Державне фінансове регулювання економіки в умовах ринкової трансформації

Доведено, що зниження ставки ПДВ більшою мірою стимулюватиме споживання, а зниження ставки податку на прибуток сприятиме надходженню інвестицій. Ризиком зниження ставки ПДВ є погіршення торгового балансу внаслідок збільшення внутрішнього споживання (табл. 1).

У роботі підкреслюється необхідність і можливість підвищення якості витрат бюджету і якості послуг, що надаються державою, на основі застосування програмно-цільового методу, створення цілісної системи управління ресурсами бюджету. Розпорядники коштів в бюджетних запитах повинні обґрунтувати пріоритетність програм за допомогою критеріїв оцінки. Кожну програму оцінюють за такими критеріями: показник витрат визначає обсяг ресурсів на виконання програм; показник результату відображає результати діяльності за програмою; показник ефективності, який складає показник результату і показник витрат і визначає, чи досягнуто цей результат за найменших витрат; показник якості відображає корисність програми, тобто показує, чи забезпечує виконання програми досягнення поставлених цілей.

Окрема увага у дисертації приділена аналізу механізму реалізації грошово-кредитної політики в Україні. Зазначається, що в умовах соціально-економічної трансформації економіки України важливу роль відіграють грошово-кредитні інструменти регулювання. Акцентовано увагу на зростанні їх ролі в трансформаційний період порівняно до адміністративно-командної системи, а також на їх більшому значенні порівняно до розвинутої ринкової економіки, що пов’язане, зокрема, з посиленням державного регулювання трансформаційної економіки, в т. ч. грошово-кредитними методами, необхідністю стимулювання за допомогою кредитних важелів, розширеного відтворення і підвищення інвестиційної активності підприємств. Дослідження грошово-кредитної політики Національного банку України дозволило визначити її як сукупність заходів, спрямованих на регулювання грошового обігу. Досліджено ситуацію, що склалася у грошово-кредитній сфері, і дано обґрунтовану оцінку інструментарію, який НБУ застосовував в цей період. Визначено, що специфікою механізму державної грошово-кредитної політики в Україні є його відносна роздвоєність, яка визначається слабким розвитком ринкових механізмів саморегулювання, відповідних взаємовідносин між господарюючими суб’єктами і необхідністю використання методів та інструментів монетарного регулювання для створення умов реалізації об’єктивних економічних законів.

У грошово-кредитній політиці України виділено два етапи: перший (1991-1993рр.) характеризується застосуванням інструментів адміністративно-командного характеру (дефіцитного фінансування, пільгового кредитування, централізованого розподілу грошових коштів, пряме втручання в кредитний процес) ; другий – з 1994 року – грошово-кредитна політика НБУ була повністю переорієнтована на застосування ринкових регуляторів монетарної сфери (облікової ставки, норми резервування, рефінансування комерційних банків, операцій на відкритому ринку). На даний час управління грошово-кредитним ринком в Україні здійснюється змішаним методом: на поверхні використовуються ніби ринкові механізми, але опосередковано на нього діють також адміністративні методи (наприклад, підтримка макроекономічної стабільності через зниження темпів інфляції і доведення її до керованого рівня).

Проаналізувавши грошові агрегати, зроблено висновок: в Україні структура грошової маси, яка знаходиться в обігу, не досягла розвинутих форм. Протягом останніх 5 років грошові агрегати в Україні зростали в реальному вимірі. Але якщо в 1996-1997 рр. високими темпами збільшувалася готівка в обігу, то починаючи з 1998 р. швидше збільшуються широкі гроші (мал. 1). Цю обставину можна пояснити наступними чинниками: зміцнення довір’я до банківського сектора; впровадження новітніх платіжних технологій; більш конкурентними процентними ставками для клієнтів; зміною частини тіньової економіки.

Дослідження показало, що монетарну політику, яка проводиться останнім часом, можна вважати відносно м’якою. Річні темпи зростання грошових агрегатів перевищували 30%, але динаміка інфляції істотно сповільнилася (у 2001 р. темпи інфляції споживчих цін становили 6, 1%). Зниження процентних ставок за кредитами, збільшення банківського грошового обігу розширили кредитування (за I півріччя 2000 р. кредитування приватного сектору зросло на 21, 5%). Разом з монетарним розширенням відбулося пожвавлення ділової активності. Ми вважаємо, що проведення м’якої монетарної політики хоч не було єдиним, а тим більше основним чинником, але все ж таки значною мірою сприяло стабілізації і економічному зростанню в Україні.

У третьому розділі “Оптимізація державного фінансового регулювання економіки України” визначаються напрями оптимізації державного фінансового регулювання, пропонуються шляхи удосконалення бюджетно-податкового регулювання та підвищення ефективності грошово-кредитних методів, розкривається механізм узгодження фіскальної монетарної політики як умови економічного зростання в Україні.

З метою оптимізації державного фінансового регулювання аргументується доцільність побудови національної системи оподаткування, забезпечення відповідним законодавчим закріпленням податкових норм і принципів, а саме: рівномірної навантаженості податкових вилучень для всіх господарюючих суб’єктів, еластичності податкових ставок, одноразовості стягування податків тощо. Переважаючим повинен бути розвиток стимулюючої і регулюючої функцій податкової системи, вдосконалення механізму обчислення і сплати податків, скорочення податкового тиску при одночасному розширенні бази оподаткування і застосуванні альтернативних джерел фінансування соціальних програм. Для поповнення доходної частини бюджету слід активізувати потенціал непрямих податків, а також розширювати джерела неподаткових надходжень у бюджет.

В дисертації вказано на необхідність глибокої ревізії всіх видів витрат, що провадяться за рахунок бюджету. При цьому повинні бути дані відповіді на такі запитання: яка необхідність у здійсненні даного виду діяльності, який ступінь його пріоритетності; чи можливо здійснювати даний вид діяльності на комерційній основі і які це має переваги; ефективність державних послуг, чи можна досягти необхідного результату, витрачаючи менше коштів. У цьому зв’язку слід зазначити, що насамперед необхідно приділити увагу розробленню науково обґрунтованих норм витрат бюджету. Норми необхідно розробляти таким чином, щоб була