Аудиторська діяльність в Україні

Практика аудиту розглядає якість аудиторських послуг як їх здатність задовольняти потреби замовника та суспільства в отриманні достатнього рівня впевненості у фінансовій інформації, що виступає предметом аудиту. Крім цього, широко використовуються такі визначення якості, як «відповідність стандарту», «відповідність світовому рівню», «відповідність міжнародній практиці» тощо.

Рис. 3. 3. Складові якості аудиторських послуг

Узагальнивши наведені визначення, видається доцільним визначити критерії, за якими замовник аудиторських послуг обґрунтовує їх якість надання. До таких критеріїв можемо віднести:

• максимальну точність, обґрунтованість аудиторських висновків та консультацій;
• встановлення аудиторами максимальної кількості помилок чи будь-яких інших невідповідностей, викривлень тощо;
• унеможливлення (після аудиторської перевірки) накладення на суб’єкта господарювання штрафних санкцій з боку фіскальних органів;
• оцінку якості знань та ефективності роботи управлінського персоналу;
• виявлення фактів шахрайства з боку персоналу;
• надання консультацій (або здійснення конкретних заходів), які б гарантовано безпечно сприяли зменшенню розміру сплати податків;
• терміни та вартість надання послуг, які мають бути мінімальними;
• повну конфіденційність щодо виявлених недоліків або невідповідностей у роботі замовника та його управлінського персоналу, захист інтересів замовника в судових органах та ін. [21]

 

Ефективність діяльності аудиторської фірми залежить від знань і практичного досвіду аудиторів. Тому в підвищенні кваліфікації аудиторів зацікавлені як суспільство в цілому, так і суб'єкти аудиту. У ході роботи було визначено особливості здійснення підвищення кваліфікації аудиторів, які полягають у їх постійному безперервному та систематичному характері, в кількісних та якісних змінах програм постійного вдосконалення знань аудиторів.

Також доцільним буде звернути увагу на подальше вдосконалення змісту програм постійного підвищення рівня знань аудиторів, поділ функцій сертифікації аудиторів, контролю за якістю аудиторських послуг.

На середовище контролю негативно впливають такі чинники, як: подвійні стандарти вищого керівництва та відсутність адекватного реагування на суттєві помилки та порушення з боку персоналу виконавців або підлеглого керівництва; невизнання власних помилок; відсутність контролю за виконанням прийнятих рішень, тощо. При цьому слід звернути увагу на те, що контроль виступає інформаційним процесом, тому інформація та комунікативні системи є матеріальними носіями контрольного середовища, яке формується навколо господарських процесів безпосередньо в системі управління ними. Достатньо констатувати той факт, що нерозвинена достатньо система контролю якості не може задовільнити повноту дотримання стандартів аудиту та норм професійної етики аудиторів при кожному завданні, коли контроль якості створюється для всієї аудиторської фірми й застосовується до кожного індивідуального зобов’язання. Такий стан справ має ряд причин, які, в певною мірою не залежать від суб’єктів аудиторської діяльності. Це насамперед недосконала законодавча і нормативна бази. Окремим чинником слід виділити низький рівень розвитку фондового ринку в Україні, що не дає можливості визначитись із фактичною вартістю капіталу та вільним його перерозподілом. Це породжує нерозуміння важливості аудиту та соціально-економічних переваг інформації підтвердженої аудитором, адже такій інформації можна довіряти, а в разі виникнення проблем із її використанням є можливості оскарження та відшкодування збитків, що виникли внаслідок використання такої інформації.

 

 

У результаті виконання курсової роботи можна зробити такі висновки:

Проаналізовано ринок аудиторських послуг в Україні та визначено, що за останні роки ринок аудиторських послуг в Україні суттєво розширився. За даними Аудиторської палати України кількість аудиторських фірм та аудиторів, що мають право здійснювати аудиторську діяльність, станом на 05. 11. 2013 р. становила 1917 суб’єкта, що на 19, 1% більше порівняно з аналогічним показником за 2012 р. Не зважаючи на скорочення впродовж 2008-2012 рр. кількості суб’єктів аудиторської діяльності (на 30, 3%) та кількості замовлень (на 31, 5%), фактичний обсяг наданих послуг зріс на 150, 1 млн грн., або на 13, 4%, а середній дохід з розрахунку на одного суб’єкта аудиту – на 65, 7%.

Основним Законом, що регламентує аудиторську діяльність в Україні є Закон України «Про аудиторську діяльність» № 140- (140-16) від 14. 09. 2006 та Міжнародні Стандарти Аудиту (МСА).

Доведено, що аудити бувають внутрішні та зовнішні. Внутрішній аудит – незалежна оцінка діяльності підприємства, визначення його платоспроможності та запобігання банкрутству. За внутрішній аудит відповідає саме підприємство або один з його відділів, тобто контрольний орган підприємства. Зовнішній аудит – це незалежна перевірка бухгалтерської (фінансової) звітності клієнта з метою встановлення її достовірності та відповідності здійснюваних фінансово-господарських операцій з українським законодавством; виявлення причин, що перешкоджають реалізації потенційних можливостей компанії і розробці рекомендацій щодо їх усунення.

Ознайомлення з діяльністю аудиторського підприємства, дало змогу визначити організаційну структуру, яка містить штат: директор, головний бухгалтер, аудитори та асистенти. У великих аудиторських фірмах у штаті є менеджери, старші аудитори, сектор організації бухгалтерського обліку та сектор податкової адвокатури.

Дослідження організації надання аудиторських послуг дозволило визначити, що вона передбачає: розподіл робіт, закріплення обов'язків, визначення відповідальності, розробку Положень і посадових інструкцій; планування робіт; нормування і стимулювання праці; організація робочих місць, технічне, інформаційне, методичне забезпечення робіт з аудиту та інших послуг; контроль