Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Антропогенні ландшафти правоббережної України: історико-географічний аналіз, регіональні структури, оптимізація

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
42
Мова: 
Українська
Оцінка: 

напрямок традицiйного ландшафтознавства розвивається лише з середини 70-х рокiв XX ст. За минулi десятирiччя в його структурi видiлилися загальне i регiональне антропогенне ландшафтознавства. Основи теорiї загального антропогенного ландшафтознавства розробленi Ф.М. Мiльковим (1973, 1986), регiональне ландшафтознавство – на стадiї становлення. Воно формується завдяки регiональним дослiдженням антропогенних ландшафтiв, суть яких у вирiшеннi трьох основних завдань:

1. Аналiзi сучасної структури антропогенних ландшафтiв i пов'язаних з їх розвитком антропогенних процесiв. Опублiкованi матерiали та багаторiчнi польовi дослiдження показують, що в органiзацiйнiй структурi антропогенних ландшафтiв Правобережної України доцiльно видiляти власне антропогеннi, ландшафтно-iнженернi та ландшафтно-техногеннi системи. Всi антропогеннi ландшафти – системи, але системи рiзної органiзацiї. Їх дослiдження необхiдно проводити на ландшафтному, географiчному i геотехнiчному рiвнях.
Власне антропогеннi ландшафти – компонентнi системи. Пiсля формування, вони, як i натуральнi, саморозвиваються за природними закономiрностями. Завдяки таким особливостям розвитку вивчення власне антропогенних ландшафтiв ведеться на ландшафтному рiвнi, здебiльшого методами традицiйного ландшафтознавства з обов'язковим врахуванням їх генезису.
На географiчному рiвнi дослiджуються антропогеннi ландшафти, функцiонування яких у значнiй мiрi залежить вiд перiодичного втручання людини. До таких вiдносяться власне сiльськогосподарськi ландшафти, сiльськогосподарськi ландшафтно-iнженернi системи, лiсокультури, частково рекреацiйнi ландшафти тощо. Тут дослiдження природних закономiрностей доповнюється економiчним аналiзом ландшафтних комплексiв i систем, що крiм фiзико-географiчних, вимагає вiдповiдних знань у сферi сiльського i лiсового господарств, економiки тощо.
Ландшафтно-техногеннi, як i ландшафтно-iнженернi системи не компонентнi, а блоковi системи. Вони формуються природним i технiчним блоками (пiдсистемами), розвиток яких пiдпорядкований двом закономiрностям – природним i суспiльним. Головну роль вiдiграє технiчний блок, завдяки чому ландшафтно-техногеннi i ландшафтно-iнженернi системи не здатнi до природного саморозвитку. Такими є власне промисловi, дорожнi, значна частина селитебних ландшафтiв тощо. Їх вивчення можливе лише на геотехнiчному рiвнi, де географiчнi знання про об'єкти включають в себе також їх iнженерно-технiчнi характеристики.
2. Визначення районiв спiввiдношення (РС) антропогенних i натуральних комплексiв шляхом детального пiзнання iсторико-географiчних особливостей їх формування i розвитку.
За характером контурiв видiляються РС двох типiв: адмiнiстративно-господарськi i ландшафтно-географiчнi. У першому – РС спiвпадають з межами адмiнiстративних районiв або областей. До цього типу РС вiдносяться, зокрема, природно-господарськi регiони О.М. Маринича i В.