Діяльність підприємств споживчої кооперації

підприємств, їх фінансового стану. Своєчасно виявляти фінансові проблеми, вживати антикризові заходи і запобігати банкрутству підприємств.

Діяльність торговельної галузі споживчої кооперації за вказаними напрямами буде сприяти росту роздрібного товарообороту та прибутку, підвищить соціально-економічну ефективність її функціонування[3].

РОЗДІЛ ІІІ. Проблеми діяльності підприємств споживчої кооперації в Україні

3.1 Проблеми функціонування підприємств споживчої кооперації в Україні

Споживча кооперація України в системі економічних відносин за своєю суттю не має принципових відмінностей від інших галузей і сфер народного господарства України. Але в якісній характеристиці, змісті, функціях можна відмітити низку особливостей, зумовлених природою, багатофункціональністю й організаційною побудовою системи споживчої кооперації. Основні з них – це:

наявність комбінованої соціально-економічної системи, багатогалузевий і багатоцільовий характер діяльності, багатоступеневість і комплексність системи управління;

демократичність управління власністю і розподілу прибутку, специфіка володіння, користування та розпорядження майном споживчих товариств, функціонування на основі самодіяльності пайовиків;

специфіка міжгалузевих економічних зв’язків зовнішньоекономічної діяльності, участь у міжнародному кооперативному русі;

сприяння соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел, органічний (традиційний) зв’язок з сільським господарством[9].

На наш погляд, основні економічні проблеми споживчої кооперації України у ХХІ ст. – це:

неефективність законодавчої бази, державної регуляторної політики, недостатня якість інформаційного простору країни, відсутність масштабних інформаційних систем управління підприємствами;

неефективне використання наявних ресурсів і ліквідного майна;

низький рівень інноваційної діяльності в умовах слабкої адаптованості політико-економічної системи держави до умов сучасного ринку;

відсутність ефективної динамічної системи управління;

недостатній рівень інвестицій у підвищення ефективності виробництва та якості послуг;

дефіцит знань про світовий досвід і можливості використання прозорих і демократичних методів управління, ефективних прийомів соціального і господарського менеджменту, практики маркетингу, бізнес-планування, сучасних методів і форм управління та організації господарської діяльності, низький рівень консалтингу та бізнес-освіти у вищій школі.

Трансформаційний період розвитку сучасної української економіки обумовив негативні тенденції розвитку споживчої кооперації, серед яких основними є:

недостатня адаптація української споживчої кооперації до ринкових форм і методів господарювання;

істотне руйнування економічного і ресурсного потенціалу кооперації в умовах глобальної кризи перехідного періоду;

проблема неефективного використання наявних ресурсів і ліквідного майна;

проблема структурної закритості;

проблема соціального характеру, яка пов’язана зі складним становищем сільського населення, соціально-демографічною ситуацією, низьким соціально-культурним рівнем розвитку сільської місцевості України.

У такій ситуації ускладнюється процес посилення конкурентоспроможності підприємств та організацій споживчої кооперації. В тойже час, саме конкуренція виступає найсуттєвішим фактором ринкової економіки, яка спроможна відновити стан кооперативної сфери.

В умовах сучасної ефективної конкуренції спостерігається домінування нецінових методів, оскільки суперництво передбачає боротьбу за диференційований попит. Розробляючи стратегію і тактику здійснення своєї діяльності на ринку, підприємства споживчої коопераціїзаймаються створенням продукції, яка за своїми якостями відповідає попиту споживачів. Але слід врахувати, що паралельно з підвищенням якості та розширенням асортименту продукції відбувається значний ріст затрат на її виготовлення, що призводить до росту цін, а це вже небажаний показник у конкурентній боротьбі.

Сучасні умови, пов’язані зі становленням ринкових відносин в Україні, поставили споживчу кооперацію перед необхідністю розв’язання складних проблем, зокрема недопущення збиткової діяльності.

Складові ефективної діяльності підприємств споживчої кооперації:

компетентність керівництва;

рівень економічної підготовки спеціалістів;

рівень управління фінансовими ресурсами;

контроль за управлінням власністю;

недосконалість податкового законодавства;

рівень маркетингу.

У результаті незадовільної економічної підготовки керівництва та працівників, підприємства споживчої кооперації виявились неадаптованими до ринкових форм і методів господарювання. Тому виникають труднощі при організації аналітичної, прогнозної, фінансової роботи та забезпечення фінансової стабільності.

Значні причини збитковості споживчих підприємств та організацій полягають у неефективному управлінні фінансовими ресурсами. Основна причина цього – недотримання принципу самоокупності: доходи підприємства не покривають його витрат. Крім того, відсутність зацікавленості керівництва в збільшенні обсягів господарської діяльності призвела до перевищення витрат обігу над отриманими доходами.

Доходи підприємств мають тенденцію до скорочення, оскільки продовжують скорочуватись обсяги господарської діяльності в торгівлі (оптовій та роздрібній), на заготівельних і виробничих підприємствах, знижується ефективність праці. На підприємствах показники, які характеризують ліквідність, платоспроможність, фінансову стійкість підприємств, розрахунки з мінімізації податків і максимізації прибутку не відповідають оптимальним значенням. Крім того, на підприємствах не здійснюється бізнес-планування.

Збиткові підприємства споживчої кооперації характеризуються нестачею власного оборотного капіталу. Одночасно з нестачею оборотного капіталу на підприємствах знаходиться надлишок основних засобів, у порівнянні їх з фактичним обсягом діяльності. Неефективне використання матеріально-технічної бази підприємств споживчої кооперації збільшує збитки підприємств. Велика частина виробничих потужностей або простоює, або здається в оренду. Однак, надання в оренду торгових приміщень на короткий термін (один рік) не стимулює орендарів вкладати кошти у зміцнення і підтримання у належному стані матеріально-технічної бази діючих підприємств торгівлі та громадського харчування. Кошти за оренду приміщень перераховуються ними на рахунок райспоживтовариства, а на ремонт приміщень не повертаються. Ремонти приміщень, заміна торгово-технологічного обладнання, особливо холодильного не проводиться роками, що негативно відображається на якості та культурі торговельного обслуговування населення. Крім того, відчуження об’єктів нерухомості (магазинів, промислових підприємств), які знаходяться в районних центрах, призвело до втрати вигідного сегмента споживчого ринку.

Однією з проблем розвитку споживчого ринку є те, що значна частка юридичних осіб перереєстровується у фізичних осіб-підприємців, що