Антропогенні ландшафти правоббережної України: історико-географічний аналіз, регіональні структури, оптимізація

У першiй главi розглянута iсторiя розвитку комплексних дослiджень природи в межах Правобережної України. Становленню антропогенного ландшафтознавства в Українi, питанням теорiї i методики регiональних дослiджень антропогенних ландшафтiв присвячена друга глава. У наступних главах (3 i 4) проаналiзованi iсторико-географiчнi особливостi формування антропогенних ландшафтiв, їх сучасна структура, парагенетичнi та парадинамiчнi взаємозв'язки мiж ними. У п'ятiй главi видiленi i розглянутi зональнi та азональнi типи антропогенних ландшафтiв, а у шостiй – їх регiональнi структури та проведено природно-господарське районування територiї Правобережної України. У заключнiй, сьомiй главi, розглянута специфiка антропогенно-ландшафтного прогнозу, проаналiзованi особливостi розвитку антропогенних процесiв та ландшафтiв у межах Правобережної України на наступнi 10-15 рокiв, а також напрямки їх оптимiзацiї.

 

 

Історiя розвитку комплексних дослiджень природи територiї Правобережної України

Дослiдження природи територiї Правобережної України, поступове розширення i поглиблення яких привело до зародження вчення про антропогеннi ландшафти, розпочато з найдавнiших часiв. Аналiз археологiчної та iсторико-географiчної iнформацiї дозволив хронологiчно видiлити 3 етапи i 6 перiодiв у розвитку таких дослiджень.

Етап початкового пiзнання природи (40-35 тис. рокiв тому – IV ст. до н. е.). Прямих, письмових даних, якi б його фiксували, немає. Посередньо етап пiдтверджується багатим археологiчним матерiалом. Для нього характерно: всебiчне пiзнання тiльки тих природних компонентiв та явищ, якi мали практичне значення; регiональний (територiя функцiонування) характер пiзнання природи; передача природничих знань в уснiй формi та практичних навичках; поява перших графiчних зображень природних об'єктiв.

Описовий етап (V ст. до н. е. – середина XVIII ст.). iсторичний аналiз особливостей розвитку i господарського освоєння природних ресурсiв, оригiнальнi античнi та лiтописнi i чисельнi середньовiчнi описи природи Правобережної України дали можливiсть видiлити в межах цього етапу три перiоди:

1. Античний (V ст. до н. е. – початок I тис. н. е.). Фiксується грецькими та римськими античними джерелами. Для перiоду характерно: поява письмової iнформацiї про природу i господарство Правобережної України; порiвняно детальний опис природи пiвденних степових, частково лiсостепових i вiдсутнiсть даних про пiвнiчнi лiсовi райони; поява перших описiв антропогенiзованої природи.

2. Лiтописний (середина I тис. н. е. – XIII ст.). Основа – хронiки, подорожнi нотатки i лiтописи. Останнi – якiсно нова форма географiчної iнформацiї. В лiтописах природа України описана рiдною мовою i мiсцевими авторами; започатковано iсторико-географiчний метод опису природних i суспiльних явищ; хронологiчна достовiрнiсть; першi спроби аналiзу змiн природи пiд впливом господарської дiяльностi людей (Слово о полку iгоревiм).

3. Середньовiчний (XIV – XVIII ст.). Вiдомо близько 60 захiдноєвропейських (здебiльшого французи, iталiйцi, нiмцi i поляки) авторiв оригiнальних описiв природи Правобережної України. Описи узагальненi: природа, населення, господарство, часто з картографiчною iнформацiєю. Наприкiнцi перiоду розпочинаються науковi дослiдження природи окремих регiонiв Правобережної України.

Етап наукових пошукiв (XIX – початок XXI ст.). Характер наукових дослiджень та корективи, що внесли в них двi свiтових вiйни, дали можливiсть роздiлити етап на три перiоди.

1. Зародження наукових основ комплексного вивчення природи (друга половина XIX – початок XX ст.). Для перiоду характерно: органiзацiя географiчних кафедр в унiверситетах i краєзнавчих товариств; проведення комплексних експедицiйних дослiджень; зародження ландшафтознавства i фiзико-географiчного районування; вивчення впливу людини на природу, що привело до формування основ антропогенної географiї.

2. Розвитку природничого районування (20-тi – початок 50-х рокiв XX ст.). Перiод характеризується: активним розвитком галузевих наук; переважанням геоморфологiчних та бiогеографiчних дослiджень; розвитком на їх основi природничого районування, зокрема i для потреб сiльського господарства, садiвництва тощо; зародженням основ антропогенного ландшафтознавства.

3. Ландшафтознавчий (середина 50-х рокiв XX ст. – початок XXI ст.). Характернi ознаки перiоду: розвиток польових ландшафтознавчих дослiджень i проведення перших наукових конференцiй з ландшафтознавства; розробка нових методiв i принципiв комплексних природничих дослiджень; активне формування нових напрямкiв в ландшафтознавствi, зокрема антропогенного; розвиток в структурi останнього регiонального антропогенного ландшафтознавства.

На початку XXI ст. тiсний зв'язок ландшафтознавчих дослiджень з практикою знаменує собою перехiд в новий конструктивний перiод, завершальний в пошуковому етапi розвитку комплексних дослiджень природи Правобережної України.

Основи теорiї i методи регiональних дослiджень антропогенних ландшафтiв

Наука про ландшафти зародилась наприкiнцi XIX ст. територiально в Українi i частково в Росiї завдяки узагальненню В.В. Докучаєвим результатiв земських експедицiй (1882-1916 р. р.) i експериментiв, що апрiорно з початку XIX ст. проводили українськi землероби i лiсiвники (В.Я. Ломикiвський, i. Е.Овсинський, В.Е. Графф, В.П. Скаржинський та iн.), а також нiмецькi колонiсти в межах Правобережної України (с. Харцизiв Новоросiйської, с. Шпикiв Подiльської губернiй та iн.). Зародилася не в процесi вивчення натуральної природи, а на розоранiй степовiй нивi. Практично традицiйне (натуральне) i антропогенне ландшафтознавства почали формуватися в Українi одночасно. Первiсний заряд агрофiльностi (а точнiше антропофiльностi) i регiональний характер дослiджень постiйно супроводжував їх розвиток.

Традицiйне ландшафтознавство в Українi з допомiжного чинника фiзико-географiчного районування (20-50-тi роки XX ст.), пiсля ii Всесоюзної наради з ландшафтознавства у Львовi (1956 р.) розвивається в системi природничих наук обособлено. Антропогенне ландшафтознавство почало оформлятися в 30-40, а як самостiйний