Експрес-аналіз ефективності виробничо-господарської і комерційної діяльності Ват "Волинь"

а) плану реорганізації (як правило, без збереження юридичної особи боржника);

б) плану фінансової санації (зі збереженням юридичної особи боржника).

План санації повинен містити :

1. Аналіз причин фінансової кризи.

2. Оцінку фінансового стану боржника до початку санації.

3. Заходи щодо нормалізації фінансового стану боржника (спрямовані на відновлення платоспроможності, ліквідності та прибутковості).

4. Інформацію про те, наскільки реалізація плану санації поліпшує шанси задоволення претензій кредиторів у порівнянні з вихідною ситуацією.

5. Порівняльні розрахунки задоволення претензій кредиторів у разі реалізації плану санації та у разі задоволення вимог шляхом проведення ліквідаційних процедур.

6. Прогнозні показники фінансово-майнового стану боржника у процесі та після реалізації плану санації з вказівкою строків відновлення платоспроможності та погашення претензій кредиторів.

У практиці застосування чинного Закону про банкрутство домінуючим є перший шлях задоволення претензій кредиторів (на основі застосування ліквідаційних процедур). У 1998 році в середньому лише для 0,09% вітчизняних підприємств, що фактично збанкрутували, затверджено умови санації (у 1996 році цей показник становив 0,7%, у 1997 – 0,45%).

Згідно з пропозиціями провідних фахівців, які вивчають цю проблематику, в основному Законі про банкрутство велика увага має бути приділена законодавчому врегулюванню другого, альтернативного методу задоволення претензій кредиторів – санації боржника. За деякими пропозиціями навіть назва закону повинна говорити про його санаційну спрямованість: Закон про санацію та банкрутство.

Воднораз основна проблема, з якою стикаються підприємства, що підлягають санації, полягає в пошуку фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних процедур. У цій статті зроблено спробу подати низку рекомендацій щодо методів фінансування санації суб'єктів господарювання, які опинилися на межі банкрутства.

Сукупний капітал підприємства складається з власного та позичкового капіталу. Таким чином, фінансування санації може здійснюватися за рахунок власних коштів підприємства (самофінансування), фінансових засобів власників, за допомогою кредиторів і, у виняткових випадках, шляхом одержання державної фінансової підтримки. Санація може бути спрямована на реструктуризацію пасивів.

За формальними ознаками розрізняють два види санації:

а) санація без залучення додаткових фінансових ресурсів на підприємство;

б) санація із залученням нового фінансового капіталу.

У першому випадку санація може здійснюватися в таких формах:

- зменшення номінального капіталу підприємства;

- конверсія власності в борг;

- конверсія боргу у власність;

- пролонгація строків сплати заборгованості;

- добровільне зменшення заборгованості;

- самофінансування.

Санація із залученням нового фінансового капіталу може мати такі форми:

- альтернативна санація;

- зменшення номінального капіталу з подальшим його збільшенням (двоступінчата санація);

- безповоротна фінансова допомога власників;

- безповоротна фінансова допомога персоналу;

- залучення додаткових позик.

З категорією "санація" тісно пов'язане поняття "реструктуризація підприємства". Реструктуризація – це здійснення організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, його управління, форми власності, організаційно-правових форм, здатних привести підприємство до фінансового оздоровлення, збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва. У  процесі реструктуризації можуть бути використані такі заходи: заміна керівництва підприємства; часткове закриття; поділ великих підприємств на частини; звільнення підприємств від об'єктів соцкультпобуту; конверсія; диверсифікація та ін.

Однією з основних умов успішного проведення фінансового оздоровлення як окремих підприємств, так і економіки в цілому в нашій державі є ознайомлення з зарубіжним досвідом реалізації цих процесів.

Наприклад, в Великобританії за часів Тетчер науковою базою для розробки санаційної політики були висновки групи британських економістів на чолі з економічним радником М. Тетчер –А. Вальтерсом. Їхня позиція зводилася до того, що санація має передувати приватизації оскільки інакше важко буде мобілізувати купівельний інтерес. Спонтанну приватизацію вони  характеризували як процес, за яким наявний на підприємстві менеджмент використовує свої знання для того, щоб вилучити цінний капітал, а потім з ним зникнути.

Зазначимо, що характерні особливості проведення санації підприємств у Великобританії були зумовлені такими моментами:

а)санація здійснювалася під контролем держави;

б)підприємства одержали повністю новий менеджмент;

в)приватизація була проголошена в післясанаційний період;

г)кількість підприємств,  що підлягали санації була незначною.

У даному разі майбутня приватизація стала одним з факторів подолання перешкод (з боку профспілок та персоналу) під час проведення радикальних санаційних заходів. British Telecom, British Airways та British Steel є успішними прикладами втілення в життя британської санаційної концепції.

Більшість народногосподарських радників Німеччини, Польщі та ряду інших країн, навпаки, вважають, що санація може здійснюватися тільки за допомогою приватизації. Згідно з їхніми висновками приватні власники мають набагато більше шансів на успішне проведення санації. На відміну від Великобританії, де за 25 років було приватизовано 5 великих фірм, та Чилі, де роздержавленню підлягало 500 об'єктів приватизації, у Східній Німеччині, Польщі, Угорщині, Україні та інших постсоціалістичних країнах у приватизаційному процесі беруть участь десятки тисяч підприємств, Отже проблеми та помилки, з якими можуть  зіткнутися органи, відповідальні за санацію та приватизацію, будуть аналогічні тим , яких припустилося централізоване керівництво економікою країн колишнього соціалістичного табору. Замість того, щоб забезпечити у процесі санації соціальну стабільність, створення конкурентноспроможних виробництв та нових робочих місць, підприємства намагаються підтримувати своє існування з старими організаційно-виробничими структурами. Існує також висока ймовірність зловживань неекономічними методами кредитування та субсидування.