Аналіз господарської діяльності судоремонтного підприємства на прикладі СРЗ ім. Куйбишева

Відомо, то одним із самих радикальних засобів при проведенні економічної реформи є вдосконалення структури промислових підприємств. Судоремонтна галузь також не є виключенням. Наприкінці 1997 року Південний науково-дослідний інститут (ЮжНДІМФ) розробляє Національну програму стабілізації і розвитку морською і річкового транспорту України до 2005 року, де були запропоновані рекомендації для СРЗ морського транспорту, курируемо існувавшим тоді Державним департаментом морського і річковою транспорту України (ДДМРТУ). Цій же тематиці були присвячені статті О.І. Сичука, В.Я. Вороніна і Г.М. Комарова.

Висновки розробок ЮжНДІМФ по цій проблемі коротко виражені у завданнях ""Національної програми ". які для 5-ти СРЗ, таких як Одеський "Україна ", Іллічевський, Керченський, Ізмаїльський і Килійський, були записані таким чином: у період 1998 2005 pp. провести реструктуризацію і поетапну приватизацію Одеського і Іллічевського СРЗ. а у 2000 2005 pp. останніх трьох занидів [16]. Під реструктуризацією розуміється юловним чином виділення юридично самостійних цільових виробництв, наприклад судоремонтного, доковою, машинобудівного і ін. О.І.Сичук у статті "Проблеми вітчизняного судоремонтного виробництва" уточнює: "Підприємство, організоване по такому принцип), буде являти собою корпорацію, яка об'єднана апаратом генеральної дирекції" [18].

Для того щоб звільнити цільові виробництва зайвих витрат по обслуговуванню території, сплаті за енергоресурси і т.п., пропонувалося виділити також заготовчі і навіть допоміжні виробництва.

Необхідно сказати, що і до розробки них наукових рекомендацій деякі судоремонтні підприємства, намагаючись вижити у сучасних умовах, проводили так) "реструктуризацію" стихійно, передаючи, наприклад, свої причальні споруди і виробничі цехи у оренд) портам. Що стосується до виділення цільових виробництв, то ним займалися усі великі СРЗ України навіть у більш сприятливі для економіки України часи, з метою покращити управляємість виробництва і націлити його на кінцевий результат: своєчасний і якісний ремонт суден.

Пропозиції виділити в юридично самостійні заготовчі і допоміжні лі більшістю СРЗ у 1997-1998 pp. були не прийняті. Причин у тому, що відділені подібним чином виробництва у сьогоднішніх умовах стають нежиттєздатними. При цьому основні підприємства вимушені сплачувані самостійним заготовчим і допоміжним виробництвам за їх послуги набагато більше, ніж до розділення, що не покращує економічні показники випуску самої основної продукції.

Що стосується виділення у самостійну юридичну особу якого-небудь основного виробництва, наприклад ликового, то кікс питання погреби глибокої теоретичної або експериментальної обробки. Перші результати такого експерименту можна спостерігати, наприклад, у 1998 році на Одеським) СРЗ "Україна". Спочатку ликове виробництво, яке майже відділилися, тобто отримало свій розрахунковий рахунок у банку, запрацювало досить успішно, але це тривало тільки до тих пір, поки доки мали більш-менш стабільне завантаження. Ллє коли замовлень не стало, покривати збитки вимушені були інші цехи і господарства. Відмітимо, що судоремонтний завод без доків неповноцінне підприємство, яке може існувати тільки при сприятливій виробничій кон'юнктурі [15].

Не можна не погодитися з думкою Г.М.Комарова, який \ своїй статті "Шляхи стабілізації судноремонту", пише: "Приватизація, гак як і реструктуризація, повинна здійснюватись поетапно, з необхідною підготовкою, аналізом, науковим і методичним забезпеченням, експериментальною обробкою". Поки що дана інформація про роботу інших приватизованих СРЗ України не дають можливості робити висновок про корисність проведених перетворень як для самих підприємств, так і для флоту, який вини повинні обслуговувати на їй.

Повертаючись до рекомендацій розробленої ЮжНДІМФ "Національної програми ..." на перспективу до 2005 року . відмиймо, що вона обійшла увагою третій по розмір)' серед СРЗ морською флоту Азовський СРЗ. Виходить, що не потрібно ні реструктурувати, ні приватизувати. Чому? Відповідь очевидна: завод і так працює відносно стабільно і навіть використовує виробничі потужності майже на 80%. Але зараз і він ремонтує удвічі менше суден, ніж у 1990-1991 pp. Підприємство виходить з важкого економічного стану головним чином за рахунок суднобудування. По ньому ж сьогодні пішов і чилійський ССРЗ, за останні два роки постійно покращуючи свої економічні показники .

Так яка ж структурна перебудова потрібна СРЗ України? Для відповіді на не питання спочатку не завадило б розмежувати поняття структури як мінімум па дві: структуру основних виробничих фондів (ОВФ) і структуру виробничих програм. Що стосується ОВФ СРЗ, то слід відзначити їх надмірну зношеність. Наприклад, ще на 01.01.97р. знос ОВФ у середньому по СРЗ ГДМРТУ складав 54.2%. А моральній знос, тобто майже повна відсутність сучасних технічних засобів? Таким чином, у якості найпершого заходу структурної перебудови виступає обновлення ОВФ, технічне переозброєння усіх видів виробництв СРЗ (судоремонтного, судно- і машинобудівного). Без інвестицій тут, зрозуміло, не обійтись. Частково кошти повинні знайтися за рахунок реалізації лишнього обладнання заводів [20].

Наряду з оновленням ОВФ необхідно привести їх структуру у відповідність і структурами виробничих програм. Без таких р базуються на прогнозуванні можливих варіантів навантаження СРЗ, складанні конкретних бізнес-планів, не можливо визначити навіть основні напрямки структурної перебудови.

Доречі зовсім недавно в "Одеському віснику" повідомлялось про значне покращення стану Одеського СРЗ №2. Щоб вийти з склавшоїся ситуації, керівництво заводу, не сподіваючись більше па інвестиції "добрих дядей", зайнялося доскональною розробкою можливих варіантів завантаження заводу зсилаючись на власні можливості, розгорнула маркетингову діяльність в обхід посередників. І результати з'явилися: зросла кількість замовлень на виготовлення продукції як для портів,