Діяльність підприємств споживчої кооперації

Зміст

Вступ

РОЗДІЛ І. Історичні аспекти підприємств споживчої кооперації

1.1 Поняття підприємств споживчої кооперації

1.2 Історичні тенденції розвитку споживчої кооперації

РОЗДІЛ ІІ. Аналіз функціонування підприємств споживчої кооперації

2.1 Зарубіжний досвід діяльності підприємств споживчої кооперації

2.2 Функціонування підприємств споживчої кооперації в Україні

РОЗДІЛ ІІІ. Проблеми діяльності підприємств споживчої кооперації в Україні

3.1 Проблеми функціонування підприємств споживчої кооперації в Україні

3.2 Актуальні аспекти реформування системи споживчої кооперації в Україні

3.3 Основні шляхи вдосконалення діяльності підприємств споживчої кооперації

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми. Кооперація – один із найцікавіших феноменів людської культури, витвір духу Людини, живильна сила якого, пригашена тоталітаризмом, зараз знову стає підставою утвердження української нації серед вільних людей світу.

Поширившись за свою майже 200-літню історію на всі галузі економічного життя, вона набула специфічних видовищ характеристик. Один з найпопулярніших і найпоширеніших у світі її видів – споживча кооперація, завдання якої задовольнити потреби і прагнення людей як споживачів та захистити їх економічні інтереси.

Генеральна Асамблея ООН проголосила 2012 рік Міжнародним роком кооперативів, підкреслюючи вклад кооперативів у соціально-економічний розвиток, зокрема їх вклад у боротьбу з бідністю, створення робочих місць і соціальну інтеграцію.

Сьогодні, особливо в період світової кризи, кооперативний сектор економіки в Україні знаходиться на стадії транзитивних змін. Він охоплює кооперативи та їх об’єднання різних типів кооперації: і ті, що історично склалися, і ті, що вважаються новими для вітчизняної кооперації. У цілому в кооперативному секторі налічується нині близько 31 тис. кооперативів.

Головна мета широкомасштабного розвитку багатофункціонального кооперативного сектора національної економіки полягає в реалізації невичерпних можливостей кооперації та ефективному використанні її потенціалу для економічного зростання і соціальної орієнтації багатоукладної економіки України.

Перспективний розвиток споживчої кооперації в умовах ринкового середовища, жорсткої конкуренції, глобалізації та інтернаціоналізації економіки неможливий без використання досвіду кооперативного руху в країнах з розвиненою і перехідною економікою.

Питання розвитку системи споживчої кооперації України досліджували провідні вчені: М. І. Туган-Барановський, А. В. Чаянов, А. М. Фрідман, В. В. Апопій, С. Г. Бабенко, С. Д. Гелей, А. Р. Бернвальд, В. І. Блістер, В. С. Марцин, В. Т. Смірнов, В. Т. Жигалов, Я. А. Гончарук, І. А. Маркіна, М. П. Овчарук, Н. М. Ушакова та інші. У своїх працях дослідники визначили сутність, особливості, стадії розвитку споживчої кооперації на сучасному етапі, зупинилися на аналізі факторів, що впливають на процес функціонування організацій і підприємств системи в умовах мінливого конкурентного середовища.

Роботи багатьох вчених свідчать про невирішеність і практичну значущість подальшого розкриття питань формування і впровадження ефективного механізму управління розвитком системи споживчої кооперації України в ринкових умовах господарювання.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є підприємства споживчої кооперації. Об’єктом дослідження виступає зарубіжний досвід діяльності підприємств споживчої кооперації та можливість його впровадження для покращення діяльності підприємств цього виду в Україні.

Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є вивчення зарубіжного досвіду діяльності підприємств споживчої кооперації.

Відповідно до мети були поставлені такі завдання:

розкрити поняття підприємств споживчої кооперації та їх функції;

висвітлити історію розвитку підприємств споживчої кооперації;

дослідити зарубіжний досвід діяльності підприємств споживчої кооперації;

проаналізувати сучасний стан діяльності підприємств споживчої кооперації;

визначити проблеми діяльності підприємств споживчої кооперації;

розглянути аспекти реформування підприємств споживчої кооперації;

запропонувати заходи, спрямовані на підвищення ефективності діяльності підприємств споживчої кооперації.

При написанні даної роботи використано теоретичну базу літературних джерел з питань дослідження, а також глобальну мережу Internet.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури.

РОЗДІЛ І. Історичні аспекти підприємств споживчої кооперації

1.1 Поняття підприємств споживчої кооперації

Кооперація – система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.

Метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Основними завданнями кооперації є:

підвищення життєвого рівня членів кооперативів, захист їх майнових інтересів і соціальних прав;

створення системи економічної і соціальної самодопомоги населення та суб'єктів господарювання;

залучення у виробництво товарів, робіт, послуг, додаткових трудових ресурсів, підвищення трудової і соціальної активності населення;

створення і розвиток інфраструктури, необхідної для провадження господарської та іншої діяльності кооперативів з метою зростання матеріального добробуту їх членів та задоволення потреб у товарах і послугах;

сприяння сталому розвитку та становленню засад демократичного розвитку суспільства, підвищення життєвого рівня членів кооперативів, захист їх майнових інтересів і соціальних прав;

створення системи економічної і соціальної самодопомоги населення та суб'єктів господарювання;

залучення у виробництво товарів, робіт, послуг, додаткових трудових ресурсів, підвищення трудової і соціальної активності населення;

створення і розвиток інфраструктури, необхідної для провадження господарської та іншої діяльності кооперативів з метою зростання матеріального добробуту їх членів та задоволення потреб у товарах і послугах;

сприяння сталому розвитку та становленню засад демократичного розвитку суспільства[1].