Безпека життєдіяльності.Методичні рекомендації

Велику обережність у цей період необхідно проявляти при спілкуванні з представниками влади та військових органів. Хоча дії військових та міліції повинні вписуватися в рамки закону, але на практиці так буває далеко не завжди і доводити свою правоту в цей час складно.

При всій удаваній несподіваності введення ВС або НС військові конфлікти мають досить тривалий період визрівання. Найбільш розсудливо – покинути небезпечний регіон. Але це, на жаль, не завжди вдається в силу різних причин. Для забезпечення власної безпеки необхідно дотримуватись певних правил.

При оголошенні в місті ВС рекомендується:

• не виходити на вулицю при введенні військ;
• своєчасно вивчати накази комендатури та інших силових структур, строго дотримуватися комендантської години і інші обмежувальні заходи, беззастережно підкорятися військовим наказам і розпорядженням;
• по можливості заздалегідь створити запас води і продуктів;
• вкласти найцінніші речі, документи в зручну для перенесення упаковку і бути готовим до евакуації;
• об'єднатися з мешканцями будинку з метою взаємодопомоги;
• не наближатися до військовій техніці, що рухається, так як у її водіїв малий ближній огляд і можна отримати травму;
• з настанням темряви включати світло, тільки при зашторених вікнах;
• ні в якому разі не купувати і не зберігати зброю і боєприпаси, не поширювати і не підтримувати неперевірені чутки.

При безпосередньому знаходженні в місті бойових дій необхідно:

• з початком стрільби сховатися у ванній кімнаті, лягти там, на підлогу або у ванну, пересуватися по квартирі повзком;
• обладнати і по можливості зміцнити притулок у підвалі, місце відпочинку в ньому максимально захистити мішками з піском і меблями, передбачити кілька аварійних виходів з притулку;
• прокопати півметрову канавку-укриття до найближчого джерела води або створити на шляху до нього кілька укриттів;
• вирити щілини-укриття у дворі будинку;
• дбайливо витрачати продукти і воду;
•  налагодити зв'язок із найближчою медичною установою або лікарем.

Необхідно пам'ятати і про те, що, крім небезпек, що виходять від дій збройних формувань протиборчих сторін, виникає і реальна загроза кримінальних дій. Кримінальний фактор – супутник збройних конфліктів, хоча з введенням НС він спочатку різко знижується. Надалі злочинців перестає стримувати страх відплати. Тому, фахівці з виживання радять, слід забути про свої цінності і речі – головне вижити. В умовах воєнного часу більшість злочинців озброєні, деякі навіть одягнені у військову або міліцейську форму. При зустрічі з такими людьми розсудливіше віддати їм все, що вони зажадають. Для боротьби зі злочинцями необхідно діяти організовано – об'єднатися з сусідами по будинку, під'їзду, заручитися підтримкою найближчій військовій частині або відділення міліції.

Знання правил поведінки в зоні військових конфліктів і вміння їх застосовувати на практиці допоможуть вижити в подібних ситуаціях. Важливо не піддаватися паніці, вміти швидко приймати рішення, діяти по обстановці.

Коротка характеристика зброї масового ураження.

Хімічна зброя. В якості хімічної зброї використовують хімічні речовини, які проявляють токсичні властивості в малих дозах і / або мають відповідні фізичні та хімічні властивості для їх використання в умовах ведення бойових дій (стійкі до гідролізу; легко переходять у пар або розпорошуються у вигляді пилу, аерозолю; мають велику температуру розкладання і т. д.).

Хімічна зброя може використовуватися, як для ураження людей так й для тварин і рослин. Отруйні речовини в умовах ведення війни можуть потрапляти в організм людини в основному через органи дихання, шкіру та слизові.

За характером дії на людину бойові отруйні речовини поділяють на такі основні групи:

• нервово-паралітичні (зарин, зоман, Ві-Екс та ін) ;
• шкірнонаривні (сірчані і азотисті іприти та ін) ;
• подразнювальні (хлорацетофенон, Адамс та ін) ;
• психотропні (ЛСД, ДМТ, сірчана та ін) ;
• задушливі (фосген, хлор та ін) ;
• агальноотруйні (синильна кислота та її похідні, оксид вуглецю та ін.)

Слід зазначити, що хімічна зброя не тільки заподіює шкоду здоров'ю людини під час військового конфлікту, але і ще довго може впливати після цього, викликаючи генетичні мутації у наступних поколіннях людей, які будуть проживати на зараженій території.

В залежності від агрегатного стану отруйної речовини і шляху потрапляння його в організм людини, можна виділити декілька шляхів захисту від них – це використання протигаза і спецодягу, а також укриття в спеціальних інженерних спорудах. Для видалення отруйних речовин з поверхні шкіри, одягу, техніки та інших об'єктів використовують дегазацію (зміна хімічної структури речовини, яка призводить до часткової або повної втрати токсичних властивостей за допомогою хімічних реагентів або фізичних факторів).

Біологічна зброя. Це різні види патогенних мікроорганізмів, які відносно швидко і на тривалий час виводять з ладу людей, викликаючи у них інфекційні захворювання. Перевага біологічної зброї перед хімічною в тому, що для ідентифікації збудника необхідно відносно велику кількість часу (іноді кілька діб). Що дає хворобі поширюватися і далі, а також ставить під загрозу життя людей, які заразилися першими. До недоліків можна віднести можливість появу неконтрольованих штамів, наявність прихованого періоду прояву хвороби (від годин до кількох діб), а для деяких видів необхідні спеціальні умови зберігання. Тому застосування цього виду зброї масового ураження не перспективно при вирішенні швидких бойових завдань, а краще його використовувати для диверсій (при партизанському або терористичному способі ведення війни).

Після встановлення факту застосування біологічної зброї або появи масового інфекційного захворювання серед людей, проводиться екстрена профілактика.

Екстрена