Безпека життєдіяльності

Безпека життєдіяльності – стан діяльності, при якому з визначеною ймовірністю виключений прояв небезпеки як у виробничій, так і невиробничій сфері з урахуванням взаємного впливу навколишнього середовища, людини та суспільства.

Структура життєдіяльності як складної системи, включає у свій склад людину (населення), природне та штучне середовище життя, сферу діяльності людей. Відноситься до категорії складних глобальних структур (середовище – людина – діяльність).

Основою життєдіяльності є чинники і параметри навколишнього середовища (сонця, повітря, води, ґрунту, біосфери) та штучного середовища життя (житлові та виробничі будівлі, споруди, транспортні та повітряні комунікації, системи забезпечення енергоресурсами, продуктами харчування) і багато іншого, що створено руками людини для забезпечення життя.

Мета безпеки людини – охороняти життєдіяльність людини від критичних, поширених усюди, загроз без перешкод довгостроковому існуванню та діяльності самої людини.

Головним питанням теорії і практики безпеки життєдіяльності є питання підвищення рівня безпеки, що вимагає проведення ідентифікації (виявлення) та оцінювання наслідків негативного впливу небезпек на життєдіяльність.

Безпека – це стан, у якому небезпека та умови, які ведуть до фізичного, психологічного або матеріального збитку, контролюються з метою забезпечення здоров’я і добробуту індивідів та суспільства. Але безпека не визначається як повна відсутність небезпеки, а їх контроль, щоб захистити здоров’я і добробут індивідів та суспільства.

Національна безпека – це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства й держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам.

Національна безпека виступає концентрованим виразом сукупності умов, що розвиваються у військовій, внутрішньо – і зовнішньополітичній сфері, інформаційному, екологічному, науково-технічному та низці інших напрямів суспільної еволюції. Розрізняють технологічні, політичні, екологічні, інтелектуальні, криміногенні, правові та інші підвиди національної безпеки. Разом з тим існують щонайменше дві її сфери, що визначають об’єктивні можливості розвитку всіх інших підвидів. Ідеться про економічну й соціальну сфери формування загального рівня безпеки.

Небезпека – це явища, об’єкти, процеси, що за певних умов і в певний час здатні завдавати шкоди здоров’ю або життю людини, як відразу так і в майбутньому, тобто викликати небажані наслідки.

Потенційна небезпека – це така небезпека, яка має неявний характер і проявляється в умовах, які важко передбачити.

Ризик – це критерій реалізації небезпеки у просторі та часі, а також якісний критерій шкоди.

Умови, за якими небезпека може реалізуватися в подію, називаються небезпечною ситуацією. Ситуацію, за якої проявляється велика можливість виникнення нещасного випадку, прийнято називати небезпечною або аварійною, а коли загинули люди – катастрофічною.

Аварія – це випадковий вихід з ладу машин, механізмів, кораблів, літаків, їх пошкодження, руйнація, нещасний випадок, велика невдача.

Катастрофа (грец.) – переворот, знищення, загибель, випадкове горе, дія якого може продовжуватися в напрямі, що визначається дією, яка відбулася.

Небезпека може завдати шкоду людині лише в тому разі, коли вона проявляється (наприклад, наїзд автомобіля на людину). Проявлення небезпеки спричиняє дію окремих чинників, що можуть завдати шкоди.

Чинник – причина, рушійна сила, властивості будь-якого процесу, що визначають його характер чи окремі його риси.

Надзвичайна ситуація – це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела або може призвести до загибелі людей та значних матеріальних утрат.

1.2. Поняття небезпеки і ризику

Потенційними джерелами небезпек є всі об’єкти, системи, предмети, які мають енергію, хімічні та біологічні активні компоненти або властивості, які не відповідають умовам життєдіяльності людини. За своєю природою небезпеки бувають: потенційні (приховані), перманентні (постійні, безперервні), тотальні (загальні, всеохоплюючі). Отже, у світі немає місця і часу, де і коли б людині не загрожували небезпеки. Раніше джерелами небезпек були явища природи, тваринний світ тощо. З часом з’явились небезпеки, створені самою людиною (антропогенного походження) та створеним нею середовищем (техногенного походження).

Небезпека – це наслідок дії окремих чинників на людину. Розділяють: уражальні, небезпечні та шкідливі чинники.

Уражальні чинники можуть привести до загибелі людини.

Небезпечні чинники викликають за певних умов травми або різке погіршення здоров’я (головний біль, погіршення зору, слуху).

Шкідливі чинники можуть викликати захворювання та зниження працездатності людини як у явній, так і прихованій формі.

Між небезпечними та шкідливими чинниками немає принципової різниці. Один і той самий чинник в залежності від величини та часу дії може бути небезпечним або шкідливим. Небезпечними та шкідливими чинниками можуть бути предмети, засоби, продукти праці, дії, природнокліматичне середовище (грози, повені, флора, фауна), люди.

Гранично-допустимий рівень негативного чинника (ГДР) – рівень чинника, який при щоденній (крім вихідних днів) праці на протязі 8 годин або іншого часу, але не більше 41 години в тиждень, протягом всього трудового стажу не може викликати захворювань або відхилень у стані здоров’я, що виявляються сучасними методами діагностики в процесі роботи або у віддалені строки життя даного чи наступних поколінь.

За структурою негативні чинники поділяють на прості (струм, токсичність), складні та похідні (аварії, пожежі, вибухи).

За походженням негативні чинники поділяють на активні, пасивно-активні та пасивні.

До активних чинників відносять ті, які можуть діяти на людину через різні види енергії.