Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Авансований капітал аграрних підприємств: формування, оцінка та ефективність використання

Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
30
Мова: 
Українська
Оцінка: 

(чи засобів виробництва, чи землі, чи робочої сили) робить неможливим здійснення процесу виробництва;

- знос у процесі виробничого використання. З підвищенням інтенсивності виробничого процесу знос кожного з факторів виробництва відбувається більш швидкими темпами;
- необхідність відтворення виробничих ресурсів для продовження ефективного процесу виробництва. Дана ознака випливає з попередньої, тобто із твердження про наявність зносу факторів виробництва;
- необхідність витрачання певної кількості грошових коштів на придбання факторів виробництва, тобто потреба авансування в кожний з них певної суми грошових коштів.
Засоби виробництва, земля та робоча сила володіють переліченими ознаками, що й дозволяє об’єднати їх в одну категорію – категорію авансованого капіталу.
Вітчизняними економістами в умовах планово-централізованої економіки для інтегральної оцінки сукупності ресурсів сільськогосподарського виробництва широко використовувалась категорія виробничого (ресурсного) потенціалу.
Застосування її на той час було досить обґрунтованим. Виробничий потенціал використовували для визначення величини виробничих ресурсів того чи іншого підприємства, ефективності їх використання для проведення подальшого порівняльного аналізу в динаміці чи по групі господарств. Набули широкого використання методики встановлення на основі величини виробничого потенціалу платежів сільськогосподарських підприємств до бюджету та обсягів державної закупівлі сільськогосподарської продукції.
Сфера застосування категорії виробничого потенціалу з переходом до ринкових відносин звузилась. Безперечно, певне значення ця категорія має і зараз. Але слід звернути увагу на ту обставину, що виробничий потенціал включає лише елементи, які використовуються у процесі виробництва, в той час як підприємство володіє також ресурсами, що безпосередньо не задіяні у виробничому процесі – ресурси сфери обігу, об’єкти соціальної інфраструктури, фінансові вкладення. Ці елементи не є складовими виробничого потенціалу, хоча значною мірою впливають на результати діяльності підприємства.
Для характеристики всієї сукупності засобів підприємства, на нашу думку, в даний час більш обґрунтовано використовувати категорію авансованого капіталу.
Авансований капітал можна визначити як сукупність ресурсів, взятих на всіх стадіях їх кругообігу, що забезпечують функціонування підприємства за всіма напрямами його діяльності. Тобто кількісно авансований капітал представлений, по суті, активами підприємства, що відображаються у бухгалтерському балансі. Крім того, до складу авансованого капіталу входить також земля, вартість якої в даний час не має відображення у бухгалтерському балансі вітчизняних підприємств.
Складові елементи авансованого капіталу можна класифікувати за різними ознаками – за сферами застосування, за належністю, за швидкістю обороту тощо.
На початку 90-х років в Україні почався процес переходу до ринкової економіки. Проте неповне врахування дії економічних законів, спад виробництва, суттєве підвищення вартості покупних енергоносіїв, невдала фінансово-кредитна та цінова політика уряду призвели до того, що інфляція на певному етапі була неконтрольованою.
При дослідженні зміни величини авансованого капіталу аграрних підприємств України встановлено, що за період з 1990 р. по 1997 р. вона зросла у 107, 5 тис. разів при тому, що ціни на промислову продукцію (зокрема на продукцію машинобудування) зросли в середньому в 220 тис. разів. Суттєві зміни за досліджуваний період відбулись і у структурі авансованого капіталу. Так, питома вага основних засобів зросла з 55, 0-55, 4% у 1991-93 рр. до 86, 8-82, 1% у 1996-97 рр. Що стосується оборотних засобів, то зниження питомої ваги їх елементів у структурі авансованого капіталу особливою мірою торкнулось грошових коштів та виробничих запасів – відповідно з 11, 5% та 19, 3% у 1991 р. до 0, 1% та 4, 3% у 1997 р.
Розділ 2. Методологія вартісної оцінки елементів авансованого капіталу та використання її даних для оцінки позиції підприємства на ринку
В розділі проаналізовано методологічні аспекти вартісної оцінки елементів авансованого капіталу, обґрунтовано методичні підходи до визначення на її основі позиції підприємства на ринку, а також з’ясовано принципи формування раціонального співвідношення між власним та позичковим капіталом.
Особливої уваги в дисертації приділено принципам вартісної оцінки елементів авансованого капіталу, що відображається в балансі бухгалтерської звітності підприємства. Ця інформація є найбільш доступною для широкого кола заінтересованих осіб, чим і обумовлюється важливість об’єктивного її відображення. Основою вартісної оцінки елементів авансованого капіталу вітчизняних підприємств є принцип відображення їх за фактичними витратами на придбання чи власне виробництво. Проте в період інфляції використання цього принципу призводило до заниження статей витрат, а, отже, і собівартості реалізованої продукції. Особливою мірою це стосувалось підприємств з тривалим виробничим циклом. У той час, коли прибуток в бухгалтерському обліку виявлявся завищеним, багато хто з користувачів бухгалтерської звітності (податкові органи, акціонери, члени трудового колективу) в більшості випадків продовжували розглядати його як результат підвищення ефективності діяльності підприємства. Це спричиняло збільшення податкових платежів, появу вимог акціонерів щодо підвищення величини дивідендів, членів трудових колективів – до підвищення заробітної плати. У випадку розтрат та нестач товарно-матеріальних цінностей, винні відшкодовували їх облікову вартість, яка була набагато нижчою ринкової. І, нарешті, традиційні методи оцінки активів в період інфляції не створювали реальної уяви щодо майнового забезпечення взятих кредитів та платоспроможності підприємств.
Все це і призвело до необхідності періодичного проведення переоцінок елементів авансованого капіталу. Так, постановами Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 19 квітня 1993 року № 279 “Про нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств і організацій та джерела їх покриття” та від 13 березня 1995 року № 173 “Про переоцінку залишків сільськогосподарської продукції, молодняка худоби
Фото Капча