Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Антропогенні ландшафти правоббережної України: історико-географічний аналіз, регіональні структури, оптимізація

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
42
Мова: 
Українська
Оцінка: 

– XII ст. – перехiдний етап вiд натуральних до антропогенних ландшафтiв, а починаючи з XVII ст. частка останнiх постiйно збiльшується. Наприкiнцi XX ст. антропогеннi ландшафти займають вiд 75-80 до 90-96% територiї Правобережної України. Натуральнi ландшафти збереглися приблизно на 5-8%: заповiдники i резервати – 2, 5, неосушенi болота – 2-3, незайнятi крутi схили – 1, 5-2%.

Історико-географiчнi особливостi формування та своєрiднi властивостi антропогенних ландшафтiв дали можливiсть їх класифiкувати. Головний недолiк попереднiх спроб (Г.А. Зiльбер, 1957; К. i. Геренчук, 1967, 1978; С.В. Трохимчук, 1968, Л. i. Воропай, Г. i. Денисик, 1978 та iн.) у змiшуваннi двох цiлком рiзних понять – класифiкацiї антропогенних ландшафтiв та районiв спiввiдношення натуральних i антропогенних комплексiв. Класифiкацiя антропогенних ландшафтiв передбачає їх подiл на групи за певною ознакою – або найбiльш суттєвою у самiй структурi комплексу, або важливою для потреб практики. Таких класифiкацiй може бути багато. Ф.М. Мiльков (1973 р.) наводить шiсть, В.С. Жекулiн (1982 р.) – чотири, Л. i. Воропай (1975 р.) – три. Визнання та широке застосування у практицi наукових пошукiв отримали двi з них: за змiстом, що визначається родом господарської дiяльностi та за генезисом.
Перша, доповнена iсторико-географiчним аналiзом з врахуванням регiональної специфiки антропогенних комплексiв, використана нами при класифiкацiї антропогенних ландшафтiв Правобережної України. Видiлено вiсiм класiв антропогенних ландшафтiв (мiсце визначає послiдовнiсть формування, значення в антропогенiзацiї натуральних ландшафтiв регiону та їх площа) : селитебний, сiльськогосподарський, лiсовий та водний антропогеннi, промисловий, дорожний, рекреацiйний i белiгеративний. iсторико-географiчний аналiз показує, що завдяки дiї двох чинникiв – природного i суспiльного, їх формування проходило неоднаково. Разом з тим, для розвитку кожного класу антропогенних ландшафтiв характернi три часовi зрiзи: зародження, становлення i функцiонування в якостi антропогенних.
За видами господарської дiяльностi видiленi пiдкласи антропогенних ландшафтiв. У межах Правобережної України їх 15. Вплив зональних чинникiв на формування антропогенних ландшафтiв вiдображений у їх зональних типах. В подальшому спостерiгається схожiсть в принципах видiлення типологiчних таксонiв натуральних i антропогенних ландшафтних комплексiв (рис. 1).
Особливостi та специфiку ландшафтної структури видiлених класiв антропогенних ландшафтiв дослiджено на 52 ключових дiлянках зон мiшаних лiсiв, лiсостепу i степу за допомогою iсторико-генетичних рядiв ландшафтних картосхем. Завдяки цьому в межах Правобережної України, зокрема, в структурi гiрничопромислового пiдкласу промислових ландшафтiв видiлено три типи (кар'єрно-вiдвальний, торфово-болотних пустирiв i териконно-псевдокарстовий) i два пiдтипи (рекультивований i нерекультивований) ландшафтiв, 34 типи гiрничопромислових мiсцевостей та їх варiантiв.
Взаємозв'язки мiж основними класами антропогенних ландшафтiв
Ландшафтнi межi. Катени i екотони. Польовi дослiдження показують, що доцiльно розрiзняти три групи ландшафтних меж – мiж натуральними, натуральними i антропогенними, а також антропогенними ландшафтними комплексами.
Межi мiж основними класами антропогенних ландшафтiв, що фiзiономiчно та якiсно вiдрiзняються мiж собою, часто формуються у виглядi перехiдних смуг – екотонiв. За ландшафтними особливостями екотони можуть вiдрiзнятися вiд контактуючих класiв антропогенних ландшафтiв. Так, завдяки пiдтопленню прилеглих територiй або заростання мiлководних дiлянок мiж водосховищами, ставками i довкiллям формуються своєрiднi земноводнi екотони, представленi смугою водно-болотних комплексiв. Якщо при взаємодiї антропогенних ландшафтiв формуються, або штучно створюються катени (рис. 2) – закономiрна сукупнiсть перехiдних i тiсно взаємопов'язаних мiж собою смуг, то межу мiж ними доцiльно проводити по найбiльш контрастнiй смузi.
Пiдходи i критерiї визначення меж регiональних одиниць антропогенних ландшафтiв рiзного таксономiчного рiвня мають свої особливостi i розглянутi в подальшому. Внаслiдок того, що антропогеннi ландшафти вiдрiзняються вiд натуральних лише генезисом, то межi одиниць типологiчного рiвня (типiв мiсцевостей та їх варiантiв, ландшафтних дiлянок i урочищ) часто визначаються за тими ж критерiями, що й натуральних.
Значно складнiший процес видiлення меж ландшафтно-техногенних i ландшафтно-iнженерних систем, особливо в мiстах i промислових центрах. Тут досить часто одна технiчна споруда безпосередньо контактує з iншою. У таких випадках контури технiчних споруд можуть визначати одночасно i межi всiєї ландшафтно-техногенної системи.
Встановлення меж та дослiдження особливостей функцiонування i ландшафтної структури перехiдних смуг, катен i екотонiв дозволили вивчити взаємозв'язки мiж класами антропогенних ландшафтiв, зокрема селитебними, сiльськогосподарськими, лiсовими, частково рекреацiйними. Так, при вивченнi взаємозв'язкiв селитебних (мiських) ландшафтiв з довкiллям встановлено, що зовнiшню межу примiської зони доцiльно видiляти, взявши за основу просторове розташування самого характерного для неї класу антропогенних ландшафтiв. У примiськiй зонi домiнують селитебнi, дорожнi i частково промисловi ландшафти, але вони не характернi i не фоновi. Характернi ландшафти примiської зони – рекреацiйнi. В довкiллях великих мiст (обласного, державного пiдпорядкування) вони – основа для видiлення двох пiд зон – внутрiшньої i зовнiшньої. Внутрiшня примiська пiдзона – це мiсце пiшохiдного одноденного туризму i вiдпочинку, а також розмiщення виробництв, технологiчно тiсно пов'язаних з мiстом. Ширина її не перевищує 5-10 км. В ландшафтнiй структурi роль фонових тут вiдiграють рекреацiйнi комплекси, а натуральнi ландшафти займають лише 6-8% територiї. Зовнiшня примiська пiдзона включає територiї багатоденного «осiдлого» вiдпочинку. Завдяки розвинутiй мережi дорiг i наявностi транспорту, зовнiшня межа примiської зони мiст Правобережної України знаходиться на вiддалi 35-40 i бiльше кiлометрiв. Рекреацiйнi ландшафти зовнiшньої примiської пiдзони, залишаючись характерними, втрачають значення фонових. Вони тут розташованi не рiвномiрно, а у виглядi «гнiзд», приурочених до долин рiчок, лiсових масивiв, ставкiв та озер. Завдяки цьому зовнiшня пiдзона часто асиметрична. Крiм рекреацiйних ландшафтiв тут широко розповсюдженi антропогеннi комплекси iнших класiв – садовi, польовi,
Фото Капча