Експрес-аналіз ефективності виробничо-господарської і комерційної діяльності Ват "Волинь"

Принципово не виключена можливість надання державних гарантій і  для одержання вітчизняними підприємствами внутрішніх кредитів, зокрема, під програми санації та реструктуризації виробництва. Проте слід враховувати, що кредити, гарантовані Урядом України, за ступенем ризику (коефіцієнт ризику 10) належать до другої групи активів комерційних банків. Таке становище зумовлено труднощами, які виникають у комерційних банків при поверненні прострочених кредитів, наданих під гарантії Уряду. НБУ запропонував останньому внести до проекту Закону "Про Державний бюджет України на 1997 рік" видаткову статтю, якою б передбачалося відшкодування українським банкам  кредитів,  виданих під  гарантію Уряду. На  початок 1997 р. загальна сума таких кредитів становила близько 1,5 млрд. грн. Як правило, банки видавали такі кредити, використовуючи кошти, рефінансовані НБУ. Ставки по цих пільгових кредитах були, як правило, у 3 – 4 рази нижчими від діючих на українському кредитному ринку. З 1995 р. ставки коригувалися відповідно до облікової ставки НБУ плюс 0,5%. Незважаючи на те, що по багатьох позичках настали гарантійні випадки, Міністерство фінансів не планує виконувати свої гарантії перед комерційними банками. Враховуючи дані обставини, на наш погляд, питання надання державних гарантій т поручительств доцільно передати до компетенції спеціалізованих товариств, створених за участю державного капіталу.

Одним з непрямих методів державної санаційної підтримки підприємств є надання їм дозволу на порушення антимонопольного законодавства. Згідно із Законом України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", з метою запобігання монопольному становищу окремих підприємців на ринку такі форми санації підприємств, як реорганізація, злиття, приєднання, придбання активів, створення концернів та ряд інших, здійснюються за умови одержання згоди на це Антимонопольного комітету. У випадках же, коли підприємці зловживають монопольним становищем на ринку, антимонопольні органи можуть прийняти рішення про реорганізацію монопольних утворень шляхом їх примусового поділу. Цей метод використовується у виняткових випадках, оскільки надання дозволу на монопольні утворення спричиняє негативні мікро- та макроекономічні наслідки. Застосування цього методу може мати антиринковий ефект стратегічного характеру. Саме тому використовувати цого можна лише в тому разі, коли підприємства доведуть, що в результаті їх злиття буде якнайповніше використано ефект масштабу, значно скоротиться рівень собівартості продукції та істотно підвищаться її якісні параметри. Злиття можливе лише тоді, коли буде доведено додатне сальдо між народногосподарською вигодою та негативними антиконкурентними наслідками. Залежно від напряму економічної доктрини держави можливе використання того чи іншого виду санаційної підтримки підприємств фіскального характеру, яка може здійснюватися у вигляді списання чи реструктуризації податкових зобов'язань, податкового кредитування, надання цільових податкових пільг підприємств, що безпосередньо потребують санації, а також шляхом фіскальних поступок головним кредиторам даних підприємств з метою їх участі в санаційних процесах.

Згідно із Законом "Про списання та реструктуризацію податкових зобов'язань платників податків", суми несплачених податків, що утворилися до 31 грудня 1993 р., будуть списані як безнадійні, а податкову заборгованість, що виникла до 31 грудня 1995 р., можна буде сплачувати упродовж 10 років. Якщо ж підприємство не сплачуватиме реструктуризовані податки, то проти нього буде порушено справу про банкрутство. Крім цього, відповідно до законодавства України платникам податків може надаватися відстрочка і розстрочка по платежах до бюджету  на умовах податкового кредиту. За користування кредитом платники повинні перераховувати до відповідного бюджету плату в розмірі 0,5 облікової ставки НБУ, яка застосовується на день одержання платником сум кредиту. При реорганізації  чи ліквідації підприємства податковий кредит повертається до бюджету або стягується у безспірному порядку.

Особливе значення має фіскальна підтримка, пов'язана з стимулюванням лізингової форми фінансування виробничо-технічних санаційних заходів. Основне значення лізингу як санаційного інструмента полягає в можливості залучення до процесу виробництва найсучасніших технологій при відсутності не тільки необхідних для здійснення капіталовкладень фінансових ресурсів, а й достатнього для виходу на фінансовий ринок кредитного забезпечення. У цьому зв'язку в Німеччині, наприклад, загальна сума знижок по різних видах податків при використанні лізингу сягає 50% лізингових платежів.

Іншим напрямом фіскальної підтримки санації підприємств є активізація участі в ній найбільших кредиторів. Сприяння фінансовому оздоровленню підприємств з боку кредиторів може відбуватись у формі пролонгації строків сплати заборгованості, шляхом відмови від існуючих фінансових вимог або через надання додаткових кредитних ресурсів.

Разом з тим податковим законодавством України передбачено, що суми дебіторської заборгованості, термін позовної давності яких минув, можуть відноситися на зменшення оподатковуваного прибутку лише у разі подання позову щодо цих сум до Арбітражного суду. Це положення унеможливлює участь у санації кредиторів (постачальників сировини, матеріалів тощо). У цьому зв'язку, на нашу думку, для підприємств, включених до державної програми санації, доцільно передбачити положення, згідно з яким