Діагностика, клініка та лікування патологічного мезіального зрушення бокових зубів верхньої щелепи у дітей

Предмет:

Тип роботи:

Автореферат

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

пов’язано с більшою кількістю у дітей екстракційних груп клінічних форм дистального прикусу з мінімальними проявами мезіального зрушення бокових зубів: верхньої макрогнатії, нижньої ретрогнатії без порушень трансверзальних розмірів верхнього зубного ряду. Порівняльний аналіз показав, що тип росту лицевого скелету мав негативний вплив на результат ортодонтичного лікування тільки у пацієнтів з вираженим вертикальним типом росту (NSL-NL ≥ 40) і тенденцією до задньої ротації нижньої щелепи. При цьому, вертикальний тип росту являвся відносним протипоказанням до безекстракційного лікування через негативні естетичні зміни обличчя (збільшення висоти нижньої треті) та небажане розкриття прикусу, що виникали при дисталізації молярів навіть при застосуванні високої тяги. У випадках лікування з видаленням зубів наявність ротацій молярів мала позитивне значення у більшості випадків, бо зменшувала розміри постекстракційних проміжків. Було встановлено, що оптимальна величина ротації молярів в кінці лікування з видаленням премолярів дорівнює 131, 9. При такої позиції молярів зберігається площинний апроксимальний контакт з премолярами, що забезпечує стабільність результатів лікування. Сполучення більших значень мезіальної ротації молярів з надмірним мезіальним нахилом приводило до втрати стійкості молярів з їхньою подальшою міграцією-ротацією і сприяло мезіальному зрушенню інших бокових зубів з виникненням рецидиву, аномалій положення окремих зубів.

Таким чином, в результаті проведеного дослідження було запропоновано метод ранньої діагностики патологічного мезіального зрушення верхніх бокових зубів, запропоновані схеми та ортодонтичні апарати для лікування зубощелепних аномалій, що супроводжуються патологічним мезіальним зрушенням, у різні періоди формування прикусу, які дозволяють зменшити кількість видалень постійних зубів, скоротити терміни і обсяг ортодонтичного лікування.

ВИСНОВКИ

У дисертації приведені теоретичні узагальнення і нове рішення наукової задачі, що полягає в підвищенні ефективності лікування зубощелепних аномалій, які супроводжуються патологічним мезіальним зрушенням бокових зубів верхньої щелепи, розширенні можливостей безекстракційного лікування і зменшенні кількості ускладнень, обумовлених лікуванням з видаленням окремих постійних зубів.

1. Основною діагностичною ознакою патологічного мезіального зрушення перших постійних молярів верхньої щелепи є наявність їх мезіальної ротації, що дозволяє в періоді раннього змінного прикусу прогнозувати виникнення пізнього патологічного мезіального зрушення інших постійних зубів бічного сегмента та його ускладнень. Виявлено 3 ступеня мезіального зрушення перших постійних молярів в залежності від величини їхньої ротації та скорочення бічних сегментів верхньої щелепи.

2. Найбільш часто патологічне мезіальне зрушення діагностується при дистальному прикусі – 81, 3%, особливо при сполученні його з глибоким – 85, 4% (64% випадків дистального прикусу) і перехресним прикусами – 100% (9, 3% випадків дистального прикусу). При наявності звуження верхнього зубного ряду частота виникнення мезіальної ротації перших молярів при дистальному прикусі досягає 100%, трем, діастем – 6, 4%, що дозволяє вважати звуження верхнього зубного ряду одним з факторів перетворення фізіологічної міграції зубів в патологічну.

3. Наявність мезіальної ротації перших постійних молярів у періоді раннього змінного прикусу при правильному співвідношенні тимчасових іклів приводить до формування дистальної оклюзії в 82, 4%, вестибулярного прорізування іклів у 64, 7%, виникнення скупченості фронтальних зубів у 35, 3% спостережень у період постійного прикусу.

4. Розроблена двоетапна схема лікування зубощелепних аномалій, що супроводжуються патологічним мезіальним зрушенням, яка дозволяє досягти позитивного результату лікування без видалення постійних зубів у 78, 6% спостережень дистального прикусу, ускладненого вестибулярним положенням іклів. Застосування ортодонтичного апарата власної конструкції і модифікації бюгеля Сеттліна дозволяють закінчити лікування у 70% дітей в періоді раннього змінного прикусу і у 25% дітей в періоді пізнього змінного прикусу на першому етапі лікування із скороченням термінів лікування та обсягу ортодонтичного втручання.

5. Запропоновано схему лікування ретенції окремих постійних зубів III ступеня, що дозволяє досягти повного клінічного ефекту у всіх випадках без видалення комплектних зубів у періоді постійного прикусу. Одним з основних етапів даної схеми є створення місця для ретинованого зуба шляхом усунення мезіальної ротації і патологічного зрушення перших молярів, які діагностувалися у 100% пацієнтів.

6. При горизонтальному типі росту щелеп скелетне мезіальне зрушення бокових зубів верхньої щелепи виражене значно більше, ніж при вертикальному, що розширює можливості дисталізації молярів при лікуванні дистального прикусу. Виражений вертикальний тип росту (NSL-NL  40) є протипоказанням до безекстракційного лікування внаслідок погіршення естетики обличчя зі збільшенням висоти нижньої треті, посилення задньої ротації нижньої щелепи, що виникають при дисталізації молярів у цих пацієнтів.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Для ранньої діагностики патологічного мезіального зрушення бокових верхніх зубів доцільно застосовувати метод визначення ступеня мезіальної ротації молярів у період раннього змінного прикусу за допомогою ортодонтичного вимірювального пристрою. Для профілактики розвитку пізнього патологічного мезіального зрушення при виявленні мезіальної ротації молярів необхідно встановити причини її виникнення з метою їх усунення, а саме: раннє видалення, або апроксимальний карієс тимчасових молярів, довготривале порушення носового дихання, звуження верхнього зубного ряду.

2. Для попередження формування ускладнених форм аномалій прикусу, виникнення аномалій окремих зубів у періоді постійного прикусу при наявності патологічного мезіального зрушення верхніх зубів застосовувати в період раннього і пізнього змінного прикусу запропонований ортодонтичний апарат для дисталізації і деротації молярів, у період пізнього змінного прикусу і постійного прикусу – модифікацію піднебінного бюгеля Сеттліна.

3. При лікуванні дітей із зубощелепними аномаліями в період постійного прикусу діагностувати наявність мезіальної ротації молярів і її ступінь з метою усунення патологічного