Дослідження питань статевого виховання дітей початкових класів

Гендерне виховання – процес, спрямований на формуванні! якостей, рис і властивостей, що визначають необхідне суспільству ставлення людини до представників іншої статі, рівноправні соціальні взаємини статей [19, 93].

У шкільному віці відбувається формування рольових позицій чоловіка і жінки. І те, в яку жінку перетворюється дівчинка чи в якого чоловіка виросте хлопчик, значною мірою визначається характером виховної роботи. На жаль, педагоги і батьки все ще відмовляються від участі у формуванні еталонів мужності і жіночності.

Так, проведене Т. І. Юферєвою [21, 72] експериментальне дослідження показало, що практично єдиною сферою життєдіяльності, в якій формуються уявлення школярів про образи чоловіків і жінок, є взаємини з протилежною статтю.

Особливості статевого виховання молодших школярів Особливої уваги заслуговують питання статевого виховання молодших школярів. Учителі та батьки повинні пам'ятати: для того щоб виховати повноцінну гармонійну особистість, ми повинні якомога раніше звертати увагу на статеве виховання. Його завдання: формування моральних стосунків між хлопчиками та дівчатками; виховання культури інтимних почуттів – прихильності, дружби, любові; формування понять про біологічні та соціальні проблеми особистості; розвиток у дівчаток рис жіночності, у хлопчиків – рис мужності; формування навичок здорового способу життя.

Статеве виховання – це цілісна педагогічна система, результатом якої є статева вихованість учнів молодшого шкільного віку [11, 37]. Статева вихованість – інтегративна якість особистості, яка являє собою сукупність достатньо сформованих особистісних якостей, в узагальненому вигляді відображаючи систему соціальних відношень через призму статевої належності [6, 46].

Умови ефективності статевого виховання: необхідність починати статеве виховання дітей з дошкільного віку, що має запобігати в них викривлених і вульгарних уявлень про статеві стосунки між людьми; обов'язкове врахування умов сімейного виховання, особистого прикладу батьків; диференціація змісту, засобів, напрямів виховних впливів і їм хлопчиків і дівчаток; використання реальних прикладів вірного кохання і подружнього життя; дотримання принципу, за яким готувати учнів до сімейного життя успішно можуть тільки компетентні вихователі, чиї життєві принципи не розходяться з декларованими, яким діти довіряють і яких поважають [15, 60].

 

 

Виховання як цілеспрямований процес формування особистості здійснюється завдяки реалізації різноманітних виховних методів.

Ефективність статевого виховання в умовах сім'ї та школи значною мірою залежить від правильного вибору й використання методів виховання, зокрема таких, як бесіда, розповідь на етичну тему, пояснення, створення педагогічних ситуацій, сюжетно-рольова гра, перегляд і обговорення кінофільму, читання художньої літератури тощо [24, 82]..

У системі статевого виховання дітей, зокрема молодшого шкільного віку, можна визнати наступні методи:

– аналізування та обговорення проблемних ситуацій, які пов'язані з формами поведінки представників різної статі, із статеворольовими стереотипами та взаємовідносинами між дівчатками та хлопчиками;

- обговорення дитячих листів, у яких відображені специфічні проблеми, що хвилюють хлопців та дівчат до 10 років;

– обговорення художньої літератури для дітей, завдяки якій збагачується уява учнів про мужність та жіночність для адекватної статевої поведінки;

- ігрові ролі та ігрові ситуації, які формують вміння орієнтуватися у виборі способу спілкування з людьми іншої статі (дорослі, однолітки) ;

– інсценування проблемної ситуації у спілкуванні між людьми двох різних статей − через цей метод формується уміння учнів приймати ефективні рішення, знаходити адекватні способи, щоб підтримати позитивне ставлення до себе та до людей іншої статі у стресових ситуаціях;

- бесіди на теми, що пов'язані з культурою спілкування між дівчатами та хлопцями [21, 42].

Статеве виховання варто здійснювати з використанням усіх традиційних методів педагогічного впливу. Не все те, що має значення для статевого виховання, може використовуватися спеціально, більш того, в деяких ситуаціях може лише перешкодити виховному ефекту [26, 46].

Варто враховувати, що виховання базується на інформації, що одержує дитина. Ця інформація може мати словесну чи наочно-образну форму – особистий приклад, визначена ситуація, у якій дитина є діючою чи спостерігачем. Ефективною у виховному відношенні виявиться та інформація, що залишиться не на рівні запам'ятовування, а торкне особистість. Для цього необхідно, щоб ця інформація впливала на почуття, викликала визначені емоції [11, 7].

Педагоги зобов'язані завжди пам'ятати, що їхня реакція на всі ці прояви – один з важливих шляхів статевого виховання; приклади правильного відношення дорослих до представників іншої статі. Дорослі не повинні доводити до відома дітей свої конфлікти, не повинні з'ясовувати при них свої відносини. Учителю варто спеціально звертати увагу учнів на позитивні приклади відносин людей різної статі один до одного, на взаємні прояви любові, увагу і турботи дорослих, супроводжуючи їх відповідними коментаріями. Це може розглядатися як спеціальний метод статевого виховання – виховання на позитивних прикладах.

У виховній роботі при розробці заходів на статеву тематику педагог має робити акцент на статево рольову соціалізацію: надання дітям знань і вмінь визначати свою статеву приналежність, її ознаки, емоційні особливості, переваги в іграх та іграшках, у сприйнятті літературних героїв; на формування статеворольової поведінки, а також вироблення відношення дітей до понять краси, любові, доброзичливих стосунків і формування цих стосунків між дівчатками та хлопчиками