Діагностика, клініка та лікування патологічного мезіального зрушення бокових зубів верхньої щелепи у дітей

6. Визначити вплив типу росту щелеп на виразність мезіального зрушення перших постійних молярів верхньої щелепи та на результати лікування дистального прикусу з видаленням та без видалення зубів.

Об’єкт дослідження – зубощелепні аномалії, що супроводжуються патологічним мезіальним зрушенням бокових зубів верхньої щелепи.

Предмет дослідження – лікування дітей с зубощелепними аномаліями, які супроводжуються патологічним мезіальним зрушенням бокових зубів верхньої щелепи.

Методи дослідження. З метою діагностики та контролю за ефективністю лікування проводились клінічні, фото- та антропометричні, біометричні, рентгенологічні методи дослідження. Аналіз отриманих результатів здійснювався статистичними методами.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше на підставі тривалого спостереження вивчена динаміка та клінічні прояви патологічного мезіального зрушення верхніх бокових зубів при різних зубощелепних аномаліях з періоду раннього до періоду постійного прикусу; запропоновано метод діагностики та прогнозування патологічного мезіального зрушення верхніх бокових зубів у періоді раннього змінного прикусу; виявлено наявність зв’язку різних клінічних форм дистального прикусу з виникненням патологічного мезіального зрушення, а також суттєва роль останнього в розвитку ускладнених форм аномалій прикусу. Виявлені фактори, що сприяють виникненню патологічного мезіального зрушення верхніх бокових зубів. Вперше доведена наявність впливу типу росту щелеп на виразність мезіального зрушення. Встановлені деякі аспекти впливу типу росту на результати ортодонтичного лікування дистального прикусу з видаленням та без видалення зубів.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати надають можливість проведення ранньої діагностики патологічного мезіального зрушення перших постійних молярів верхньої щелепи для профілактики розвитку його ускладнень у періодах пізнього змінного та постійного прикусу за допомогою усунення факторів його виникнення та раннього лікування.

Розроблені схеми усунення раннього мезіального зрушення за допомогою апарата власної конструкції і модифікації застосування бюгеля Сеттліна надають можливість зменшити обсяг ортодонтичного втручання, особливо в змінному та постійному прикусі, що формується, зменшити кількість випадків лікування з видаленням постійних зубів. Запропонована тактика лікування аномалій з вираженим патологічним мезіальним зрушенням у період постійного прикусу дозволяє досягнути позитивних результатів лікування в 76, 8% спостережень дистального прикусу, ускладненого вестибулярним положенням іклів, а також в 100% спостережень складної ретенції окремих зубів верхньої щелепи без видалення постійних зубів.

Методики лікування за допомогою апаратів, що пропонуються, впроваджені в практику дитячої міської стоматологічної поліклініки № 1, СП № 1, 6, 7 м. Донецьк, міської стоматологічної поліклініки м. Селидово. Результати досліджень використовуються у навчальному процесі на кафедрах стоматології дитячого віку, стоматології факультету післядипломного навчання Донецького державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням, проведена на базі кафедри стоматології дитячого віку Донецького державного медичного університету.

Автором самостійно проаналізована література з досліджуваної проблеми та здійснено патентно-інформаційний пошук; проведені набір пацієнтів, їх комплексне дослідження, тривале спостереження та лікування. Автором розроблено ортодонтичний вимірювальний пристрій, ортодонтичний апарат для дисталізації молярів в змінному прикусі, запропонована модифікація застосування бюгеля Сеттліна. Аналіз та інтерпретація всіх даних проведені автором самостійно. Опубліковані наукові праці мають рівну частку науково-практичної участі кожного співавтора. В опублікованій в співавторстві із Суржанським С. К. статті автором самостійно проаналізована література з досліджуваної проблеми, проведено клінічне та біометричне обстеження пацієнтів, аналіз та статистична обробка даних. В опублікованій статті в співавторстві з Окушко В. Р., автором самостійно проведено пошук та аналіз літератури, вимірювання щелеп матеріалів двох краніологічних серій, статистична обробка даних.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на I (VIII) з’їзді Асоціації стоматологів України (м. Київ, 1999), I Міжнародній конференції по ортодонтії “Актуальні проблеми ортодонтії” (м. Львів, 2000), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні питання ортопедичної стоматології та ортодонтії” (м. Полтава, 2000), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Ортопедична стоматологія і ортодонтія на сучасному етапі розвитку” (м. Полтава, 2001), засіданні апробаційної вченої ради № 2 при УМСА (м. Полтава, 2001), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Сучасні методи реабілітації ортопедичних і ортодонтичних хворих” (м. Полтава, 2002).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 12 наукових праць: 4 – в журналах, ліцензованих ВАК України, 4 – статті в збірниках наукових праць, 3 – тези доповідей. Отримано деклараційний патент України на винахід (№ 36900 А від 16. 04. 2001 року), позитивне рішення про видачу патенту.

Структура та обсяг. Дисертація викладена на 218 сторінках комп’ютерного тексту і складається із вступу, п’яти розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних літературних джерел. Обсяг текстового матеріалу за винятком рисунків, таблиць (займають повну сторінку) та списку використаних літературних джерел складає 147 сторінок. Фактичні дані наведені в 14 таблицях, ілюстровані 14 рисунками та 42 фотографіями. Бібліографія містить 187 праць, з них – 74 зарубіжних.

 

 

Об’єкти та методи дослідження. Відповідно до задач дослідження була визначена частота виникнення патологічного мезіального зрушення бокових верхніх зубів при різних зубощелепних аномаліях у 144 дітей та досліджена динаміка захворюваності зубощелепними аномаліями у дітей з наявністю патологічного мезіального зрушення з періоду раннього змінного прикусу до періоду постійного прикусу на протязі 6 років. Діти були розподілені на три групи в залежності від періоду формування прикусу: I група – діти 6-9 років (період раннього змінного прикусу), II група – діти 9-12 років (період пізнього змінного прикусу), III група – діти 12-16 років (період постійного прикусу).