Центральний банк і грошово-кредитна політика

Практичні завдання до теми

1. Тести

1. Роль центрального банку в організації міжбанківських розрахунків:

1) проведення грошово-кредитної політики;

2) підтримка стабільності фінансової системи;

3) організація платіжного обороту, регламентація і його регулювання.

2. Завдання центрального банку при організації платіжної системи країни:

1) забезпечення ефективного функціонування платіжної системи;

2) організація платіжного обороту, регламентація і його регулювання;

3) визначення умов користування рахунками.

3. До основних принципів здійснення міжбанківських розрахунків належать:

1) проведення контролю за правильністю здійснення міжбанківських розрахунків;

2) використання при розрахунках спеціалізованих розрахункових установ і мереж;

3) забезпечення ліквідності платіжної системи.

4. Основи організації міжбанківських платежів в Україні регламентуються:

1) Законом України «Про банки і банківську діяльність»;

2) Законом України «Про основи організації міжбанківських платежів в Україні»;

3) інструкцією про міжбанківські розрахунки в Україні.

5. Вкажіть, яка модель здійснення міжбанківських розрахунків через консолідований кореспондентський рахунок вимагає створення внутрішньобанківської платіжної системи:

1) сьома модель;

2) третя модель;

3) перша модель;

4) друга модель.

6. Кореспондентський рахунок лоро – це:

1) кореспондентський рахунок, що його відкриває банк банку-кореспонденту та за яким банк здійснює операції списання й зарахування коштів («ваш рахунок у нас») ;

2) кореспондентський рахунок банку в банку-кореспонденті, на якому відображаються взаємні платежі («наш рахунок у вас») ;

3) кореспондентський рахунок банку в центральному банку, за яким банк здійснює операції («наш рахунок у ЦБ»).

7. Розрахунки, які здійснюються на основі заліку взаємних вимог через клірингові установи називають:

1) брутто-розрахунками;

2) нетто-розрахунками;

3) міра-розрахунками.

8. Основні завдання СЕМ НБУ:

1) задоволення потреб економіки;

2) удосконалення грошово-кредитної політики;

3) високий рівень безпеки міжбанківських розрахунків.

9. Учасниками СЕП є:

1) територіальні управління НБУ;

2) банки (філії), які мають технічні рахунки в РП;

3) банки (філії), які мають технічні рахунки в ЦРП.

10. Одним з компонентів електронних платежів є:

1) Засоби телефонного зв’язку;

2) Засоби електронного зв’язку;

3) Засоби супутникового зв’язку.

2. Правильно / неправильно (ТАК/НІ)

1. Основна функція СЕП НБУ – проведення розрахунків між банками України в електронній формі.

2. Роль центрального банку в організації міжбанківських розрахунків – забезпечення ліквідності платіжної системи.

3. Недоліком розрахунків через організацію прямих кореспондентських відносин є неможливість відслідковувати стан свого кореспондентського рахунку.

4. Кліринг може використовуватися лише для розрахунків між комерційними банками всередині країни.

5. До переваг клірингових розрахунків можна віднести зменшення витрат на організацію розрахунків.

6. СЕП НБУ – це система електронної пошти Національного банку України.

7. Платіжна система – це система, що забезпечує здійснення переказування коштів (платежів) між банківськими установами.

Питання для самостійного вивчення

1. Необхідність та значення міжбанківських розрахунків.

2. Характеристика моделей міжбанківських розрахунків у СЕП за консолідованим кореспондентським рахунком.

3. Еволюція міжбанківських розрахунків в Україні.

4. Основні принципи функціонування СЕП НБУ.

Рекомендована література: 2, 5, 6, 8, 9, 10, 15, 21, 25, 27, 29, 30, 31, 32.

Тема 6. Регулювання діяльності банків

Оскільки банки є найважливішими елементами інфраструктури сучасного суспільства, то забезпечення їх надійного і стійкого функціонування вимагає державного регулювання їхньої діяльності в інтересах суспільства та постійного, безперервного нагляду за цією діяльністю з боку держави чи уповноважених органів.

Без системи банківського регулювання та нагляду неможливо уявити сучасне суспільство, оскільки її існування пов’язане з необхідністю:

- забезпечення державою стабільності грошового обігу;

- підтримання довіри з боку суспільства до банків;

- гарантування державою збереження заощаджень суспільства, довірених банківській системі;

- сприяння зниженню банківських ризиків;

- запобігання кризовим явищам в економіці з вини банків;

- стимулювання конкурентності в банківському секторі економіки;

- підтримання іміджу держави та центрального банку країни.

Регулювання банківської діяльності і нагляд за діяльністю банків мають спільну мету і завдання, вони взаємопов’язані і взаємодоповнюють один одного. Однак слід уяснити, що ці процеси не збігаються, оскільки різною є їх економічна сутність.

Банківське регулювання – це комплекс заходів, використовуючи які, держава через центральний банк (або інший регулятивний орган) забезпечує стійке, надійне функціонування комерційних банків, що дозволяє не допустити нестабільності у банківському секторі.

Правове поле діяльності банків окреслюється:

• чинним законодавством, яке регулює безпосередньо чи опосередковано цю сферу діяльності через закони України, укази Президента України;
• нормативно-правовими актами уповноважених органів, в яких конкретизуються основні положення законодавчих актів. Так, нормативно-правові акти НБУ видаються у вигляді інструкцій, положень, постанов і правил.

Банківський нагляд – це цілісний і неперервний моніторинг за діяльністю банків із метою забезпечення надійності й стійкості окремих банків і банківської системи в цілому. Органи банківського нагляду мають повноваження на застосування адекватних заходів впливу за допущені банками порушення. Саме тому банківський нагляд розглядають як одну із адміністративних форм регулювання банківської діяльності (рис. 1).

 

Рис. 1. Форми регулювання банківської діяльності