Боротьба з організованою злочинністю в УСРР у роки нової економічної політики (1921-1929 рр.)

6. Ефективність протидії правоохоронних органів бандитизму та іншим видам організованої злочинності безпосередньо залежала від якості та фахової підготовки їх співробітників. Переважання класово-партійного підходу у справі комплектування, регулярні «чистки», нехтування професійних здібностей нерідко суттєво знижувало ефективність боротьби з організованою злочинністю. Плинність міліцейських кадрів також пояснюється вкрай незадовільним матеріальним забезпеченням, що потенційно створювало передумови до контактів правоохоронців зі злочинним світом, корумпованості та їх подальшому «переродження». Вказані ці обставини, на погляд автора, пояснюють недостатньо високу результативність правоохоронних органів у протидії організованим формам злочинності у першій половині 1920-х років.

7. Протягом всіх 1920-х рр., а особливо на початку десятиліття, у радянських правоохоронних органів виникали певні труднощі у розмежуванні так званих «злочинців-контрреволюціонерів», які у своїй протиправній діяльності керувались політичними мотивами, і загальнокримінальних елементів. Для України це було особливо актуальним, враховуючи вражаючі розміри селянського повстанського руху, який згідно тогочасній ідеологічній кон’юнктурі, фігурував у звітах, як «політичний бандитизм». Відсутність чіткого розмежування між політичним і загальнокримінальним бандитизмом було одним з найбільш суттєвих недоліків тогочасного законодавства й істотно ускладнювало роботу правоохоронних органів, які часто змушені були брати участь у придушенні виявів селянської непокори, на шкоду справі припинення кримінального бандитизму, зумовленого корисливими мотивами.

8. Правоохоронні органи УСРР, зокрема міліція, значну увагу приділяли превентивним заходам, які мали на меті попередження злочинів. Проведення профілактичних дій об’єктивно сприяло зменшенню злочинності, особливо серед неповнолітніх. Не в останню чергу успішність профілактики злочинності залежала не лише від роботи агентурної мережі, проведення облав тощо, але й від впровадження нових, науково-обґрунтованих методів діяльності правоохоронців і новітніх технічних засобів.

 

 

1. Семикопний А. Д. Кримінально-правова характеристика організованих форм злочинності наприкінці 1920-х рр. / А. Д. Семикопний // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2008. – Вип. 43. – С. 58 – 63.
2. Семикопний А. Д. Організована злочинність та організовані форми злочинності у науці й законодавстві сучасної України і УСРР доби непу: порівняльна характеристика / А. Д. Семикопний // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2009. – Вип. 44. – С. 29-38.
3. Семикопний А. Д. Особливості застосування ст. 76 (бандитизм) КК УСРР 1922 року у контексті розмежування проявів політичного (селянські повстанські рухи) та загальнокримінального бандитизму / А. Д. Семикопний // Форум права. [Електронне наукове фахове видання]. – 2010. – № 4. – С. 814 – 818.
4. Семикопний А. Д. Боротьба з загально кримінальним бандитизмом як один з пріоритетних видів діяльності правоохоронних органів щодо протидії організованій злочинності у період непу / А. Д. Семикопний // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2011. – Вип. 52. – С. 45-52.

 

 АНОТАЦІЯ

 

Семикопний А. Д. Боротьба з організованою злочинністю в УСРР у роки нової економічної політики (1921-1929 рр.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12. 00. 01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. – Харківський національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2011.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню різноманітних історико-правових аспектів боротьби з організованою злочинністю в Радянській Україні в період здійснення нової економічної політики (1921 – 1929 рр.). Зокрема, було висвітлено такі питання, як трактування власне явища «організованої злочинності» у соціоправовому вимірі, починаючи з 1920-х рр. і до сьогодення, правова регламентація протидії організованій злочинності з боку партійних та державних органів влади, особливості кримінального законодавства УСРР у контексті боротьби з організованою злочинністю. Автор окремо зупинявся на ролі у протидії організованій злочинності таких правоохоронних структур, як міліція, органи державної безпеки (ДПУ), прокуратура.

В роботі досліджено механізм діяльності організованих злочинних угруповань та основні фактори, що, на нашу думку, сприяли існуванню, поширенню та відтворенню організованої злочинності у 1920-ті рр., окреслено основні проблеми та досягнення у організаційному та правовому забезпеченні протидії організованій злочинності з боку правоохоронних структур, з’ясовано основні напрямки діяльності щодо припинення і профілактики різних форм організованої злочинності під час непу.

Ключові слова: організована злочинність, організовані злочинні угруповання, організована злочинна діяльність, протидія організованій злочинності, правоохоронні органи, бандитизм.

