Діагностика, клініка та лікування патологічного мезіального зрушення бокових зубів верхньої щелепи у дітей

Фотографування облич пацієнтів (в анфас та профіль), зубних рядів, прикусу в прямій та боковій проекціях, діагностичних моделей щелеп здійснювали на етапах лікування (на початку, в процесі, після закінчення лікування, іноді – після закінчення періоду ретенції), проводили в стандартних умовах фотоапаратом “Зеніт” з кільцями для збільшення зображення. Вивчення фотографій обличчя включало: визначення його форми, симетричності побудови, співвідношення третин; розташування та форму носа, підборіддя; лицевих ознак аномалій; визначення індексу IFM по F. Izard; розташування губ відносно естетичної плоскості Ріккетса (про-, ретро- і нейтропозиція).

При біометричному вивчені моделей щелеп визначали аномалії розмірів, форми та розташування зубів, наявність деформацій зубних рядів, мезіального зміщення бокових зубів, диспропорції в розмірах верхніх та нижніх бокових зубів, сегментів зубних рядів – всього 25 параметрів. Вивчено 468 пар діагностичних моделей щелеп, зроблено 11700 вимірів. Для визначення ступеня ротації перших молярів користувалися методами Ricketts R. M. (1974), Cetlin N. M. (1983) та застосовували ортодонтичний вимірювальний пристрій власної конструкції (рис. 1).

При проведені рентгенологічного методу було проаналізовано 204 ортопантомограми, 24 внутрішньоротових рентгенограми (робилися при необхідності уточнення діагнозу при наявності ретенції, позакомплектних зубів), проведено аналіз 140 профільних телерентгенограм голови в боковій проекції – 104 до початку лікування та 36 після лікування, зроблено 5040 вимірів параметрів. Під час аналізу профільної ТРГ визначали 37 параметрів, котрі заносили в спеціально розроблену карту. Використовувалися параметри, що відносилися до методик аналізу ТРГ різних авторів: Schwarz, Ricketts, Björk, Biggerstoff, Steiner, Hassund. Повний діагноз встановлювали на підставі даних клінічного та допоміжних методів дослідження з використанням класифікацій Енгля, Бетельмана А. І., Каламкарова Х. А., Хорошилкіної Ф. Я., Ільїної-Маркосян Л. В., класифікації ВООЗ.

Лікування проводилося в різні періоди формування прикусу, при цьому проводили порівняння термінів лікування, обсягу втручання, кількості видалень постійних зубів та виду використаної ортодонтичної апаратури. Для виявлення впливу патологічного мезіального зрушення на формування ЗЩС порівнювали групи дітей, яким проводилося лікування в ранньому змінному прикусі з контрольними групами дітей, лікування котрих починали в одних – у період пізнього, в інших – у період постійного прикусу. При цьому оцінювали захворюваність ЗЩА, виникнення ускладнених форм, аномалій окремих зубів.

Статистична обробка даних проводилась за допомогою методів математичної статистики з використанням t-критерію Ст’юдента, одновибіркового критерію Уілкоксона, кореляційного аналізу Пірсона, аналізу таблиць сполученості (таблиць часток та відсотків) з використанням критерію 2.

Результати дослідження та їх обговорення. З метою виявлення ранніх діагностичних ознак патологічного мезіального зрушення зубів верхньої щелепи та його впливу на формування ЗЩС було проведено тривале дослідження 32 дітей з передчасною втратою та апроксимальним карієсом бокових тимчасових верхніх зубів по періодам формування прикусу. I група (період раннього змінного прикусу) включала 21 дитину, до II групи (пізній змінний прикус) увійшли 12 дітей, 10 з котрих спостерігалися з періоду раннього змінного прикусу. III групу (постійний прикус) склали 14 дітей, п’ятеро із котрих знаходилися під спостереженням з періоду раннього змінного прикусу. Аналіз розповсюдженості аномалій прикусу у дітей в різних періодах показав, що в I групі 61, 9% дітей мали патологію прикусу, в II – патологія прикусу визначалась у 91, 7% дітей, в III – у 100% дітей. У дітей I групи вкорочення бокових сегментів (БС) верхнього зубного ряду виявлялось в 95, 2%, звуження в 81%, скупченість – в 52, 4% випадків, при цьому макродентія як причина скупченості мала місце у 3 пацієнтів. Мезіальна ротація перших молярів виявлялась у 95, 2% дітей – у 5 одностороння, у 15 – двостороння в залежності від локалізації передчасного видалення. Виразність повороту молярів за Сеттліним дорівнювалась 16, 51, 5. В II групі зростала кількість аномалій прикусу, зубних рядів та окремих зубів: вкорочення БС верхнього зубного ряду виявлялось у 100%, звуження у 97, 1%, вестибулярне розташування верхніх іклів у 91, 7% дітей (у 6 – одностороннє, у 5 – двостороннє), при цьому макродентія як причина скупченості мала місце у 4 пацієнтів (у 1 – абсолютна). Мезіальна ротація перших молярів виявлялась у 100% дітей, середнє значення її було достовірно більшим, ніж у дітей I групи – 20±1, 8 справа, 18, 0±1, 8 зліва (р0, 001). При порівнянні приросту аномалій прикусу в II групі (у одних і тих самих дітей) було констатовано виникнення нових випадків дистального прикусу, в той час як процент наявності мезіального прикусу залишався стабільним. У дітей III групи, у порівнянні з I групою, кількість випадків дистального прикусу зросла в 1, 8 рази. У всіх 14 дітей в постійному прикусі виявлялось вестибулярне положення іклів (у 4 – одностороннє, у 10 – двостороннє), при цьому макродентія мала місце у 4 пацієнтів (у 1 – абсолютна), у 2 дітей була виявлена ретенція – в одному випадку верхнього ікла, в другому – другого премоляра. Вкорочення БС та мезіальна ротація перших молярів спостерігалася у 100% пацієнтів, середнє значення якої було достовірно більшим, ніж у дітей I та II груп – 22, 50, 7 справа, 19, 51, 0 зліва (р0, 05).

На підставі вивчення груп дітей