Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

«Бренд» як складний правовий засіб індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів та послуг

Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
28
Мова: 
Українська
Оцінка: 

із виникнення, здійснення та припинення прав інтелектуальної власності на бренд чи окремі його структурні елементи.

Об’єктом дослідження є цивільно-правові відносини, які виникають у процесі набуття прав на бренд, їх здійснення, перешкоджання неправомірному використанню бренду або окремих його структурних елементів та припинення дії прав на бренд або окремі його структурні елементи.
Предметом дослідження є категорія «бренд» як складний правовий засіб індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів та послуг, наукові погляди, ідеї, концепції і теорії, нормативно-правові акти та практика їх застосування в сфері відносин, пов’язаних з правами інтелектуальної власності на бренд чи на окремі його структурні елементи.
Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження в процесі роботи над дисертацією використано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ. Методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод із системно-функціональним підходом до аналізу досліджуваних явищ. Це дозволило розглянути бренд як складний засіб індивідуалізації, визначити його місце в системі об’єктів права інтелектуальної власності. У рамках зазначеного методологічного підходу використано також формально-логічний метод, за допомогою якого досліджувалося законодавство щодо окремих структурних елементів бренду, практика його застосування. За допомогою методу порівняльного аналізу порівнювалися поняття і юридична природа  категорії «бренд» у маркетинговому, економічному та юридичному аспектах. На цій методологічній основі здійснювалися збір, обробка й аналіз емпіричного матеріалу.
Наукова новизна одержаних результатів характеризується вирішенням проблеми визначення правової природи категорії «бренд» в праві інтелектуальної власності і комплексним підходом до її дослідження. Уперше на рівні дисертаційного дослідження обґрунтовано позицію, відповідно до якої бренд є складним правовим засобом індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів та послуг.
У дисертації аналізується категорія «бренд», визначаються основні та додаткові структурні елементи бренду, режим їх правової охорони, а також динаміка правовідносин, пов’язаних з виникненням, здійсненням та припиненням прав інтелектуальної власності на бренд.
У межах здійсненого дослідження одержано такі результати, що мають наукову новизну:
уперше:
  • запропоновано авторське визначення категорії «бренд» як правової категорії. Бренд – це складний засіб індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів та послуг, що складається з основних та додаткових елементів (сукупності об’єктів права інтелектуальної власності), представлених у візуальній, звуковій, ароматній, тактильній та смаковій формах, які у своїй сукупності та взаємодії створюють уявлення про виробника, його товари чи послуги у свідомості третіх осіб, свідчать про відомість виробника, його товарів чи послуг, що ним позначені та безпосередньо впливають на рівень споживання товарів або послуг;
  • визначено, що структурні елементи бренду розподіляються на основні, які характеризуються стабільністю у використанні (торговельні марки, комерційні найменування, географічні зазначення, доменні імена) та додаткові, які характеризуються динамічністю застосування (слогани, корпоративні герої, музичні логотипи та інші, перелік яких не має вичерпного характеру) ;
  • доведено відсутність єдиного правового режиму охорони бренду та можливість поширення на окремі елементи бренду охорони тільки нормами відповідних інститутів права інтелектуальної власності;
  • визначено, що строк дії прав інтелектуальної власності на бренд обмежується строком чинності прав інтелектуальної власності на його основні складові елементи;
  • обґрунтовано можливість конвергенції правового режиму додаткових елементів бренду, тобто розповсюдження на них подвійної правової охорони;
  • обґрунтовано положення, що всі додаткові елементи бренду, як і основні, наділені функціями дистинктивності, рекламною, гарантійною, інформаційною та іншими, властивими засобам індивідуалізації та не повинні суперечити публічному порядку, принципам гуманності і моралі;
  • доведено, що суб’єктами права інтелектуальної власності на використання бренду виступають учасники цивільного обороту, що виробляють товари, виконують роботи або надають послуги;
  • надано авторське визначення корпоративного героя як вигаданого персонажу чи реальної особистості, використання якого відбувається за умови дотримання особистих немайнових прав авторів та інтересів третіх осіб, який внаслідок своєї індивідуальності та відносно постійності використання для даного товару чи послуги створює асоціативний зв’язок між товарами, послугами та брендом;
  • обґрунтовано можливість динаміки структурних елементів бренду, тобто часткову чи повну зміну додаткових структурних елементів внаслідок певних обставин (створення нових як постійних, так і «сезонних» концепцій, промо-акцій, корпоративних героїв; у випадку невиправдання інтересів та очікувань виробників товарів; у випадку неефективної дії елементів; порушень прав та інтересів третіх осіб; зміни ринкових умов, появи нових конкурентів) шляхом здійснення рестайлінгу (незначної зміни візуальних елементів бренду, його дизайну) чи ребрендингу (кардинальної зміни ідеології та концепції бренду) ;

вдосконалено:

  • системну класифікацію брендів в залежності від концепцій їх створення (материнський бренд; окремий бренд для кожного найменування товару (бренд-унікум) ; лайн-бренд (бренд-сімейства, торгова марка продуктової лінії та продуктового ряду, споріднені бренди) ; парасольковий бренд (парасолькова торговельна марка)) ; за географією популярності (мега-бренд; національний бренд; місцевий бренд) ;

дістали подальшого розвитку:

  • висновок про властивість бренду таких ознак складного правового засобу індивідуалізації, якими є наступні: складний правовий режим бренду (обумовлений поєднанням різноманітних об’єктів інтелектуальної власності, представлених у візуальній, звуковій, ароматній, тактильній та смаковій формах) ; єдина мета використання об’єктів інтелектуальної власності – структурних елементів бренду (створення чи використання кожного з таких різнорідних об’єктів відбувається саме для товарів (робіт, послуг) певного товаровиробника (послугонадавача)) ; рівнозначність окремих додаткових елементів бренду щодо інших (тобто кожен з складових не є головним щодо інших) ; самостійне значення складових бренду, що можуть використовуватись як разом, так і окремо від інших  елементів) ; стабільність та незмінність у структурі основних елементів та можливість «оновлення» додаткових елементів бренду (обумовлено конкуренцією на ринку, запровадженням нових промо-акцій та іншими факторами) ;
  • визначення категорії доменного імені
Фото Капча