічно до інших видів шкірних тестів позитивні результати ПТ також розподіляються за ступенем вираженості реакції. Так, у осіб з ГЧ до АлТ переважали позитивні результати (76, 09+4, 45) %, рідше зустрічалися виражено позитивні (21, 74+4, 30) % і зовсім рідко (2, 17+1, 52) % мала місце гіперреактивність шкіри (P<0, 01 для обох випадків). Ми також провели розподіл вираженості результатів шкірного тестування у осіб з різними клінічними формами АЗ. Отримані нами дані показали, що вираженість реакцій шкіри до АлТ не залежала від тієї чи іншої клінічної форми АЗ, оскільки при БА, АР та при їх поєднанні позитивні (70, 0+10, 51) % - (81, 48+7, 61) %, виражено позитивні реакції (18, 52+7, 13) % - (25, 0+9, 93) % та гіперреактивність (2, 22+2, 20) % - (5, 0+5, 0) % реєструвалися з однаковою частотою (P>0, 05 для всіх випадків).

Крім визначення алергії до тарганів, нами паралельно оцінювалася наявність ГЧ до інших внутрішньожитлових алергенів. Результати такого комплексного алергологічного тестування наведені нами в табл. 2. Прик-тест у пацієнтів з БА та/або АР виявив позитивні результати з алергенами ДП у (80, 43+4, 14) %, кліщів – у (51, 09+5, 21) %, з епідермальними алергенами – у (35, 87+5, 0) % та з пилковими алергенами у – (32, 61+4, 89) % обстежених. При цьому частота алергії до тарганів у осіб з БА та/або АР лише дещо поступалася за частотою алергії до кліщів. ГЧ до внутрішньожитлових алергенів майже однаково часто (P>0, 05 для всіх випадків) супроводжувала хворих на БА, АР та БА з АР. Єдиним винятком можуть бути лише результати обстеження з пилковими алергенами пацієнтів з АР та АР в поєднанні з БА. Оскільки серед даних категорій осіб зустрічалися хворі на цілорічний АР з сезонними загостреннями, то частота виявлення серед