Авансований капітал аграрних підприємств: формування, оцінка та ефективність використання

Для досягнення мети в дисертації поставлено та розв’язано такі основні завдання:

- з’ясовано відмінності авансованого капіталу від категорій виробничого (ресурсного) потенціалу та капіталу в його загальноприйнятому значенні;

- обґрунтовано якісний склад авансованого капіталу;

- досліджено відображення складових авансованого капіталу в бухгалтерській звітності;

- проаналізовано вітчизняну та міжнародну практику вартісної оцінки елементів авансованого капіталу;

- з’ясовано вплив інфляційних процесів на величину та структуру авансованого капіталу аграрних підприємств;

- обґрунтовано основні критерії формування раціонального співвідношення між власним та позичковим капіталом;

- удосконалено методологічні та методичні основи визначення ефективності використання авансованого капіталу.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна та теоретична цінність одержаних результатів полягає в тому, що:

- здійснено уточнення суті категорії авансованого капіталу та запропоновано класифікацію його складових;

- розкрито недоліки методології побудови бухгалтерського балансу вітчизняних підприємств та запропоновано напрями її удосконалення;

- обґрунтовано критерії раціонального співвідношення між власним та позичковим капіталом;

- внесено пропозиції щодо удосконалення оцінки фінансово-майнового стану аграрних підприємств;

- обґрунтовано методологію і методику визначення та аналізу ефективності використання авансованого капіталу.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне застосування результатів, одержаних в дисертаційній роботі, дозволить більш кваліфіковано приймати рішення щодо оцінки фінансово-майнового стану аграрних підприємств, оптимально формувати співвідношення між власним та позичковим капіталом, точніше визначати ефективність діяльності підприємств і на основі цього – шляхи її підвищення.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, результати та висновки дисертації пройшли апробацію на сторінках опублікованих наукових статей. Методичні питання функціонування авансованого капіталу аграрних підприємств, розроблені в дисертації, знаходять практичне застосування у роботі управлінь сільського господарства Гайсинського району Вінницької та Кагарлицького району Київської областей (відповідно акти про впровадження результатів дисертації від 22 вересня 1998 року № 121 та від 25 жовтня 1998 року № 137), у підприємницьких структурах (довідка від 5 жовтня 1998 року № 94).

Результати дисертації використовуються також у навчальному процесі Київського національного економічного університету при викладанні деяких тем з курсу “Економіка підприємств”.

Публікації. Основні положення дисертації містяться у п’яти статтях, опублікованих у фахових виданнях, загальним обсягом 1, 9 др. арк.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається з переліку умовних позначень, вступу, трьох розділів основної частини, висновків, списку використаних джерел та додатку. Робота нараховує 156 сторінок друкованого тексту, 32 таблиці та 18 рисунків. Список використаних літературних джерел містить 123 найменування.

 

 

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність теми в умовах формування ринкової економіки, сформульовано мету та завдання дослідження, показано новизну та практичне значення одержаних результатів.

Розділ 1. Суть і проблеми формування авансованого капіталу аграрних підприємств

У розділі міститься обґрунтування суті категорії авансованого капіталу, відмінностей його від категорії виробничого (ресурсного) потенціалу та капіталу в його класичному значенні. Визначено складові елементи авансованого капіталу, запропоновано їх класифікацію стосовно сфер застосування та з’ясовано вплив інфляційних процесів на розмір і структуру авансованого капіталу аграрних підприємств України.

Для обґрунтування суті категорії авансованого капіталу важливо проаналізувати процес організації підприємницької діяльності. Її здійснення можливе за умови наявності в першу чергу певної кількості грошових коштів, тобто капітал перш за все виступає у грошовій формі. Це його, так звана, первісна форма. З метою організації виробництва капітал у грошовій формі повинен бути направлений на придбання засобів виробництва (включаючи землю як основний засіб сільськогосподарського виробництва) і наймання робочої сили. При цьому він переходить в іншу форму – продуктивну, здатну створювати продукт.

У процесі створення матеріальних благ здійснюється виробниче споживання ресурсів, тобто відбувається перехід капіталу в товарну форму. Капітал, що знаходиться в товарній формі, виконує функції товару, а, отже, мусить бути реалізований, в результаті чого він перейде у свою первісну форму – грошову. Якщо розглядати процес виробництва як безперервний, то в кожний момент часу капітал підприємства перебуває у трьох формах. Одна його частина знаходиться у грошовій формі, інша – у продуктивній і певна частина представлена товарною формою. Отже, капітал підприємства перебуває частково у сфері виробництва і частково у сфері обігу.

Крім того, деяка частина капіталу підприємства може авансуватись також в інші засоби невиробничої сфери. Це стосується купівлі цінних паперів, внесків до статутних фондів інших підприємств, кредитування суб’єктів підприємницької діяльності, фінансування розвитку соціальної інфраструктури (будівництво закладів охорони здоров’я, освіти, фізичної культури тощо).

У політичній економії прийнято виділяти три основних фактори виробництва – земля, праця і капітал. Капітал при цьому включає лише засоби виробництва (основні та оборотні). В дисертації обґрунтовується дещо інший підхід до трактування складу капіталу. Критерієм віднесення того чи іншого елемента виробництва до складу капіталу нами взято наявність у кожного з них відповідних характерних ознак.

Такими ознаками можна вважати:

- наявність вартісної оцінки. Засоби виробництва, земля та робоча сила мають вартісну оцінку;

- можливість вилучення з процесу виробничого використання. Власник факторів виробництва може в будь-який момент продати певну кількість засобів виробництва, землі, звільнити частину найманих працівників;

- безпосередня участь у виробничому процесі (у створенні нової вартості). Повна відсутність будь-якого з виробничих ресурсів