Банк як елемент економічної системи

За останні 10 років банківський бізнес в Україні виріс в чотири рази, тоді як «Приватбанк» – майже у вісім. Банк перетворюється в ще більшого монстра.

Дані: Фінансова звітність банків за 1 кв 2016 року на сайті НБУ

Не зважаючи на це, претензій з боку Антимонопольного комітету бути не може, адже банк органічно виріс до таких розмірів. «Приватбанк» нікого не купував, і ні з ким не зливався.

До нього не можна застосувати антимонопольне законодавство. Більше того, «Приватбанк», насправді, має не менше підстав для того, щоб поскаржитися в АМКУ. Наприклад, на те ж саме Міністерство фінансів, яке створює штучні умови для переходу бюджетників, яких чимало у тому ж самому «Приватбанку», у державні банки.

Ймовірно, що саме через такі «вселенські» масштаби «Приватбанку» відносини дітища Коломойського і Боголюбова з Національним банком повинні нагадувати «суцільний компроміс».

Напевно, тому регулятор і влада крізь пальці дивляться на деякі невирішені проблеми банку. Ніхто не хоче ускладнювати ситуацію. Переговори про поділ банку на роздрібний і корпоративний бізнес, і майбутню націоналізацію так ні до чого і не призвели.

В інтерв'ю ЕП в квітні цього року інвестбанкір Сергій Будкін відзначав, що власникам банку вигідно знаходитися в стані постійних переговорів з нинішньою владою. Поки йдуть переговори, позиції президента і уряду на тлі поточної кризи тільки слабшають.

Загалом до «Приватбанку» є дві ключові претензії.

У «Приватбанку» величезний борг перед Національним банком. Фінансування видавали ще в 2014 році, коли НБУ очолював нинішній міністр економіки Степан Кубів. Як виявилося, через два роки «Приватбанк» все ще винен НБУ 26 млрд грн. Сторони тільки недавно домовилися про розмір платежів з виплати боргу. Через наявність рефінансування і стабкредитів від НБУ у «Приватбанку» є ряд обмежень. Наприклад, він не має права нарощувати активи. Викручується банк як може, наприклад, створюючи р2р кредитні продукти, коли гроші залучаються не на баланс банку, а під фінансування приватних проектів.

Ще одна велика проблема «Приватбанку», на яку регулятор уже неодноразово звертав увагу, це велика кількість кредитів «пов'язаним особам» – компаніям, які пов'язані із власниками банку. Частка «інсайдерських» кредитів банку перевищує 25% за офіційними даними, а ліміт не більше 20%. Експерти вважають, що реальний обсяг інсайдерських кредитів в системі сьогодні є набагато більшим, ніж показує офіційна статистика. Звідси і низька якість застав банку за проблемними кредитами [14].

 

 

Після Другої світової війни розлад міжнародної і національних валютно-кредитних систем, а також вкрай складне становище в народному господарстві країн, що воювали, зумовили необхідність мобілізації національних фінансових ресурсів цих держав і впровадження колективних заходів для ліквідації наслідків війни. З цією метою на Міжнародній валютно-фінансовій конференції ООН, що відбулася в 1944 р. у Бреттон-Вудсі (США), було ухвалено рішення про створення кредитних інститутів глобального значення, а саме: Міжнародного валютного фонду (далі – МВФ) як спеціалізованого органу ООН – для відновлення і стабілізації міжнародної і національних валютно-фінансових систем і Міжнародного банку реконструкції і розвитку (далі – МБРР) – для сприяння приватному капіталу в розширенні інвестиційного кредитування.

У процесі стабілізації національних економік європейських країн, розширення міжнародних економічних зв'язків та інтернаціоналізації господарського життя у світі відбувалися зміни в діяльності МВФ і МБРР. Ці міжнародні організації стали більше приділяти уваги організації допомоги країнам з подолання кризових явищ, які виникали під час структурних перебудов їх економіки, а також значно розширили фінансове сприяння країнам, що отримали державну незалежність, з метою прискорення темпів їх економічного розвитку. Крім того, збільшилось коло питань у валютно-кредитній сфері як на міжнародній арені, так і в окремих регіонах, які необхідно було вирішувати світовому співтовариству. Також цей процес викликав потребу у створенні регіональних банків довгострокового кредитування.

У результаті, якщо в довоєнні роки існував лише Банк міжнародних розрахунків у Базелі (Швейцарія), то на сьогодні функціонує система міжнародних валютно-кредитних організацій як глобального (Світовий банк), так і регіонального характеру (Азіатський банк розвитку, Міжамериканський банк розвитку, Африканський банк розвитку, Європейський банк реконструкції і розвитку тощо).

Нині налічується декілька тисяч міжнародних організацій, що функціонують на користь забезпечення політичної, економічної стабільності і суспільного добробуту в усьому світі.

Інституцій на структура міжнародних фінансових відносин також включає численні організації, які займають важливе місце в системі міжнародних економічних зв'язків. їх створення – це результат пошуку ефективних засобів для вирішення надзвичайних або кризових ситуацій в усьому світі.

Можна виділити декілька об'єктивних причин виникнення даних кредитних систем:

• посилення взаємозалежності між державами, що виявляється в нових формах суперництва у сферах економіки, політики, культури;

• розвиток міждержавного регулювання світових господарських зв'язків, у т. ч. фінансових відносин;

• необхідність сумісного вирішення проблем нестабільності світової економіки, включаючи світову валютну систему, світові ринки валют, кредитів, цінних паперів, золота;

• проведення загальної політики макроекономічної перебудови, викликаної дією докорінних змін у структурі світової економіки, прискореним розвитком ринків капіталу та їх тенденцією до інтеграції.

Цілями створення міжнародних