Експрес-аналіз ефективності виробничо-господарської і комерційної діяльності Ват "Волинь"

Метод збільшення статутного фонду обміном облігацій на акції пов'язаний передовсім з облігаціями конверсійної позики. В зарубіжній науково-практичній літературі з питань санації конверсійні облігації характеризуються як особливо придатний санаційний інструмент. Це є однією з форм кредитування санації власниками та кредиторами підприємства.

Цей метод залучення капіталу пов'язаний із випуском підприємством іменних облігацій, які через певний час можна обміняти на звичайні акції підприємства. Конверсійні облігації дають можливість заінтересувати інвестора в наданні фінансових ресурсів, якщо він не ризикує придбати звичайні акції. Вкладаючи кошти в конверсійні облігації, інвестор досягає подвійної мети: з одного боку, відносної безпеки вкладень (у разі банкрутства підприємства претензії власників облігацій задовольнятимуться в одній черзі з іншими кредиторами), з другого – можливості збільшення капіталу, яку дають звичайні акції. У даному разі інвестори дають згоду на одержання нижчого процента, властивого конверсійним облігаціям, заради можливості обміняти їх на звичайні акції в майбутньому.

Конверсійні облігації, як правило, випускаються великими підприємствами на термін від 5 до 10 років. Ринкова ціна конверсійних облігацій визначається їх інвестиційною вартістю та ціною звичайних акцій, обраних для конверсії. У повідомленні про емісію конверсійних облігацій слід указати:

-пропорції обміну (коефіцієнт конверсії);

-терміни конверсії;

-необхідність, порядок і розмір доплат.

Доплати відображають рівень підвищення ринкової ціни акцій і стимулюють до проведення більш ранньої конверсії. Конверсія економічно виправдана тоді, коли курс конверсії (вартість облігацій плюс доплати) нижчий від біржового курсу акцій. Емісія конверсійних облігацій не повинна перевищувати 25% розміру оплаченого статутного фонду підприємства.

Цільові внески акціонерів на покриття збитків можуть здійснюватися тільки на добровільній основі. Навіть рішення зборів акціонерів не може зобов'язати окремого співвласника до здійснення безповоротної фінансової допомоги підприємству. Рішення акціонера на користь доплати чи анулювання акцій залежить від того, як він оцінює перспективи розвитку даного підприємства, зокрема майбутню динаміку біржового  курсу акцій.

Крім вищеназваних форм фінансової участі власників у санації підприємства, слід виділити також надання фінансових ресурсів на умовах позики. Йдеться як про безпосереднє кредитування  власниками свого підприємства, так і про надання ними гарантій та поручительств (інших видів кредитного забезпечення). Надання позик власниками перед загрозою можливого банкрутства підприємства пов'язане з надзвичайним ризиком.

Участь кредиторів у фінансовому оздоровленні боржника.

Фінансова участь кредиторів у санації боржників може здійснюватися:

а) шляхом пролонгації та реструктуризації наявної заборгованості;

б) за допомогою повної або часткової відмови від існуючих вимог;

в) через надання додаткових кредитних ресурсів;

г) трансформацією боргу у власність.

Зазначимо, що у разі санації курс емісії тенденційно знижується. З метою протидії цьому процесу деякі акціонерні товариства роблять спроби стимулювати великих кредиторів, зокрема обслуговуючий банк, до придбання акцій в обмін на боргові зобов'язання. Ця операція має назву конверсія боргу на власність.

Безперечно, активної участі кредиторів у фінансовому оздоровленні можна очікувати тільки в тому разі, якщо в результаті санації та збереження підприємства-боржника вони матимуть повніше задоволення своїх вимог, ніж у разі  його ліквідації. Кредитори можуть зважитися на матеріальний ризик в обмін на майбутню участь у прибутках даного підприємства, в обмін на обумовлений пакет акцій боржника або в надії отримати ринок збуту своєї продукції (джерело постачання сировини для свого виробництва) тощо.

Охарактеризовані джерела фінансування санації найчастіше зустрічаються у вітчизняній та зарубіжній практиці фінансового оздоровлення підприємств. Звичайно, було показано децентралізовані фінансові джерела. Державна фінансова  підтримка вважається антиринковим методом санації і застосовується у виняткових випадках. Наголошу, для кожного конкретного випадку фінансової неспроможності підприємства слід добирати прийнятні форми санації з урахуванням причин  кризи, санаційної спроможності, наявності санаторів та внутрішніх резервів тощо. 

 

 

В Україні спостерігаються реальні спроби створити правову і методологічну базу для проведення санації та реструктуризації підприємств. Логічним проявом даного процесу стало затвердження Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 р. "Положення про порядок проведення санації державних підприємств" (для підприємств недержавної форми власності вона має рекомендаційний характер). Цей документ визначає порядок та способи проведення санації підприємств з метою запобігання їх банкрутству, поліпшення фінансового стану та підвищення конкурентоспроможності продукції.

Згідно із Законом України "Про підприємства", у разі збиткової діяльності підприємств держава (якщо вона визнає їх продукцію суспільно необхідною) може надавати їм дотації, інші пільги. При прийнятті рішень виконавча влада повинна виходити з принципу фінансової підтримки насамперед життєздатних виробничих структур, підприємств і організацій, які вже адаптувалися до нових реалій економічного життя, здатні ефективно використовувати кошти і на цій основі впродовж найкоротшого часу збільшити обсяг  виробництва. Булли розроблені критерії відбору підприємств для надання цільової комплексної державної підтримки. Серед інших потрібно зазначити такі:

-впровадження нових, ефективніших ресурсозберігаючих і екологічно безпечних технологій;

-експорт (приріст експорту) конкурентноспроможної продукції;

-заміна імпорту продукції, сировини, матеріалів, запчастин тощо;

-вирішення проблеми енергозабезпечення народного господарства України;

-вирішення проблеми енергозбереження (ресурсозбереження);

-збереження науково-технічного потенціалу (досліджень і розробок, що мають пріоритетне значення для України).

Надання підтримки орієнтоване, в першу чергу, на підприємства, які  здатні її використати з максимальною віддачею та забезпечити збільшення виробництва продукції, що позитивно вплине на доходну частину бюджету.

Форми та методи