Безпека життєдіяльності

До бактерійних захворювань відносяться чума, туберкульоз, холера, правець, проказа, дизентерія, менінгіт і ін.

Чума – передається повітряно-крапельним способом від хворих гризунів. Інкубаційний період приблизно три доби, втрати працездатності 7-14 діб. Від неї в середні віки загинули десятки мільйонів чоловік. Ця хвороба наводила на людей панічний жах. Вважається, що в XX столітті небезпека чуми зникла. Туберкульозні бактерії відкрив Р. Кох в 1882 році, але остаточно ця хвороба не переможена. Холера до Європи занесена в 1816 році. Випадки холери трапляються і у наш час. Правець вражає нервову систему. Хвороба переможена за допомогою профілактичних щеплень. Випадки захворювання проказою стали рідкісними. Хворих як і раніше поміщають в лепрозорії.

Віруси, найдрібніші неклітинні частинки, що складаються з нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК) і білкової оболонки. Форма паличкоподібна, сферична і ін. Розмір від 20 до 300 нм і більше. Віруси – внутрішньоклітинні паразити: розмножуючись тільки в живих клітинах, вони використовують їх ферментативний апарат і перемикають клітку на синтез зрілих вірусних частинок. Віруси дрібніші за бактерій в 50 разів. Їх не видно в світловому мікроскопі та їх не затримують найтонші фарфорові фільтри. Віруси поширені всюди. Вони викликають хвороби рослин, тварин і людини. Вивченням вірусів займається вірусологія.

Віруси на відміну від бактерій не здатні існувати і розмножуватися самостійно. Кожна бактерія є кліткою, що володіє своїм обміном речовин. Бактерії здатні рости і розмножуватися на штучних живильних середовищах. Віруси, як справжні клітинні паразити повністю залежать від обміну речовин в клітині – господині. Вони заражають клітину і примушують її допомагати своєму розмноженню, що, як правило, закінчується загибеллю клітини. Віруси на відміну від бактерій розмножуються лише в живих клітинах. Тому віруси вивчаються на рівні організму піддослідної тварини або культури клітки. Вірусними захворюваннями є віспа, сказ, грип, енцефаліт, кір, свинка, краснуха, гепатит і ін.

Віспа – передається повітряно-крапельним шляхом. Інкубаційний період 12 діб, втрати працездатності 12-24 доби. Стародавні рукописи донесли до нас опис страшних епідемій віспи, в яких гинуло до 40% хворих. У 1976 році Едвард Дженнер запропонував робити щеплення (вакцинацію) проти віспи. Але тільки в 1980 році ВІЗ оголосила про те, що віспа переможена. Тепер дітям, які народилися після 1980 року не роблять віспощеплення.

СНІД. У 1981 році в Сан-Франциско були виявлені люди, хворі незвичайними формами запалення легенів і пухлин. Захворювання закінчувалися смертю. Як з'ясувалося, у цих хворих був різко ослаблений імунітет організму. Ці люди гинули від мікробів, які в звичайних умовах викликають лише легке нездужання. Хворобу назвали СНІД – синдром набутого імунодефіциту. Віруси Сніду були одночасно відкриті в 1983 році біологами у Франції і США. Встановлено, що вірус Сніду передається при переливанні крові, нестерильними шприцами, статевим шляхом, а також при вигодовуванні дитини грудним молоком. Перші півроку – рік, а іноді і протягом декількох років після зараження у людини не помітно ніяких ознак хвороби, але вона є джерелом вірусу і може заразити оточуючих. До сих пір ліки проти Сніду не знайдені. СНІД називаю “чумою XX століття”.

Грип. Епідемія грипу описана Гіппократом ще в 412 році до нашої ери. У XX столітті було зафіксовано 3 пандемії грипу. У січні 1918 року епідемія грипу “іспанка” обійшла світ, заразивши близько 1, 5 млрд. осіб і забрала 20 млн. життів. У 1957 році близько 1 млрд. людей захворіли “азіатським грипом”, загинуло більше 1 млн. осіб. У 1968 – 1969 рр. лютував “гонконгський грип”. Число епідемій грипу, як не дивно, з кожним сторіччям зростає. У XV були 4 епідемії, в XVII – 7, в XIX – вже 45. Вірус грипу дуже швидко змінюється, тому до тепер проти нього немає надійних щеплень. Не встигли лікарі зробити вакцину проти однієї форми грипу, як збудник хвороби з'являється вже в новій формі.

Рикетсії – дрібні хвороботворні бактерії, розмножуються в клітках господаря (також як і віруси). Спричиняють: висипний тиф, ку-лихоманку і ін. Рикетсіоз (ку-лихоманка) – гостра інфекційна хвороба людини і тварин. Ознаки захворювання: головний біль, слабкість, безсоння, біль у м'язах. Передається людині від тварин.

Спірохети – мікроорганізми, клітки яких мають форму тонких витких ниток. Мешкають в ґрунті, стоячих і стічних водах. Патогенні спірохети – збудники сифілісу, поворотного тифу, лептоспірозу і ін. хвороб.

Актиноміцети, мікроорганізми з рисами організації бактерій і простих грибів. Поширені в ґрунті, водоймищах, повітрі. Деякі види є патогенними, викликають такі хвороби як актиномікоз, туберкульоз, дифтерію і ін. Деякі актиноміцети утворюють антибіотики, вітаміни, пігменти. Використовуються в мікробіологічній промисловості.

Хвороботворні мікроорганізми можуть виробляти особливі отруйні речовини – токсини. Надзвичайно небезпечні. Так, грам ботулінового токсину містить 8 млн. смертельних доз, тобто, він в 1000 разів отруйніший ціанистого калію.

Інфекційні хвороби – розлади здоров’я людей, що спричиняються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб до здорових і схильні до масового поширення.

Проникаючи у внутрішні органи людини, збудники інфекційних захворювань можуть викликати різні розлади клінічного і анатомічного характеру.