Аналіз ЛРС

Під час вивчення цілих, неподрібнених об’єктів готують ріпні препарати залежно від морфологічної групи сировини, що досліджують. Ніжні органи, що легко просвітлюються, такі, як листки, квітки, нездерев’янілі стебла та ін., розглядають, ні, правило, з поверхні. З коренів, кореневищ, кори, насіння, грубих, шкірястих листків тощо готують поперечні й повздовжні зрізи або препарати зіскоблювання, грубого порошку; також використовують препарати ізольованих тканин після мацерації.

Уся мікроскопічна техніка необхідна для отримання різних структур, які добре розрізнюються під мікроскопом. Цьому сприяє забарвлення препаратів, просякання їх тими або іншими рідинами тощо.

Включаючі і просвітлювальні рідини. Для виготовлення мікропрепарату використовують включаючі (індиферентні) та просвітлювальні (неіндиферентні) рідини. Включаючі рідини не реагують з досліджуваним об’єктом і є лише середовищем, у якому його розглядають. До включаючих рідин належать вода, і гліцерин. Порівняно з іншими рідинами вода найменше видозмінює препарат: форма й величина клітин, структура і забарвлення тканин не змінюються, добре видно кристали оксалату кальцію і крохмальні зерна, алейронові зерна розпадаються, а жирні олії з’єднуються у великі краплі, слиз розчиняється; тканини залишаються темними і нечіткими для розпізнавання.

Гліцерин зазвичай використовують після розведення водою у співвідношенні 1: 2, додаючи шматочок камфори або кристалик карболової кислоти. Нерозведений гліцерин має властивість поглинати з тканин воду, зморщувати їх та деформувати. У розчині гліцерину тканини довго не висихають. Крім того, гліцерин має слабкі просвітлювальні властивості.

До неіндиферентних рідин належать розчини калію або натрію гідроксиду, фенолу, перекису водню. Гідроксиди калію або натрію використовують у вигляді 3-5%, рідше – 10% водного розчину. Концентрація розчину і тривалість його дії залежать від властивостей об’єкта. У разі тривалої дії цих розчинів крохмальні зерна набухають і перетворюються на клейстер; жири обмилюються, білки розчиняються, а тканини, забарвлені в темний колір, просвітлюються. Недоліком основ є те, що під їх дією клітини сильно розбухають і легко руйнуються під час натискування. Фенол швидко проникає в тканини, внаслідок цього повітря з об’єкта витісняється, крохмальні зерна розбухають і розпливаються; краплі жирних та ефірних олій спочатку збільшуються, а потім поступово розчиняються; білкові речовини, хлорофіл та інші включення руйнуються; забарвлені тканини світлішають; кристали не змінюються, але їх погано видно. З% розчин перекису водню використовують як просвітлювальну рідину. Можна використовувати й вищі концентрації для мацерації препарату, тобто для ізоляції різних елементів (провідних, механічних тканин та ін.).

Перед вивченням під мікроскопом ЛРС спочатку розм’якшують різними способами.

Холодне розм’якшування. Грубі частини рослини – кора, плоди, насіння, підземні органи, шкірясті листки – заливають сумішшю гліцерину з 96° спиртом (1: 1) і витримують до повного просякнення тканин рідиною. Така підготовка об’єкта відбувається дуже повільно (від кількох днів до кількох тижнів і залежить від товщини об’єкта та особливостей його будови), але вона достатньо ефективна, оскільки тканини повністю звільняються від повітря й частково просвітлюються.

Квітки й нешкірясті листки можна помістити в суміш води й гліцерину (2: 1) або води, гліцерину й спирту 96° (1: 1: 1), або тільки у воду на 1-5 діб. Після розмочування об’єкти кладуть у спирт 96° з невеликою кількістю гліцерину для ущільнення тканин.

Розм’якшування матеріалу можна проводити у вологій камері. Наприклад, в ексикатор наливають воду і вміщують туди сировину таким чином, щоб вона безпосередньо не стикалася з водою, а зволожувалась і розм’якшувалася за рахунок парів атмосфери камери. Для того щоб сировина не пліснявіла, у воду додають невелику кількість карболової кислоти.

Гаряче розм’якшування. Невеликі шматочки сировини кип’ятять у воді (кору протягом 3-5 хв, підземні органи – 20-30 хв). Плоди і насіння розм’якшують розпарюванням. Для цього сировину кладуть у марлю, зав’язують і підвішують таким чином, щоб сировина знаходилась у парах і не занурювала у воду. Розпарювання триває 15-30 хв. Тривалість розпарювання залежить від твердості об’єкта.

Для розм’якшування й просвітлювання квіток і трави шматочки матеріалу кип’ятять у 3-5% розчині натрію або калію гідроксиду протягом 2-5 хв, залежно від товщини й щільності об’єкта (сильне розм’якшування не допускається). Після кип’ятіння сировину кілька раз промивають водою (2-3 рази), щоразу зливаючи її. Оброблений у такий спосіб матеріал переливають у чашку Петрі або випаровувальну чашку, залишають у воді і використовують для виготовлення мікропрепарату.

Способи мацерації та ізолювання тканин. Об’єкти кип’ятять у 3 – 5% розчині натрію гідроксиду протягом 30 хв, а потім тканини роз’єднують препарувальною голкою.

Для виготовлення мікропрепарату необхідно використовувати предметне і покривне скельця, які повинні бути чистими й сухими. Підготовлений препарат за допомогою препарувальної голки розміщують на предметному склі в краплі реактиву і накривають покривним склом. У разі неакуратного накладання покривного скла в препараті можуть утворюватися бульбашки повітря, які під час мікроскопії мають вигляд темної плями Тому скло необхідно встановлювати похило: спочатку його прикладають одним боком до краплі реактиву, а потім, притримуючи голкою, щільно прикладають до предметного скла. Якщо бульбашки повітря все-таки утворились, то їх можна видалити легким постукуванням тупим кінцем голки по покривному склу або підігріваючи препарат над полум’ям спиртівки (нагрівати препарат можна тільки тоді, коли він не містить речовин, що змінюються в разі підвищення температури). Якщо рідини, яку використовували