Боротьба з організованою злочинністю в УСРР у роки нової економічної політики (1921-1929 рр.)

Предмет:

Історія держави і права

Тип роботи:

Автореферат

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

сучасними рисами;

обґрунтовано, що організована злочинність у роки нової економічної політики мала підґрунтям для розвитку як руйнацію усталених стандартів життя, суспільну нестабільність внаслідок трагічних подій Першої світової та Громадянської війни, так і формування передумов для економічної злочинності в період непу;

доведено, що радянська держава не виробила єдиної кримінальної політики щодо запобігання і боротьби зі злочинністю, на цю її діяльністю суттєво впливали завдання придушення повстанського антирадянського руху та знищення політичного збройного опору; починаючи з 1923 – 1924 років ці впливи стали швидко слабшати, водночас все більш актуальними ставали завдання забезпечення економічної безпеки держави;

з’ясовано, що радянська кримінальна політика у роки непу, її реалізація в нормах права та правоохоронній діяльності мали переважно карально-репресивний характер, а заходи боротьби із організованою злочинністю ідеологізувалися, отримували відповідне інформаційне супроводження, що створювало передумови для розгортання масових репресій після згортання непу;

показано, що незважаючи на відсутність єдиного координаційного органу та відповідних програмних документів щодо боротьби з організованою злочинністю в УСРР вона була досить ефективною і дозволила в цілому взяти під контроль як загальнокримінальний бандитизм, так і прояви організованої економічної злочинності, у тому числі у фінансово-податковій сфері; позитивним для забезпечення єдності дій стала належність керівництва усіх правоохоронних структур до єдиної політичної партії – КП (б) У;

доведено, що важливою складовою протидії злочинності в УСРР у роки нової економічної політики була її профілактика, яка у багатьох випадках була порівняно ефективною і свідомо здійснювалася, передусім, органами міліції; разом з тим до «профілактичних» належали і відверто неправові й нелюдяні заходи, такі, як утримання заручників, погрози родинам, імітації розстрілів тощо.

удосконалено:

обґрунтування позитивного значення кодифікації кримінального законодавства УСРР у 20-і роки ХХ ст. ;
визначення класового характеру правоохоронної діяльності в радянській Україні та відповідного політичного впливу комуністичних партійних органів на діяльність органів внутрішніх справ, прокуратури, спецслужб тощо з запобігання організованим формам злочинності.
отримали подальшого розвитку:
положення, що наявність організованої злочинності у тих чи інших її формах, від початкових (стійкі банди розбійників та зграї конокрадів) з поправкою на історичні особливості притаманна суспільству вже тривалий період; до поняття організованої злочинності слід у історико-правовому розумінні підходити через розвиненість конкретних організованих форм злочинності; сучасне кримінологічне та кримінально-правове визначення організованої злочинності є лише певним проміжним підсумком її розвитку як негативного суспільного явища;
розуміння організованої злочинності як тривалого у часі асоціального суспільного явища, яке пройшло у своїй трансформації низку стадій функціонального та структурного ускладнення, зростання соціальної небезпечності, удосконалення засобів і методів злочинної діяльності;
положення про те, що з метою дискредитації та позбавлення соціальної бази в суспільстві, зокрема в селянстві так званого політичного бандитизму (пов'язаного із «залишковими явищами» протистояння часів Громадянської війни) радянська влада штучно «змішувала» його із загальнокримінальним.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що матеріали дослідження можуть бути використані:

при розробці навчальних курсів з історії держави і права України, з історії України, з кримінології; при підготовці спецкурсів і спецсемінарів з історії вітчизняних правоохоронних органів та девіантних форм поведінки у суспільствах перехідного періоду;
при написанні дослідницьких та науково-популярних робіт із зазначеної проблематики;
у правовиховній роботі.

Досвід боротьби з організованою злочинністю в УСРР у роки нової економічної політики може бути корисним для сучасників при вирішенні аналогічних проблем.

Апробація результатів роботи. Основні положення та висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Харківського національного університету внутрішніх справ, на наукових конференціях: «Методологічні проблеми історико-правових досліджень» (ХХІІІ Міжнародна історико-правова конференція, м. Алушта, 24-26 вересня 2010 р.) та «Теорія і практика сучасного права» (Перша міжнародна науково-практична конференція, м. Херсон, 29 жовтня 2010 р.).

Публікації. Основні результати дослідження викладені дисертантом у шести наукових працях, в тому числі чотири у фахових наукових виданнях з юридичних наук, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації визначена предметом та логікою дослідження. Матеріал викладається за проблемно-хронологічним принципом і складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків і списку використаних джерел та літератури (232 назви). Обсяг дисертації – 180 сторінок (основний текст – 166, список використаних джерел – 14).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету і завдання, об’єкт і предмет дослідження, окреслено хронологічні та територіальні межі, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, показано зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, відображено рівень апробації та структуру дисертації.

Перший розділ «Історіографія, джерельна та методологічна база дослідження» складається з трьох підрозділів.

У першому підрозділі «Стан наукової розробленості теми» розглядається історія вивчення феномену організованої злочинності та боротьби з нею у радянський та пострадянський період. Її умовно можна розподілити на чотири етапи. Перший охоплює 1920-ті і початок 1930-х рр., які характеризувалися підвищеною увагою до кримінальної злочинності та різних її форм. У цей час спостерігаються перші спроби узагальнення і систематизації наукових знань стосовно походження і особливостей злочинної поведінки. З’являються спеціальні збірники, де розглядаються прояви різноманітних форм злочинності, зокрема і організованих. Важливе значення мають роботи О. Герцензона та М. Гернета. Вони дозволяють порівняти дореволюційну та післяреволюційну злочинність та виявити загальні тенденції розвитку кримінального світу, з’ясувати те, наскільки соціальні, економічні, політичні фактори впливали на різні види злочинів. Праці А. Естріна, А. Ошерова, М. Паше-Озерського, А. Піонтковського які