Дипломатичний протокол та етикет

У посольстві виділяється окреме приміщення для прийому осіб, які приходять висловити співчуття. В цьому приміщенні, а також в інших кімнатах, через які проходять відвідувачі, всі дзеркала, люстри завішують чорним крепом. У кінці приміщення ставиться стіл, на який кладеться Книга співчуття. Над столом вивішується портрет покійного в траурній рамі. Біля входу в посольство відвідувачів зустрічає один із співробітників і проводжає в будинок. Посол, інші дипломатичні працівники посольства почергово стоять у почесній варті. Одяг – чорний костюм, краватка, черевики (чорні), біла сорочка. На лівому рукаві траурна пов'язка.

Представник посольства вводить відвідувачів до траурної зали, де вони становляться в одну-дві шеренги перед портретом покійного і хвилиною мовчання виявляють повагу до його пам'яті. Потім відвідувачі роблять легкий уклін, в порядку старшинства підходять до столу і розписуються в Книзі співчуття. Інколи відвідувачі не просто ставлять підписи, а роблять докладніші записи. Після запису у Книзі відвідувачі підходять до посла, усно висловлюють йому співчуття, прощаються і в супроводі співробітника залишають посольство. В залі, де відбувається церемонія, може тихо звучати траурна музика.

Важливе місце в роботі посольства займає підготовка і участь в прийомі делегацій своєї країни, які направляються в країну перебування з офіційним візитом. Підготовка будь-якого візиту починається з розробки його програми, яка, як правило, містить в собі ділову частину, протокольні заходи, зустрічі, відвідання об'єктів, можливо, поїздки по країні. Розробка програми здійснюється па базі протокольних норм та церемоніалу країни перебування.

Особливої уваги посольства потребують візити глави держави та глави уряду. В цих випадках проводяться такі організаційні протокольні дії:

• складання списку і організація участі в зустрічі дипломатичного корпусу, інших осіб;
• домовленість щодо надання місця для церемонії зустрічі в аеропорту (вокзалі) ;
• завчасне друкування спеціальних карток, на яких зазначається номер автомобіля в кортежі, адреса проживання (резиденція, готель) з номерами телефонів;
• забезпечення розвантаження майна і доставка його до місця проживання;
• складання списків розміщення всіх прибулих із зазначенням номерів кімнат та телефонів;
• призначення співробітників посольства для чергування в резиденції глави делегації та її членів на місці розташування;
• замовлення вінків та стрічок до них для покладання до пам'ятних місць;
• складання списків учасників своєї сторони в протокольних заходах (сніданок, обід, “коктейль”, відвідання об'єктів показу), які організуються приймаючою стороною, видача перепусток, запрошень;
• забезпечення перекладачами членів делегації;
• підготовка текстів записів у Книзі почесних відвідувачів, в яких розписується гість при відвіданні об'єктів;
• підготовка пропозицій щодо складу осіб, які супроводжують гостя, при поїздці по країні;
• підготовка жіночої програми, коли дружини не беруть участі в загальних заходах.

 

4. Важливою складовою діяльності закордонних дипустанов є поширення в країні перебування різноманітної інформації про свою країну: її історію і культуру, внутрішню і зовнішню політику, місце і роль у світовому товаристві.

Вся інформаційно-роз'яснювальна робота в країні перебування проводиться під безпосереднім керівництвом глави дипломатичного представництва, на якого покладена персональна відповідальність за її стан. Глава дипломатичного представництва повинен:

• координувати всю інформаційно-роз'яснювальну роботу в країні перебування або в міжнародній організації, залучаючи до цього представників інших українських організацій, акредитованих у даній країні;
• забезпечувати поточне і перспективне планування такої роботи
• вивчати ефективність роботи у даному напрямі;
• надавати допомогу дружнім організаціям країни перебування (товариства, спілки журналістів тощо) в організації роз’яснювальної роботи про Україну.

З метою забезпечення системності в організації інформаційно-роз'яснювальної роботи складаються річні (квартальні або місячні) плани. В першу чергу при складанні планів треба враховувати політичну обстановку в країні перебування, рівень двосторонніх відносин, ставлення до України. Потім уже визначається конкретний перелік заходів з відміткою про час і місце їх проведення, відповідальних осіб.

Найефективнішою формою інформаційно-роз'яснювальної роботи є пряме спілкування з представниками країни перебування. З цією метою використовуються лекції, диспути, бесіди. Саме під час таких зустрічей можна давати зважені відповіді на численні, складні питання двосторонніх відносин.

Важливою формою роботи диппредставництва є розповсюдження в різних громадських колах країни перебування інформаційних матеріалів про Україну (друкованих видань, відео- та аудіо записів тощо).

До акцій найбільшого інформаційного впливу слід віднести Дні культури України, Дні українського кіно, участь українських колективів у фестивалях духовної пісні, інші подібні заходи.

 

 

План:

Загальна характеристика дипломатичних переговорів.

Види дипломатичних (міжнародних) переговорів.

Загальноприйняті норми проведення переговорів.

Кулуарна робота.

Основні етапи підготовки до переговорів та методи їх проведення.

Література:

1. Правила процедуры в многосторонней дипломатии. – М., 1986.
2. Сардачук П. Д., Кулик О. П. Дипломатичне представництво: організація і форми роботи. – К., 2001.

 

1. Дипломатичні переговори – це офіційне обговорення представниками держав політичних, економічних та інших питань двосторонніх і багатосторонніх відносин з метою погодження зовнішньополітичної стратегії, тактики і відповідних дипломатичних акцій, обміну думками, взаємного обміну інформацією, підготовки до підписання договорів, врегулювання спірних питань і т. д.

Дипломатичні переговори – основний спосіб мирного розв'язання спорів і конфліктів, які виникають між державами, один із найпоширеніших у міжнародному праві методів розвитку і поглиблення відносин між державами. Переговори як форма офіційного спілкування між керівниками держав і урядів, міністрами закордонних справ, спеціально уповноваженими представниками, дипломатами, воєначальниками відомі ще з глибокої давнини. Згадки про переговори зустрічаються в багатьох історичних документах.