Експрес-аналіз ефективності виробничо-господарської і комерційної діяльності Ват "Волинь"

Питома вага елементу витрат "Інші витрати" була найнижчою в 1997 році – 3,99%, але потім збільшилась і в 1999 році вийшла на рівень 1996 року –5,30%.

Для більш поглибленого аналізу собівартості продукції проведемо структурно–динамічний аналіз окремих видів продукції по статтям витрат (див. табл. 2.17. і 2.18.).

З таблиці 2.17 видно, що найбільшу питому вагу в собівартості цементу має стаття витрат "Паливо на технологічні цілі" – на протязі періоду, який аналізується, на рівні 41–49%  від виробничої собівартості. Це означає, що ціна на паливні ресурси є визначальною при формуванні собівартості цементу. Паливом є природній газ, який постачається з Росії. Альтернативні постачальники газу відсутні. Це зумовлює повну залежність як виробництва від постачання природного газу так і величини собівартості продукції. Цей фактор суттєво знижує ефективність виробництва цементу, а також конкурентоспроможність продукції на ринку будівельних матеріалів.

З іншої сторони питома вага заробітної плати в структурі собівартості цементу досить незначна (на рівні 1 – 2% від виробничої собівартості), хоча на інших підприємствах це суттєва стаття витрат, що вказує на соціальну незахищеність працівників підприємства.

Також слід відмітити негативну тенденцію зміни статті витрат на утримання та експлуатацію обладнання. З таблиці 2.17. видно, що в 1997 році відбулося значне збільшення як величини витрат – на 568,28 тис. грн. або на 23,13%, так і її питомої ваги – на 2,84 пункти або на 28,51% порівняно з 1996 роком. За період з 1997 по 1999 роки спостерігається зниження питомої ваги цих витрат на 6,27 пунктів або на 48,98%. Це означає, що експлуатація обладнання за цей період знизилась, що пов'язано з низьким використанням потужностей підприємства.

Стосовно шиферу (див. табл. 2.18.) можна помітити ті ж самі тенденції. Відмінність полягає лише  в тому, що в структурі собівартості шиферу основною статтею витрат є витрати на сировину і матеріали, а не витрати на паливо (хоча побічно вони впливають на собівартість шиферу, оскільки витрати на паливо входять до складу цементу, який є основною сировиною для виробництва шиферу). Оскільки вони є основною складовою собівартості продукції – 69-76% від виробничої собівартості.

Тобто собівартість шиферу, а відповідно і його ціна в значній мірі залежать від вартості сировини – цементу власного виробництва та азбесту. Азбест імпортується з Росії через посередників, що значно підвищує витрати на придбання азбесту, а відповідно собівартість продукції, що є негативним фактором. Це зумовлено тим, що підприємство не має власних обігових коштів для придбання азбесту напряму.

Крім структурно–динамічного аналізу потрібно провести аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів.

Узагальнюючими показниками ефективності використання матеріальних ресурсів є матеріалоємність та матеріаловіддача. Матеріалоємність продукції визначається як відношення матеріальних витрат до обсягу випуску продукції, а матеріаловіддача – це обернений показник до матеріалоємності. Проаналізуємо ці показники (див. табл. 2.19.).

На основі інформації, наведеної в таблиці 2.19, можна зробити висновки, що продукція, яку випускає дане підприємство, має високу матеріалоємність.

В 1997 році показник матеріалоємності зменшився на 0,0089, а показник матеріаловіддачі збільшився на 0,0197 порівняно з 1996 роком, отже матеріальні ресурси підприємства використовувались ефективніше.

В 1998 році матеріалоємність продукції збільшилась на 0,1397, а матеріаловіддача зменшилась на 0,2581 порівняно з 1997 роком, і це свідчить, що протягом цього періоду ефективність використання матеріальних ресурсів зменшилась в порівнянні з минулим роком.

В 1999 році матеріалоємність продукції зменшилась на 0,0318, а матеріаловіддача збільшилась на 0,0505 порівняно з 1998 роком. Це свідчить, що протягом цього року ефективність використання матеріальних ресурсів знову підвищилася в порівнянні з минулим роком.

Взагалі з 1996 р. по 1999 р. матеріалоємкість збільшилася на 0,0990 або на 14,60%, а матеріаловіддача відповідно зменшилася на 0,1879 або на 12,74%. Що свідчить про те, що на протязі даного періоду ефективність використання матеріальних ресурсів погіршилась.

 

Таблиця 2.19.

Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів

 

Отже, основними аналітичними показниками за допомогою яких вивчають собівартість продукції та ефективності використання матеріальних ресурсів є питомі витрати та матеріаловіддача і матеріалоємність продукції.

За допомогою показника питомих витрат можна судити про прибутковість чи збитковість підприємства, а також розрахувати резерви по зниженню собівартості продукції. Крім того, аналіз собівартості продукції передбачає вивчення її структури, яку характеризує питома вага кожного економічного елементу. Здійснивши вивчення собівартості за цими напрямками можна впроваджувати заходи по її зниженню та збільшенню обсягу продукції.

За допомогою показників матеріалоємності та матеріаловіддачі можна зробити висновок про ефективність виробництва та розрахувати резерви  по збільшенню обсягу виробництва продукції і здійснити заходи по зменшенню матеріальних витрат шляхом заміни дорогих матеріалів на більш дешевші.

Джерелами інформації для проведення аналізу собівартості продукції та ефективності використання матеріальних ресурсів служить Державна статистична звітність форма № 5-С “Звіт про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг).

Провівши аналіз собівартості продукції можемо зробити наступні висновки:

– відсутність обігових коштів зумовлює збільшення витрат на придбання палива – газу, а також імпортованої сировини (азбесту), тобто наявність обігових коштів дозволила б значно знизити собівартість продукції;

– за даний період ефективність господарської діяльності погіршилась, оскільки зросла величина питомих витрат;