Експрес-аналіз ефективності виробничо-господарської і комерційної діяльності Ват "Волинь"

Отже провівши аналіз ефективності використання оборотних коштів можна зробити наступні висновки:

– протягом періоду відбувається втрата обігових коштів, причиною якої є те, що розрахунки з постачальниками і споживачами майже повністю бартеризовані;

– на підприємстві відсутня готівка;

– відсутність обігових коштів спричиняє відсутність постійних зв'язків з постачальниками, сировина надходить неритмічно, з-за цього на підприємстві відбуваються простої обладнання;

– оборотні кошти використовуються неефективно, що негативно впливає на ефективність господарської діяльності підприємства.

 

 

Аналіз використання трудових ресурсів проводиться на підставі статистичних форм звітності 1–ПВ, 2–ПВ, 3–ПВ.

Детально аналізуються причини, які призвели до втрат робочого часу (відсутність замовлень, сировини, втрата традиційних ринків збуту. Висока ціна продукції, низька конкурентоспроможність продукції, незадовільна робота обладнання, відсутність маркетингових досліджень тощо), робиться висновок про відповідність (невідповідність) чисельності працівників потребам виробництва.

Проведемо аналіз використання робочого часу та руху кадрів (див. табл. 2.13.).

Як видно з таблиці середньоспискова чисельність працівників на підприємстві залишалася приблизно на одному рівні. Лише в 1998 році спостерігається незначне зменшення персоналу підприємства. Відповідно змінювалась чисельність робітників основного виду діяльності. Про це свідчить те, що питома вага робітників у загальній чисельності персоналу підприємства залишалася на протязі 1996–1999 рр. на одному рівні (≈74%). Динаміка зміни персоналу підприємства та кількості робітників показана на малюнку 2.7.

Стосовно руху кадрів, то спостерігається переважання вибуття працівників над прийняттям на протязі 1996–1998 рр., лише в 1999 було прийнято на роботу більше людей, ніж вибуло.

Про динаміку прийняття та вибуття працівників на підприємстві свідчать коефіцієнт обороту по прийому та коефіцієнт обороту по звільненню (див. мал. 2.8.).

Плинність кадрів на протязі даного періоду трішки зменшилася (з 6% до 5%), що є позитивним, хоча вона залишалася досить значною. Це пов'язано в основному з несвоєчасною виплатою заробітної плати на підприємстві.

Проведемо аналіз фонду робочого часу. До фонду робочого часу входить фактично відпрацьований час, втрати робочого часу та неявки з поважних причин. Структуру та динаміку фонду робочого часу показано на малюнку 2.9.

Про використання робочого часу можемо судити завдяки коефіцієнту використання фонду робочого часу. Як видно з таблиці 2.13. цей показник змінювався нерівномірно. Так в 1997 році спостерігається його суттєве збільшення порівняно з 1996 роком – на 3,52 пункти або на 4,35%. В 1998 році показник зменшився на 4,94 пункти або на 5,86% порівняно з 1997 роком. В 1999 році спостерігається знову збільшення порівняно з 1998 роком на 2,1 пункти (2,64%), тобто не можна зробити певних висновків про зміну ефективності використання робочого часу.

При аналізі ефективності використання трудових ресурсів також аналізуються показники, які характеризують продуктивність праці та оплату праці на підприємстві. Дані показники наведені в таблиці 2.14.

Для визначення продуктивності праці використовується показник обсягу товарної продукції в порівняних цінах на 1.01.99. З таблиці 2.14. видно, що продуктивність праці 1-го працівника зростала на протязі 1996–1998 рр., а в 1999 р. спостерігається певний спад в динаміці даного показника. Так в 1997 році темп росту продуктивності праці порівняно з 1996 роком складав 103,78%, в 1998 році – 111,04% порівняно з 1996 роком, а в 1999 році – 107,81%.

Аналогічно на протязі даного періоду змінювалась продуктивність праці 1-го робітника. Темп росту цього показника порівняно з  1996 роком становив  відповідно у 1997 році – 103,88%, у 1998 – 110,42%, в 1999 – 107,00%.

Таку зміну продуктивності праці можна пояснити тим, що випуск продукції на протязі 1996–1998 рр. в порівняльних цінах, тобто в натуральних величинах, зростав, а чисельність працюючих залишалася на одному рівні. А в 1999 році, не дивлячись на подальше зростання випуску цементу, зниження об'ємів товарного шиферу призвело до зниження загальної величини товарної продукції.

Фонд оплати праці працівників та робітників постійно зростав на протязі 1996–1999 рр., хоча в 1999 році темпи росту різко знизилися. Так, в 1997 році величина фонду оплати праці зросла на 25,36% порівняно з 1996 роком, в 1998 році – на 17,54% порівняно з 1997 роком, а в 1999 році – лише на 1,57% порівняно з 1998 роком. Аналогічно змінювалася величина фонду оплати праці робітників в даному періоді.

Середньомісячна заробітна плата 1-го працівника на протязі періоду переважала середньомісячну зарплату 1-го робітника. Це пов'язано з тим, що рівень оплати праці керівників та спеціалістів вищий, ніж в робітників підприємства.

Середньомісячна заробітна плата 1-го працівника за період, що аналізується, збільшилася з 133,61 грн до 200,32 грн. або на 49,93%, середньомісячна заробітна плата 1-го робітника відповідно – з 125,66 грн. до 187,76 грн. або на 49,42%. Як бачимо темп росту заробітної плати перевищує темп росту продуктивності праці на підприємстві, що є негативним фактором. З іншої сторони темпи росту заробітної плати є меншими за темпи інфляційних процесів в країні, тобто реальна заробітна плата на підприємстві зменшується. Отже, ми бачимо, що темпи росту продуктивності праці на підприємстві є незадовільними.

Для характеристики продуктивності праці також визначається обсяг товарної продукції на 1 грн. фонду оплати праці як працівників, так і