Безпека життєдіяльності

3 бали. Слабкий землетрус. Відчувається людьми, що знаходяться всередині приміщень, під відкритим небом – тільки за сприятливих умов. Коливання схожі із струсами, що створює проїзд легкої вантажівки. Уважні спостерігачі помічають невелике розгойдування висячих предметів.

5 балів. Відчувають майже всі люди, коливається і частково розплескується вода в посуді, можуть перекинутися легкі предмети, розбитися посуд. Будівлі не ушкоджуються.

7 балів. Коливання заважають стояти на ногах. Рухаються і можуть впасти меблі. В усіх будівлях – тріщини в перегородках. Тріщини в тиньку, тонкі тріщини в стінах, тріщини в швах між блоками і в перегородках, нерідко тонкі тріщини в блоках.

9 балів. Тріщини в ґрунті. На схилах – обвали ґрунту. В усіх будівлях – обвалення перегородок. Руйнування частини несучих стін, пошкодження і зсув деяких панелей. Дерев’яні будинки з колод і бруса, як правило, без руйнувань переносять 9-бальні поштовхи.

10... 12 балів. Все, що створено людиною, руйнується, змінюються ландшафти, річки змінюють свої русла.

На відміну від шкали Ріхтера, шкала МSК-64 враховує не тільки енергію землетрусу, але й особливості руйнувань. В табл. 2. 1. представлено співвідношення магнітуд землетрусів і їх інтенсивності.

 

Інтенсивність землетрусу зменшується до периферії зони катастрофи. Землетруси завжди супроводжуються багатьма звуками різноманітної інтенсивності (типу вибухів, гуркоту грому, звуків, якими супроводжується руйнування будівель). Осередки землетрусів перебувають на глибині від 20 до 700 км. Залежно від глибини осередку землетруси діляться на: 1) нормальні – з глибиною вогнища 0-70 км; 2) проміжні – 70-300 км; 3) глибокофокусні – більше 300 км. А від причин і місця виникнення – поділяються на тектонічні, вулканічні, обвальні і моретруси.

Землетруси захоплюють великі території і характеризуються: руйнуванням будівель і споруд, під уламки яких потрапляють люди; виникненням масових пожеж і виробничих аварій; затопленням населених пунктів і цілих районів; отруєнням газами при вулканічних виверженнях; провалом населених пунктів при обвальних землетрусах; руйнуванням і змиванням населених пунктів хвилями цунамі; негативною психологічною дією.

Сейсмоактивні зони оточують Україну на південному заході і півдні: Закарпатська, Вранча (Румунія), Кримсько-Чорноморська та Південно-Азовська. У сейсмічному плані найбільш небезпечними областями в Україні є Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська та Автономна Республіка Крим.

Унікальна на Європейському континенті сейсмоактивна зона Вранча, розташована в області стикування Південних (Румунія) та Східних (Українських) Карпат. В її межах осередки землетрусів розташовані на глибинах 80 – 160 км. Глибокофокусність землетрусів зони Вранча зумовлює їх слабке затухання з відстанню, тому більша частина України знаходиться в 4-6-бальній області впливу цієї зони. Південно-західна частина України, що підпадає під безпосередній вплив зони Вранча, потенційно може бути віднесена до 8 бальної зони. Потенційно сейсмічно небезпечною територією можна вважати Буковину, де на період з 1950 до 1976 рр. виникло 4 землетруси інтенсивністю 5 – 6 балів та Одеську область, де з 1927 р. до цього часу мали місце 90 землетрусів з інтенсивністю 7-8 балів.

Кримсько-Чорноморська сейсмоактивна зона огинає з півдня Кримський півострів. Вогнища сильних землетрусів тут виникають на глибинах 20-40 км на відстані 25-40 км від узбережжя з інтенсивністю 8-9 балів. Південне узбережжя Криму належить до регіонів дуже сейсмонебезпечних. За останні два століття тут зареєстровано майже 200 землетрусів від 4 до 7 балів. 11 вересня 1927 року у Чорному морі стався підводний землетрус силою у 9 балів. У цей день у Криму загинуло близько 20 чоловік, більше 100 були поранені, найбільших руйнувань зазнала Ялта: матеріальні збитки склали 25 млн. карбованців.

Південно-Азовська сейсмоактивна зона виділена зовсім недавно. У 1987 р. було зафіксовано кілька землетрусів інтенсивністю 5-6 балів. Крім того, за сейсмотектонічними та археологічними даними, встановлено сліди давніх землетрусів інтенсивністю до 9 балів з періодичністю близько одного разу на тисячу років.

За інженерно-сейсмічними оцінками приріст сейсмічності на півдні України перевищує 1, 5 бала, у зв'язку з чим було визначено, що в окремих районах 30-50%, забудови не відповідає сучасному рівню сейсмічного та інженерного ризику.

Статистична повторюваність карпатських землетрусів складає 11-28 років. Чим більший розрив в часі, тим більша ймовірність сильнішого землетрусу. У Карпатському регіоні зареєстровано 190 землетрусів. Останній землетрус силою 4, 5 бали за шкалою МSК-64 стався в 1990 р.

Прикладом найсильніших землетрусів в України вважається землетрус у її східній частині поблизу м. Куп'янська магнітудою 3, 5 і інтенсивністю 5-6 балів у 1913 році, а в західних областях України – землетрус 2002 року поблизу смт. Микулинці в Тернопільській області магнітудою 4, який в епіцентрі мав інтенсивність 6 балів з 7-ми бальними ефектами на ослаблених ґрунтах. До цього вказана територія вважалася 5-ти бальною. У Львівській області, з достовірно описаних, найбільший землетрус відбувся у 1875 році в районі м. Великі Мости. Він характеризувався магнітудою 5, 3 та глибиною 19 км і відчувався в епіцентріальній зоні з інтенсивністю 6 балів.

Для прогнозування землетрусів в Україні створено національну мережу сейсмічних спостережень до складу якої входить 34 сейсмічні і геофізичні станції, 19 з яких оснащені сучасною цифровою апаратурою, а станція «Київ» входить до складу Глобальної