Безпека життєдіяльності.Методичні рекомендації

В якості засобів загальної екстреної профілактики використовують антибіотики широкого спектру дії, які активні проти більшості бактерій. Тривалість загальної екстреної профілактики визначається часом, який необхідний для виділення, ідентифікації і визначення чутливості збудника до антибактеріальних препаратів і в середньому становить 5 діб.

Для проведення загальної екстреної профілактики в зоні бактеріального зараження деякі автори, радять використовувати варіанти лікувальних схем, які засновані на доксициклін і рифампіцин (або сучасному аналогу азитроміцину див. табл. 4) 

 

Для спеціальної екстреної профілактики використовують антибіотики або інші антибактеріальні препарати, а також вакцини, сироватки, анатоксини, бактеріофаги, які діють на збудника після його ідентифікації та визначення чутливості до антибактеріальних засобів. Тривалість спеціальної екстреної профілактики в основному визначається строком інкубаційного періоду, який вважають з дня зараження. До бактеріальних агентів, які можуть використовуватися як біологічна зброя, відносяться: чума, туляремія, бруцельоз, сибірська виразка, холера, ботулізм, сап, меліоїдоз, висипний тиф, лихоманка Ку та ін.

Для проведення загальної екстреної профілактики в зоні вірусного зараження, можуть бути використані такі препарати як тилорон (аміксин, Лавомакс), циклоферон, ремантадин, адамантан, інтерферон і деякі ін. До вірусних агентів, які можуть використовуватися, як біологічна зброя, відносяться: різні штами натуральної віспи, енцефамієліту, жовтої лихоманки, пситакозу, грипу та багато інших.

До загальних засобів захисту від біологічної зброї відносяться: ЗІЗ (фільтруючий протигаз, ізолюючий костюм), укриття людей у спеціальних інженерних спорудах, проведення в зоні зараження дезінфекції, дезінсекції та дератизації.

Ядерна зброя. Це зброя масового ураження, в якому енергія виділяється в процесі поділу або синтезу ядер ізотопів деяких елементів (урану, плутонію, водню тощо). Потужність ядерного боєприпасу характеризується тротиловим еквівалентом (енергія ядерного боєприпасу еквівалентна масі тринітротолуолу «ТНТ», що вибухає та вимірюється в кілотоннах або мегатоннах ТНТ). Ядерні боєприпаси за потужністю відповідно підрозділяються на: надмалі (менше 1 кт), малі (1-10 кт), середні (10-100 кт), великі (0, 1-1 мт) і надвелику (понад 1 мт). За місцем вибуху розрізняють наземні (надводні), підземні (підводні), повітряні і висотні вибухи.

При вибуху ядерного боєприпасу утворюються такі вражаючі фактори:

• ударна хвиля (до 50% від енергії вибуху) ;
• світлове випромінювання (до 35% від енергії вибуху) ;
• проникаюча радіація і радіаційне зараження місцевості (відповідно до 5 і 10% від енергії вибуху) ;
• електромагнітний імпульс (до 10-6% від енергії вибуху).

Ударна хвиля ядерного вибуху – різке стиснення повітря, яке розповсюджується із надзвуковою швидкістю від епіцентру вибуху. Вона може призводити до значних руйнувань будівель споруд, техніки і механічного травмування людей, як внаслідок прямої дії викликаючи вивихи, переломи, контузії, так і непрямої дії при зіткненні уламків з людиною. Основними засобами захисту від дії ударної хвилі, являються укриття людей у захисних спорудах або в природних укриттях (ярах, балках, ущелинах тощо).

Світлове випромінювання ядерного вибуху – це електромагнітне випромінювання, яке складається з ультрафіолетового, видимого та інфрачервоного спектру, джерелом якого є вогняна куля з подільного матеріалу заряду, а час світіння кілька секунд. Під його дією у людини виникають опіки різного ступеня тяжкості шкіри і очей, а при дії на речовину може його розплавлювати і підпалювати. Надійним захистом від світлового випромінювання є будь яка непрозора перешкода на шляху поширення світлових променів (будинки, техніка тощо).

Проникаюча радіація від ядерного вибуху – це потік жорсткого випромінювання (рентгенівського і гама діапазону), нейтронів, електронів, ядер гелію, які розлітаються в навколишнє середовище з зони ядерного вибуху. Проходячи через будь-яку речовину радіація викликає в ній появу радикалів та іонів, а проходячи через живі тканини і клітини викликає пряме руйнування молекул (наприклад, життєво важливих молекул ДНК) або побічно викликаючи радіоліз води з генерацією радикалів Н, ОН, перекису і надперекису водню, які теж можуть змінювати молекули білків, ДНК, мембранних ліпідів і т. д. Ураження людей радіацією називають променевою хворобою, яка по тяжкості протікання, розділяється на чотири ступені. При цьому в першу чергу уражаються кістковий мозок, органи ШКТ, шкіра, статеві тканини, з’являються відповідні симптоми: зменшується кількість всіх клітин крові, з'являється нудота, блювота, випадає волосся, настає тимчасова або постійна стерильність тощо.

Радіаційне зараження місцевості після вибуху відбувається внаслідок попадання в грунт, воду і повітря радіонуклідів основним джерелом яких є продукти поділу ядерного заряду (наприклад, Ce-144; Y-90; Zr-95; Ba-139, 140; La-140; J- 131, 135; Xe-135, Sr-90, Cs-137 та інших). Також значний внесок у зараження місцевості вносять радіонукліди заряду, частина якого не прореагувала (U-233, U-235, Pu-239). Незначний внесок вносять радіонукліди, які утворилися після поглинання нейтронів ядрами стабільних елементів у ґрунті, повітрі та воді (наприклад K-42; Fe-59; Н-3; С-14, 15; Na-24; Si-31, 32; O -19, 20; N-16; Al-28, 29, 30 і т. д.), це так звана наведена радіоактивність.

Радіонукліди в подальшому приносять велику шкоду біосфері та людям, які проживають на зараженій території ще дуже тривалий термін, оскільки мають значний період напіврозпаду (роки, десятки, сотні і навіть тисячі років,