Дипломатичний протокол та етикет

Надаючи іноземним дипломатичним представництвам та їхньому персоналу “всі можливості для виконання функцій представництва” (ст. 25 Віденської конвенції), країни перебування виходять із того, що дипломатичний персонал та інші особи, які користуються привілеями й імунітетами, “зобов'язані поважати закони і постанови держави перебування, зобов'язані не втручатися у внутрішні справи цієї держави” (с. т. 41 Віденської конвенції).

Особливим статусом користуються приміщення дипломатичних представництв. Вони недоторканні і власті держави перебування не можуть вступити до цих приміщень (навіть в екстремальних випадках) без згоди на те глави представництва. В той же час на державі перебування лежить спеціальний обов'язок вживати всіх належних заходів для захисту приміщень представництв від усякого втручання або нанесення шкоди, запобігати порушенню спокою представництва або образи його гідності. Приміщення представництв, предмети їх обладнання та інше майно, розташоване в них, користуються імунітетом від обшуку, реквізиції, арешту та виконавчих дій.

Представництву та його главі належить право користуватись прапором та емблемою акредитуючої держави на приміщеннях представництва, включаючи резиденцію глави представництва, а також на його засобах пересування. За погодженням з властями країни перебування представництво може встановлювати і експлуатувати радіоапаратуру. Приватна резиденція дипломата користується такою ж недоторканністю та захистом, що і приміщення представництва.

Крім недоторканності особистої та приміщень, дипломатичні імунітети передбачають також недоторканність документів, багажу, транспортних засобів дипломатичного персоналу та членів їх сімей. На підтвердження особливого статусу транспортних засобів дипломатичного корпусу для них установлюються особливі номерні знаки. Такими знаками в Україні є: СДР – главам дипломатичних представництв, ДР – дипломатичному персоналу, 5 – адміністративно-технічному персоналу посольств. Дипломатичну недоторканність мають дипломатична пошта, шифролистування посольств, символи на будинках дипломатичних представництв – прапори, емблеми держав.

Дипломатичні привілеї і імунітети в повному обсязі надаються також главам іноземних держав і урядів, міністрам закордонних справ, при їх перебуванні в інших країнах, а також представникам міжнародних організацій, прирівняних до дипломатичних, іншим іноземним громадянам, які мають законно видані їм дипломатичні паспорти або прирівняні до них документи, а також їх приміщенням та засобам пересування.

При здійсненні контролю за наданням дипломатичних привілеїв та імунітетів особливої уваги потребують питання, пов'язані з особистою недоторканністю дипломатів та приміщень представництв, порушеннями порядку користування главами дипломатичних представництв залами для почесних гостей в аеропортах та па вокзалах, правил реєстрації співробітників посольств та членів їхніх сімей, режиму пересування по країні, митних пільг тощо. Для того щоб мати можливість своєчасно і належним чином реагувати на порушення, співробітники протокольної служби посольства повніші добре знати відповідні положення та закони щодо дипломатичних привілеїв та імунітетів в країні перебування. Вони також повинні мати достатньо інформації відносно положення у цій галузі у своїй країні. Це дозволить об'єктивно оцінити посилки на “взаємність” та з урахуванням обставин аргументовано відвести їх. Значну допомогу в урегулюванні конфліктних ситуацій можуть надати добрі ділові зв'язки співробітника протокольної служби посольства з протокольним відділом Міністерства закордонних справ країни перебування.

3. У міжнародній дипломатичній практиці прийнято реагувати на події в країні перебування: новорічні прийоми, візити іноземних державних діячів, обрання глави держави чи інших державних осіб, дні народження державних керівників, національний траур та інші заходи.

Характер та форми реагування повинні відповідати протокольній практиці країни перебування, враховуючи стан відносин між країнами та важливість події. Протоколом країни перебування передбачається запрошення дипломатичного корпусу па різні офіційні заходи, церемонії, в яких беруть участь глава держави (уряду), міністр закордонних справ (відкриття монументів, пам'ятників, різних виставок, прем'єри в театрах, релігійні та інші церемонії). У таких випадках протокольна служба посольства повинна завчасно з'ясувати програму цих заходів, час прибуття посла і місце, відведене йому, та перевірити відповідність його протокольному старшинству посла.

Можуть надходити запрошення дипломатичному персоналу посольства і на заходи, які проводять громадські організації, їх відвідини можуть бути в цілому корисними, оскільки дають можливість одержати додаткову інформацію про життя в країні, зав'язати цікаві знайомства. Однак перше ніж прийняти рішення про відвідання таких заходів, протокольна служба повинна навести довідки та зібрати відомості про їх характер, політичну та моральну спрямованість.

Особливо чітко повинна працювати протокольна служба посольства під час офіційних державних візитів керівників третіх країн в країну перебування, а також при від'їзді глави держави (уряду) країни перебування з офіційним візитом в іншу країну. У цих випадках особливо необхідні тісні контакти з протокольним відділом МЗС.

Відповідальні обов'язки посольства і в зв'язку з траурними подіями в своїй країні. Коли одержано повідомлення про таку подію, посольство приспускає прапор і відкриває Книгу співчуття. Одночасно посольство направляє поти МЗС країни перебування та дипломатичному корпусу з інформацією про траурну подію та