Безпека життєдіяльності Навчально-методичний посібник

Головні положення про навчання персоналу підприємств, установ і організацій діям та способам захисту в разі виникнення НС та аварій. Система інструктажів. Програми підготовки населення до дій у НС. Спеціальні об’єктові навчання і тренування. Функціональне навчання керівних працівників і фахівців, які організують та здійснюють заходи у сфері цивільного захисту.

Критерії та показники оцінки ефективності функціонування системи безпеки та захисту в НС об’єкту господарювання.

Тема 7. Управління силами та засобами ОГ під час НС

Порядок надання населенню інформації про наявність загрози або виникнення НС, правил поведінки та способів дій в цих умовах.

Сутність і особливості оперативного управління за умов виникнення НС. Міські, заміські, запасні та пересувні пункти управління в НС. Спеціально уповноважений керівник та штаб з ліквідації НС. Сили і засоби постійної готовності.

Мета і загальна характеристика рятувальних та інших невідкладних робіт. Техніка, що застосовується при ліквідації наслідків НС. Розрахунок сил та їх ешелоноване угрупування. Склад та завдання угрупування сил першого, другого ешелонів та резерву. Організація взаємодії сил при проведенні аварійно-рятувальних робіт та основних видів забезпечення у зоні НС.

Здійснення карантинних та інших санітарно-протиепідемічних заходів. Технічні засоби і способи проведення дезактивації, дегазації та дезінфекції території, техніки, транспорту, будівель, приміщень, одягу, взуття і засобів захисту, продовольства, води, продовольчої сировини і фуражу. Дезактивуючи, дегазуючи та дезінфікуючи розчини..

Модуль ІІ

Індивідуальне науково-дослідне завдання (ІНДЗ)

Модуль I. Безпека життєдіяльності

Змістовий модуль 1. Загальна підготовка

Тема 1. Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності, таксономія небезпек. Ризик, як кількісна оцінка небезпек

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

- методологічні основи безпеки життєдіяльності;

- види небезпек та їх одиниці виміру;

- класифікацію НС за причинами походження.

План вивчення теми

1. Номенклатура, таксономія, квантифікація, ідентифікація небезпек.

2. Основні джерела і фактори небезпек.

3. Класифікація небезпечних та вражаючих факторів.

4. Концепція допустимого ризику.

5. Ризик і його види, визначення величини ризику.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

При вивченні першого питання необхідно розглянути порядок ідентифікації та послідовнсть оцінювання рівня небезпеки за допомогою ймовірнистних структурно-логічних моделей. В другому питанні доцільно розглянути основні джерела та критерії переходу небезпечної події у надзвичайну ситуацію (НС). В третьому питанні необхідно обгрунувати категорії ОГ за рівнем загрози техногенного, природного і терористичного характеру та ступенем їхньої захищеності. Розгляд теми бажано закріпити на прикладі одного із об’єктів господарювання де визначити його порогові значення безпеки та величину ризику виникнення НС.

Потенційно-небезпечний об’єкт – об’єкт, на якому знаходяться небезпечні речовини або хімічні препарати.

Існують різні підходи до систематизації небезпек.

Номенклатура – перелік назв, термінів, систематизованих за певними ознаками. Приклад: в алфавітному порядку, окремих об’єктів (виробництв, процесів, професій тощо).

Таксономія – класифікація та систематизація явищ, процесів, об’єктів, які здатні завдати шкоди. Приклад таксономії – це класифікація небезпек за локалізацією, часом прояву (імпульсивні, кумулятивні), джерелом походження, сферою прояву, за структурою, за наслідками, за характером дії на людину (активні, пасивні).

Квантифікація – введення кількісних характеристик для оцінки ступеня небезпеки. Найпоширенішою характеристикою є ступінь ризику.

Ідентифікація – визначення типу небезпеки та встановлення її характеристик.

Ризик – частота прояву небезпек, імовірність небезпек, усвідомлена можливість небезпек.

Ризик поділяють на індивідуальний, груповий та загальний; немотивований та мотивований (виправданий та невиправданий).

Розрізняють чотири типи критеріїв ризику: неприпустимий, небажаний, прийнятний, знехтуваний.

Визначення величини ризику за формулою (2. 1) :

R=P (A) =n/N, (2. 1)

де R – величина ризику,

Р (А) – імовірність події,

n – кількість подій з небажаними наслідками;

N – максимальна кількість подій.

Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу

1. Законспектувати в особистий зошит головні визначення – безпека, загроза, небезпека, надзвичайна ситуація, ризик, безпека людини, суспільства та національна безпека.

2. Ознайомитись з прикладами рішення типових задач.

Приклад 1. Обчисліть ризик отруєння на підприємстві (у розрахунку за рік), якщо загальна кількість працюючих складає 5000 чоловік, за останні 4, 5 роки отруїлися 5 чоловік. Обчисліть величину групового ризику, якщо на подібних підприємствах в Україні працює 200000 чоловік.

Розв’язання:

5: 4, 5=1, 1 – отруїлось за 1 рік;

1, 1: 5000=2, 2 10-4 – індивідуальний ризик;

1, 1: 200000=5, 5 10-6 – груповий ризик.

P (A) =  P (A) – при одночасному впливі декількох подій

Приклад 2. Обчисліть ризик автомобільної аварії (за рік) у місті А, якщо на автомобілях їздять 1500 осіб, за останні 16 років загинуло 13 осіб, а за 4 роки травмовано 7.

Розв’язання:

13: 16=0, 8 – загинуло за рік;

7: 4=1, 8 – травмовано за рік;

0, 8: 1500=5, 3 10-4 – індивідуальний ризик загибелі;

1, 8: 1500=12 10-4 – індивідуальний ризик травмування;

12 10-4+5,