Безпека життєдіяльності

За складом розрізняють потоки грязьові – суміш води, невеликої кількості землі та дрібного каміння; грязьо-кам'яні – суміш води, гравію, гальки та невеликого каміння; водо-кам'яні – суміш води з камінням великого розміру.

За потужністю (об'ємом) вони можуть бути катастрофічні, потужні, середньої та малої потужності. Катастрофічні характеризуються виносом матеріалу понад 1 млн. м3 і спостерігаються на земній кулі один раз на 30-50 років. Потужні селі виносять матеріал об'ємом в сотні тисяч кубічних метрів і виникають рідко. При селях малої потужності виноситься матеріалу близько 10 тис. м3 і виникають такі селеві потоки щорічно, іноді і декілька разів на рік.

Найчастіше на території України селі виникають в гірських районах Карпат та Криму, на правому березі Дніпра. Наприклад, з періодичністю 11-12 років спостерігаються селі в долинах ярів, що розташовані на Південному березі Криму. Площа ураження селевими потоками складає від 3 до 25% території України. В Криму вони поширюються на 9% території, в Закарпатській області – на 40%, в Чернівецькій – 15%, в Івано-Франківській – 33%. У Карпатах найчастіше утворюються водокам'яні селеві потоки малої потужності (сили). Там виявлено 219 селевих водозаборів. Найбільшою активністю характеризуються басейни рік Черемоша, Дністра. Тиси, Прута.

Прогнозування можливих селевих потоків полягає у завчасному передбаченні формування селевого потоку в селеактивному районі. Небезпека селів не тільки в їх руйнівній силі, але й у раптовому їх виникненні. Засобів прогнозування селевих потоків на сьогодні не існує, оскільки наука точно не знає, що саме провокує початок сходу потоку. Однак відомо, що необхідні дві основні передумови – достатня кількість уламків гірських порід і вода. Разом із тим, для деяких селевих районів встановлені певні критерії, які дозволяють оцінити вірогідність їх виникнення. Наприклад, для районів з великою ймовірністю селевих потоків, викликаних зливами, визначається критична сума опадів за 1-3 доби.

Засоби боротьби з селевими потоками: будівництво гребель, каскаду запруд для руйнації селевого потоку, стінок для закріплення обкосів, нарізання терас лісонасадження.

Правила поведінки при зсувах та селях.

• почувши попередження про селевий потік або зсув, які насуваються, якомога швидше залишити приміщення і вийти в безпечне місце;
• витягувати людей, які потрапили в потік, використовуючи дошки, палки, канати, мотузки та інші засоби;
• виводити людей з потоку в напрямку його руху, поступово наближаючись до краю;
• після зсуву переконатись, чи відсутній витік газу і загроза пожежі.

Карст (від назви вапнякового плато в Югославії) – явища, які виникають в гірських породах через їх розчинення водою з утворенням провалів, печер, тунелів, підземних рік та озер. На 60% території України розвиваються карстові процеси. Характерними є явища карбонатного, сульфатного, соляного карсту. Особливу небезпеку викликають ділянки розвитку відкритого карсту (вирви, колодязі, провалля), що складає 27% від всієї площі карстоутворення. Найбільш розвинутий відкритий карст на території Волинської області на площі 594 км2, Рівненської – 214 км2, Хмельницької – 4235 км2.

Найбільш інтенсивно активізація карстового процесу відбувається під впливом технічної діяльності (будівництво та експлуатація зрошувальних систем, каналів, розробка родовищ корисних копалин), що підтверджується щільністю поверхневих карстів.

Особливого розвитку карст набув у районах видобутку солей (Солотвинське, Калуське, Стебницьке, Ново-Карфагенське родовища), що розташовані у Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській та Донецькій областях та сірки (Немирівське, Язівське, Роздільське, Гуменецьке та Тлумачівське родовища) (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська області).

Проти карстові заходи: заборона будівництва техногенно небезпечних об’єктів в карстонебезпечних районах; стабілізація порожнин гірничих виробок; цементація порожнин сольових виробок.

Обвал – відрив снігових (льодяних) брил або мас гірських порід від схилу чи укосу гір та їх вільне падіння під дією сил тяжіння. Обвали природного походження спостерігаються у горах, на берегах морів, обривах річкових долин.

Осип – це нагромадження щебеню чи ґрунту біля підніжжя схилів. Райони Карпатських та Кримських гір підпадають під дію обвалів та осипів, деякі з яких мали катастрофічний характер та призвели до людських втрат, як, наприклад, Демерджинський обвал 1896 р.

Абразія – це процес руйнування хвилями берегів морів, озер та водосховищ. Абразійний процес найбільш поширений на Чорноморському та Азовському узбережжях. У береговій зоні Криму щороку зникає 22 га, між дельтою Дунаю та Кримом -24 га, у північній частині Азовського моря – 19 га. До 60% берегів Азовського та до 30% – Чорного морів є в зоні абразійних процесів. Швидкість абразії становить в середньому 1, 3-4, 2 м на рік.

2. 2. Метеорологічно небезпечні явища

В Україні щорічно спостерігається близько 150 випадків стихійних метеорологічних явищ. Найчастіше повторюються сильні дощі, снігопади, ожеледі, тумани. Рідше бувають пилові бурі, крижані обмерзання. Наслідком катастрофічних природних явищ метеорологічного походження є значні матеріальні збитки.

Найбільше потерпає від впливу стихійних метеорологічних явищ степова зона, де вони є характерні як для теплого (сильна спека, пилові бурі, суховії, лісові пожежі), так і холодного (сильні морози, сильна ожеледь) періоду року. Для Українських Карпат найбільш характерні сильні зливи, що спричиняють селеві та зливові потоки, град, сильні вітри, тумани, заметілі, сильні снігопади. Узбережжя Чорного та Азовського морів перебуває у зоні впливу атмосферних явищ, характерних для морського клімату.

Буревії – це вітри великої сили з швидкістю понад 32 м/с