Експрес-аналіз ефективності виробничо-господарської і комерційної діяльності Ват "Волинь"

6. Продаж окремих, низькорентабельних структурних підрозділів (філій). За рахунок цієї операції підприємство може отримати інвестиційні ресурси для перепрофілювання виробництва на прибутковіші види діяльності.

7. Рефінансування дебіторської заборгованості (переведення її в інші, ліквідні форми оборотних активів :кошти короткострокові фінансові вкладення тощо). Одним із факторів, що негативно впливає  на фінансовий стан підприємств і зокрема на їхню платоспроможність, є високий рівень невиправданої дебіторської заборгованості (в цілому по Україні станом на початок 1999 року загальна сума дебіторської заборгованості між суб'єктами господарювання становила майже 110 млрд. грн.). Це суттєвий резерв відновлення платоспроможності підприємств, що опинилися у фінансовій кризі. Тому фінансовий менеджмент повинен всі наявні можливості її погашення.

До основних форм рефінансування належать: 

• факторинг (продаж дебіторської заборгованості на користь факторингової компанії чи банку). На основі договору про проведення розрахункових операцій через факторинг банк, наприклад, може придбати у підприємства-продавця право вимоги за поставлені товари й надані послуги, строки сплати за які минули (прострочена дебіторська заборгованість) або за поточними розрахунками . Підприємства віддають право на одержання грошових засобів згідно з платіжними документами на поставлену продукцію в обмін на негайне одержання основної суми дебіторської заборгованості (за вирахуванням комісійної винагороди факторинговій фірмі, розмір якої залежить від ризикованості операції, діючої процентної ставки та строків настання платежу);

• урахування, або дисконт, векселів. Зміст цієї операції полягає в тому, що банк, придбавши вексель за іменним індосаментом, терміново сплачує його пред'явнику, а платіж отримує тільки з настанням зазначеного в векселі строку погашення. Економічною суттю операції врахування є дострокова реалізація векселя його держателем банку і переведення комерційного кредиту в банківський. За довгостроковий платіж банк утримує з номінальної суми векселя певну винагороду на свою користь, тобто оплачує вексель за мінусом знижки. Різниця між сумою, яку банк заплатив, придбавши вексель, і сумою, яку він отримує за цим векселем у строк платежу, називається врахуванням, або дисконтом;

• форфейтинг – кредитування зовнішньоекономічних операцій у формі викупу в експортера векселів та інших боргових вимог, які акцептовані імпортером. Продавцем вимог при форфейтингу може бути підприємство, яке виконало зобов'язання за контрактом і прагне рефінансувати дебіторську заборгованість із метою зменшення кредитного ризику та поліпшення ліквідності (платоспроможності). Форфейтинг, як правило, здійснюється за участю банківської установи і є також однією із форм трансформації комерційного кредиту в банківський.

Крім того, у рамках заходів щодо рефінансування дебіторської заборгованості проводиться комплекс процедур із примусового стягнення заборгованості, в тому числі шляхом звернення з позовом до арбітражного суду.

Всі охарактеризовані вище санаційні заходи так чи інакше спричиняють зміни в окремих статтях активу балансу. Наступні дві групи заходів пов'язані в основному зі змінами у звіті про фінансові результати та їх використання (звіт про прибутки і збитки).

Зменшення (заморожування) витрат.

Цей блок санаційних заходів здійснюється у двох напрямках:

1. Заморожування інвестиційних вкладень.

2. Зниження валових витрат.

Строк окупності інвестицій (особливо зовнішніх), здійснюється підприємством, яке перебуває у фінансовій кризі, має бути якомога меншим. Окупність капіталовкладень може відбуватися або в результаті збільшення грошових доходів, або шляхом зменшення витрат. У рамках фінансової санації може бути прийнято рішення про заморожування ризикових інвестиційних проектів та інвестицій із довготривалим строком окупності.

Санаційні заходи, спрямовані на  зниження витрат виробництва, доцільно здійснювати на основі нуль-базис-бюджетування ( ZBB – ZERO-BASE-BUDGETING ).

Це один із методів зменшення непрямих витрат у функціональних підрозділах підприємства. Цей метод грунтується на відмові екстраполяції минулих даних про затрати. Головною метою ZBB є визначення оптимального рівня валових витрат підприємства та визначення пріоритетних напрямків використання обмежених фінансових ресурсів. Основна відмінність ZBB від звичайного оперативного фінансового планування полягає в тому, що останнє значною мірою зорієнтоване на показники рівня витрат попередніх періодів (які можуть бути невиправдано завищеними). Базою для ZBB є так звана "точка-нуль" , тобто планові показники  розраховуються на основі нового обрахунку всіх  норм і нормативів затрат, їх складу і структури.ZBB є складовою частиною контролінгу витрат підприємства. Порядок  проведення  ZBB  подано  на  мал. 1.3.

У рамках ZBB аналізуються всі статті витрат і по кожній із них визначаються можливості економії. При розробці планів ощадного використання сировини і матеріалів особливу увагу слід звернути на необхідність боротьби з крадіжками на виробництві. В умовах деградації економіки та суспільної моралі вони набирають масового і систематичного характеру. У 1996 році в Україні офіційно враховані втрати і збитки від крадіжок становили 19,5% ВВП, у 1997 році – 9%. Практично всі транспортні партії надходять недоукомплектованими. Для боротьби з цим явищем на багатьох підприємствах доцільно створювати службу безпеки.

Як свідчить практика і зарубіжний досвід, проведення фінансової санації підприємств обов'язково супроводжується радикальним зменшенням витрат    на    персонал.   Економії   по  даній статті   можна   досягти  шляхом 

 

Мал. 1.3. Етапи нуль –базис –бюджетування.

 

зменшення заробітної плати або в результаті зменшення величини необхідного робочого часу. Найпоширенішими заходами у рамках вивільнення робочого часу є:

- запровадження неповного робочого тижня;

- достроковий вихід на пенсію;

- неоплачувані відпустки;

- звільнення персоналу.

Зауважимо, що масові звільнення працівників слід поєднувати із санаційними