М. Пащенка (1990 р.). Вони зручнi тим, що для їх характеристики iснує бiльше вихiдних матерiалiв. Другий, ландшафтно-географiчний тип РС обмежений рамками ландшафтних комплексiв – вiд фiзико-географiчного району до природної смуги i країни. РС цього типу бiльше вiдповiдають географiчним запитам, але їх видiлення потребує додаткового часу для опрацювання вихiдних, здебiльшого польових матерiалiв, згiдно нових ландшафтних меж. Проте, навiть маючи данi про земельний фонд, не завжди можна визначити частку антропогенних ландшафтiв у структурi дослiджуваного регiону. Так, у статистичних i фондових матерiалах штучнi насадження лiсу, здебiльшого, не вiдокремленi вiд натуральних, а спiввiдношення мiж натуральними i антропогенними пасовищами в степових районах можна визначити часто тiльки в польових умовах. У таких випадках для видiлення РС необхiдно шукати показник, який був би не тiльки зручним у використаннi, але й став iнтегральним виразником ступеня антропогенiзацiї (П. Г. Шищенко, 1985 р.).
РС високого таксономiчного рангу складаються з менших РС, що вiдносяться до рiзних типiв. Зокрема, в межах Полiського краю Правобережної України, який характеризується нами як один натурально-антропогенний тип РС, на рiвнi фiзико-географiчних або адмiнiстративних районiв видiляються натуральнi, натурально-антропогеннi i антропогеннi природнi райони.
3. Вирiшення проблем районування антропогенних ландшафтiв. Розроблюючи основи теорiї антропогенного ландшафтознавства Ф. М. Мiльков (1973 р.) частково обгрунтував можливiсть районування окремих класiв i ставив пiд сумнiв доцiльнiсть загального районування антропогенних ландшафтiв. Подальша розробка теорiї, особливо видiлення регiональних структур антропогенних ландшафтiв, накопичення нового фактичного матерiалу, дали нам можливiсть провести, використовуючи в кожному конкретному випадку рiзнi методи i пiдходи, загальне районування антропогенних ландшафтiв та їх класiв.
Методи дослiдження. Завдяки тому, що антропогеннi ландшафти сформувались на основi природних, не вiдриваються, а тим бiльше не протиставляються їм, найважливiшими для методики вивчення антропогенних ландшафтiв є використання принципiв природно-антропогенного сумiсництва, iсторизму, випереджуючого вивчення попереднiх антропогенним ландшафтних комплексiв, структурно-системного та iнших. При вивченнi антропогенних ландшафтiв вони передбачають врахування як натуральних, так i соцiально-економiчних чинникiв. У дослiдженнях антропогенних ландшафтiв Правобережної України використанi також традицiйнi (експедицiйнi, експериментально-стацiонарнi, суцiльного знiмання i ключових дiлянок, геофiзичнi, геохiмiчнi) та специфiчнi прийоми i методи. Серед специфiчних методiв найбiльш результативними є: iсторико-археологiчний, що передбачає сумiсний аналiз iсторичних i археологiчних матерiалiв, чим тiсно пов'язує антропогенне ландшафтознавство з археологiєю i етнографiєю; метод iсторико-генетичних рядiв, що вiдображає динамiку та iсторiю розвитку антропогенних ландшафтiв у найбiльш характернi епохи та перiоди; порiвняльний метод натуральних аналогiв, що допомагає вияснити схожiсть та вiдмiни антропогенних ландшафтiв з їх краще вивченими натуральними аналогами; ареологiчний, що дає можливiсть проаналiзувати просторове розташування i динамiку типологiчних i регiональних одиниць антропогенних ландшафтiв. Використано також методику дослiдження антропогенного ландшафту як складової взаємодiючої парагенетичної системи, завдяки чому встановленi та вивченi взаємозв'язки мiж антропогенними i натуральними ландшафтними комплексами.
Класифiкацiя i структура антропогенних ландшафтiв Правобережної України
Багатовiкове та рiзнобiчне використання природних ресурсiв Правобережної України привело до замiни натуральних ландшафтiв антропогенними. Першi антропогеннi комплекси тут з'явилися у пiзньому палеолiтi (35-10 тис. рокiв тому). За часiв Трипiлля (VI – III тис. до н. е.) їх площi значно зросли, проте вiдсоток у структурi натуральних ландшафтiв був ще невеликий. VII
Фото Капча