Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Боротьба з організованою злочинністю в УСРР у роки нової економічної політики (1921-1929 рр.)

Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
30
Мова: 
Українська
Оцінка: 

небезпеки, що вона несе суспільству, дозволило створити достатньо розгалужену та ефективну систему заходів соціального захисту. Водночас, в умовах згортання непу та посилення репресивно-каральної системи сталінського режиму у 1930-х рр., багато статей кодексу, зокрема і стосовно протидії організованій злочинності, було використано не за прямим призначенням, а в якості юридичної підстави, що виправдовувала масовий терор.

Третій розділ «Організаційне та правове забезпечення протидії організованій злочинності в УСРР у роки непу» складається з чотирьох підрозділів.
У підрозділі 3. 1 «Органи внутрішніх справ» розглядається роль міліції та її підрозділів у організації протидії організованій злочинності в УСРР в період непу. Нестача коштів на реалізацію заходів непу обумовила й упорядкування міліцейського апарату як у центрі, так і на місцях (чітке визначення функцій міліції, регламентація організаційної побудови міліції, перетворення кримінально-розшукової служби, створення відомчої міліції й т. д.), часткове звільнення міліції від невластивих їй функцій. У зв'язку з фінансовими труднощами під час проведення нової економічної політики в 1923 р., міліція й карний розшук були переведені з державного на фінансування з місцевого бюджету. Це привело до значного зниження ефективності роботи міліції й, насамперед, її оперативних підрозділів. Міліцейський апарат у розглянутий період неодноразово піддавався спробам реорганізації, що, з однієї сторони впорядковувало структуру республіканських підрозділів міліції, а з іншої вносило нестабільність у її діяльність, перешкоджало закріпленню певної єдиної організаційно-правової форми.
З одного боку, у зазначений період, діяльність міліції характеризувалась значними успіхами у боротьбі зі злочинністю та різними формами девіантної поведінки, а з іншого – в умовах формування тоталітарного режиму міліція часто використовувалась у карально-репресивних заходах проти політичних супротивників, національного українського руху, заможного, та навіть середнього прошарків селянства тощо. Ці процеси та тенденції отримали своє логічне завершення у підпорядкуванні міліції ДПУ, яке відбулося у 1930 р.
У другому підрозділі «Органи державної безпеки» характеризується внесок ВНК-ДПУ у протидію організованій злочинності, розглядається механізм їх взаємодії з іншими правоохоронними структурами. Органи Державного політичного управління (ДПУ) відіграли вагому роль у припиненні різних організованих злочинних форм, насамперед бандитизму. Ще згідно з положенням про ДПУ УСРР від 13 серпня 1924 р. на органи державної безпеки покладалась боротьба як з політичним, так і з кримінальним бандитизмом.
Новою рисою у другій половині досліджуваного десятиліття, що негативно позначилася на іміджі ДПУ та сприяла зниженню ефективності його діяльності у справі протидії організованій злочинності, стало систематичне використання партійно-державним керівництвом країни його можливостей для вирішення гострих соціально-економічних проблем та силового придушення будь-якої опозиції генеральному курсу правлячої партії.
У третьому підрозділі «Прокуратура» в центрі уваги дослідника перебували питання з визначення місця органів прокуратури у налагодженні ефективної протидії організованій злочинності.
Становлення прокуратури до середини 20-х рр. ХХ ст. відбувалось у «вертикальній площині» державного механізму, тобто спочатку вона була сформована в центрі та губернських містах. Причиною цього став, у першу чергу, нестаток одночасно професійно підготовлених і ідеологічно бездоганних, належних до комуністичної партії працівників. Упродовж 1922 – 1926 рр. в історії прокуратури УСРР відбувалися послідовні та настійливі заходи щодо забезпечення законності передусім в регіональному управлінні, місцевій нормотворчості, діяльності судових і правоохоронних органів. Перехід до триступеневої системи управління, тобто скасування губерній, став чинником того, що прокуратура більше «спустилася» до населення, мас. Прокурорський нагляд почав охоплювати дрібні містечка і сільську місцевість.
У цей період прокуратура УСРР (з 1925 р. – Генеральна прокуратура УСРР) відігравала досить суттєву роль у справі організаційного та правового забезпечення протидії організованим формам злочинності. Але згодом, особливо після переходу на початку 1927 року М. Скрипника на роботу у наркомат освіти УСРР, відбулась поступова зміна пріоритетів у діяльності Генеральної прокуратури. Вона зберігала наглядові функції й повноваження, але тепер партійні органи орієнтували її не стільки на контроль за діяльністю органів дізнання і слідства, скільки на допомогу їм у дотриманні курсу на революційну законність, що, в свою чергу, створили передумови для участі прокуратури у репресивній політиці держави.
У четвертому підрозділі «Інші органи державної влади» аналізується внесок у протидію організованій злочинності з боку комітетів незаможних селян, внутрішніх та прикордонних військ. Комнезами, особливо на початку десятиліття, були авангардом держави у боротьбі з проявами бандитизму на селі. Інша справа, що здебільшого, ця боротьба не рідко мала чітке забарвлення політичного протистояння бідної та заможної частини селянства. Проте і на етапі переродження політичного бандитизму у загальнокримінальний (1922 – 1923 рр.) комнезами залишалися вагомим чинником у справі організації протидії вже цим новим формуванням.
Внутрішні війська, підпорядковані ДПУ, теж здебільшого використовувалися у боротьбі з бандформуваннями. Найбільша їх активність у цьому напрямку, припадає на початок 1920-х рр. Після приборкання політичного бандитизму, внутрішні війська залучалися набагато рідше, лише у випадках протиборства з особливо небезпечними і добре організованими бандитським угрупуваннями. Вагомий внесок у протидію організованій злочинності зробили і прикордонні війська, зокрема у справі припинення незаконного переміщення через кордони СРСР та контрабанди, щодо боротьби з якою вони активно взаємодіяли з митниками.
Четвертий розділ «Діяльність щодо протидії організованій злочинності в УСРР у період нової економічної політики» складається з трьох підрозділів.
У першому «Боротьба з бандитизмом» реконструюються основні етапи боротьби з найбільш небезпечною формою організованої злочинності того часу – бандитизмом. Бандитизм протягом
Фото Капча