Центральний банк і грошово-кредитна політика

6. Стабілізаційний кредит – оперативне надання НБУ банкам-позичальникам кредитів у разі виникнення в них потреби підтримання ліквідності за умови виконання вимог НБУ.

7. Тендер, на якому НБУ наперед встановлює ціну, за якою банки можуть одержати кредити рефінансування – це процентний тендер.

3. Задачі для самоконтролю

Задача 1

Відобразити зміни у балансі центрального банку після проведення рефінансування комерційного банку на суму 150000 грн. 

Стаття балансуСума за

балансом у млн грнСума після проведення операції

Активи: 

Задача 2

Комерційний банк звернувся до НБУ за отриманням кредиту овернайт на суму 44, 5 тис. грн. Як забезпечення кредиту були надані державні цінні папери вартістю 55 тис. грн. Яким критеріям повинен відповідати комерційний банк, що звернувся за кредитом овернайт до НБУ? Як визначити достатність забезпечення кредиту?

Задача 3

Центральний банк проводить кредитний тендер за американською моделлю. Комерційні банки подали наступні кредитні заявки: 

Комерційні банкиСума кредиту, в тис. грнПроцентна ставка річних, яка

пропонується

комерційним банком

Центральний банк прийняв рішення про надання кредитів комерційним банкам у розмірі 160 тис. грн. Кредитні заявки яких банків будуть задоволені і за якою процентною ставкою?

Питання для самостійного вивчення

1. Методи рефінансування комерційних банків в Україні.

2. Рефінансування комерційних банків шляхом проведення операцій РЕПО.

3. Рефінансування комерційних банків шляхом надання кредитів овернайт.

4. Порядок проведення Європейським центральним банком кредитних тендерів (кількісний, ціновий).

Рекомендована література: 2, 3, 5, 9, 21, 25, 27, 29, 30, 31.

Тема 5. Організація та регулювання платіжної системи

Розкриваючи порядок розрахункового обслуговування центральним банком комерційних банків, необхідно визначити роль центрального банку в організації платіжної системи і, зокрема, в організації і проведенні міжбанківських розрахунків.

Міжбанківські розрахунки – безготівкові розрахунки між банками, що обумовлені виконанням платежів клієнтів або власними зобов’язаннями одного банку перед іншими.

Системи міжбанківських розрахунків різних країн суттєво відрізняються. У світі відсутня єдина платіжна модель, однак можна вирізнити загальні принципи і характеристики, що визначають функціонування національних платіжних систем.

До основних принципів здійснення міжбанківських розрахунків належать:

- підтримка комерційними банками своєї ліквідності на рівні, що забезпечує безперервне, у повному обсязі, проведення розрахунків з іншими банками, особливо щодо платежів клієнтів;

- проведення контролю за правильністю здійснення міжбанківських розрахунків, що полягає в постійному взаємному контролі за синхронністю і повною ідентичністю переказів.

Залежно від засобів здійснення з урахуванням вищезазначених принципів розрізняють три основні методи здійснення міжбанківських розрахунків:

• розрахунки через організацію двосторонніх кореспондентських відносин;
• розрахунки з використанням рахунків у банку-посереднику, що відіграє роль агента з розрахунків (як правило, це установи центрального банку) ;
• розрахунки з використанням спеціалізованих розрахункових установ і мереж (клірингових установ).

До 1992 р. комерційні банки України здійснювали розрахунки між собою за допомогою паперових розрахункових документів за системою міжфілійних оборотів (МФО), що була запроваджена у СРСР ще в 1933 році. Іноді такі розрахунки займали від двох до шести тижнів.

У 1992-1993 рр. в Україні використовувалася модель міжбанківських розрахунків за кореспондентськими рахунками, відкритими у регіональних управліннях НБУ через розрахунково-касові центри. Механізм таких розрахунків не передбачав елементів заліку, тобто вони відбувались у повній сумі, застосовувалися паперові розрахункові документи, що знижувало дієвість системи розрахунків і ситуація в сфері платежів суттєво не покращилася.

В Україні на початку 1994 р. запроваджена Система електронних платежів (СЕП), яка дала змогу значно підвищити швидкість, якість та надійність виконання платежів, забезпечити безпеку та конфіденційність банківської інформації. Ініціатором і розробником Системи електронних платежів є Національний банк України. Через СЕП здійснюється значна частина міжбанківських розрахунків в Україні.

Вивчаючи організацію розрахунків через СЕП, необхідно звернути увагу на такі питання:

- принципи функціонування системи;

- структурна побудова системи;

- схема документообороту;

- порядок проходження платежів у СЕП.

Враховуючи зростання кількості трансакцій і потреби банків найбільш оперативно управляти своїми ресурсами у СЕП, Національний банк пропонує сім моделей розрахунків через консолідований коррахунок. Необхідно з’ясувати, які чинники визначають вибір банками способу і моделі розрахунків.

Зважаючи на світові тенденції розвитку платіжних систем, НБУ створює систему електронних міжбанківських розрахунків України (СЕМР) – цілісну систему, що призначена для виконання міжбанківських розрахунків у найбільш зручний для певного користувача формі (режим реального часу, кліринг) і для моніторингу коррахунків банківських установ України.

Складовими СЕМР є:

• система моніторингу рахунків – підсистема, призначена для централізованого ведення і моніторингу коррахунків комерційних банків у НБУ;
• система термінових переказів – підсистема для обслуговування платежів великими сумами і термінових платежів у режимі реального часу;
• система клірингових розрахунків – підсистема для виконання платежів малими сумами в пакетовому режимі.

План практичного заняття № 9

1. Економічна сутність і класифікація міжбанківських розрахунків.

2. Роль та завдання центрального банку при організації міжбанківських розрахунків.

3. Основи організації міжбанківських платежів в Україні.

План практичного заняття № 10

1. Система електронних платежів Національного банку України як загальнодержавна платіжна система.

2. Порівняльна характеристика моделей міжбанківських розрахунків за консолідованим коррахунком.

3. Перспективи