 

 

Семикопный А. Д. Борьба с организованной преступностью в УССР в годы новой экономической политики (1921 – 1929 гг.). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12. 00. 01 – теория и история государства и права; история политических и правовых учений. – Харьковский университет внутренних дел. – Харьков, 2011.

В данном диссертационном исследовании была осуществлена попытка всестороннего рассмотрения проблем борьбы с организованной преступностью в УССР в годы проведения новой экономической политики. Проанализированы теоретические взгляды на классификацию организованных преступных группировок в уголовном законодательстве как в период нэпа, так и на современном этапе, исследован механизм деятельности организованных преступных группировок и основные факторы, содействовавшие существованию, распространению и воспроизведению организованной преступности в 1920-те гг., обозначены основные проблемы и достижения в организационном и правовом обеспечении противодействия организованной преступности со стороны правоохранительных структур, выяснены основные направления их деятельности относительно прекращения и профилактики разных форм организованной преступности в исследуемый период.

В результате проведенного исследования сделан вывод о несомненном существовании организованной преступности в 1920-е гг. Естественно, ее тогдашняя трактовка отличается от современной, но они и не могут совпадать, поскольку тогда был совершенно иной уровень технических и экономических возможностей, коммуникативных отношений. Таким образом, логичной выглядит мысль о существовании организованной преступности во все времена, однако, учитывая при этом, что проявляла она себя в различных формах.

Советское уголовное право того периода достигло существенных успехов в области определения основных характеристик организованной преступности и сумело предложить эффективную систему мероприятий по ее предотвращению. Так, на момент появления УК УССР 1927 г., в законодательстве уже было довольно четко сформулировано представление о природе и формах организованной преступности. Это можно увидеть на основании детального анализа ст. 19, 20 и 56, п. 17 кодекса. Понимание сущности организованной преступности, той опасности, что она несет обществу, позволило создать весьма разветвленную и эффективную систему мероприятий социальной защиты. Вместе с тем, в условиях свертывания нэпа и усиление репрессивной системы сталинского режима в 1930-х гг., много статей кодекса, в частности и относительно противодействия организованной преступности, было в дальнейшем использовано в качестве юридического основания, которое оправдывало массовый террор.

Также, на основе анализа криминологической ситуации в УССР в исследуемый период, была выявлена непосредственная взаимосвязь между переменами в социально-экономическом развитии страны и изменениями в характере преступности, которая стала принимать более сложные организационные формы. Появление «теневого сектора» в экономике способствовало сближению криминальных элементов с экономическими правонарушителями, что при попустительстве, а в ряде случаев и покрови-тельства со стороны коррумпированных чиновников, создавало реальную угрозу появления преступных структур с высоким уровнем организации.

Органы правопорядка, несмотря на целый ряд недостатков в их деятельности, связанных с ярко выраженной идеологической окраской их деятельности, особенно в начале 1920-х гг., когда они принимали активное участие в ликвидации так называемого «политического бандитизма», достаточно оперативно реагировали на те изменения, что происходили в уголовном мире и, в целом, эффективно противодействовали организованным формам преступности. В первую очередь, стоит отметить деятельность органов внутренних дел, которые, вопреки недостаточному финансированию, слабой материально-техничной базе, на протяжении всех 1920-х гг. оставались авангардом в борьбе с организованной преступностью. Посильную помощь им оказывало Государственное политическое управление, органы прокуратуры, комитеты бедноты, внутренние и пограничные войска.

Ключевые слова: организованная преступность, организованные преступные группировки, организованная преступная деятельность, противодействие организованной преступности, правоохранительные органы, бандитизм.

 

 

Semikopniy A. D. The Fight with organized by criminality in USSR at years new economic politicians (1921 – 1929). – Manuscript.

The dissertation for the Degree of the Candidate of Science in Law by speciality 12. 00. 01. – theory and history of state and law; history of political and legal studies. – National University of Internal Affairs, Kharkiv, 2011.

In given dissertation study was realized attempt of all-round consideration of the problems of the fight with organized by criminality in USSR at years of the undertaking new economic politicians. The theoretical glances will analysed on categorization organized criminal groups in criminal legislation both at period new economic politics, and on modern stage, explored mechanism to activity organized criminal groups and the main factors, which, on our opinion, rendered the assistance to existence, spreading and reproduction organized criminality in 1920-th years, are marked main problems and achievements in organizing and law ensuring the reluctance organized criminality on the part of law-enforcement structures, is realized main trends to their activity for cessations and preventive maintenances of the different forms organized criminality at under investigation period.

The Keywords: organized criminality, organized criminal groups, organized criminal activity, reluctance organized to criminality, law-enforcement organs, banditry.