Експрес-аналіз ефективності виробничо-господарської і комерційної діяльності Ват "Волинь"

а) шляхом прямого бюджетного фінансування;

б) непрямими формами державного впливу.

Пряме бюджетне фінансування санації підприємств може здійснюватися на поворотних (бюджетні позички) і безповоротних засадах (субсидії, дотації, повний або частковий викуп державою акцій підприємств, що перебувають на межі банкрутства).

Є пропозиції, згідно з якими у державному бюджеті України має бути передбачене створення спеціального фонду фінансування санації та реструктуризації державних підприємств. Водночас переважна більшість західних дослідників джерел фінансування санації зробила однозначний висновок про те, що пряме державне фінансування санації підприємств є не тільки фактором стимулювання бюджетного дефіциту, а й пов'язане  з негативними побічними ефектами на макро- й мікрорівнях.

Міністерство фінансів України, виходячи з реальних можливостей збалансування державного бюджету в 1994-1996 рр., не знайшло джерел для фінансування санації на безповоротній основі. Разом з тим в Україні значного поширення набула практика проведення Національним банком цільових  кредитних аукціонів для комерційних банків під програми санації виробництва. У 1995 р. за рахунок коштів, одержаних на 10 аукціонах, була надана державна кредитна підтримка 106 підприємствам на суму 14,4 трлн. крб., хоча Міжвідомча комісія з питань санації, реструктуризації та банкрутства державних підприємств прийняла рішення про надання такої підтримки 330 господарським структурам на суму 72,6 трлн. крб. .

 

Мал. 1.4. Форми державної фінансової підтримки санації підприємства.

 

Мал. 1.5. Фінансова участь держави в санації приватизованих підприємств.

 

Аналіз ефективності використання державної підтримки у 1995 р. показав, що одержані кошти направляються підприємствами, як правило, на поточні потреби, а не на збільшення виробництва та проведення санаційних заходів, і тому існує проблема своєчасності погашення підприємствами одержаних кредитів. Крім того, за даного  порядку надання кредитної підтримки відносини розподілу фінансових ресурсів формуються на двох рівнях: централізованому і децентралізованому

Централізований рівень – це фінансові відносини між державою (в особі НБУ) і комерційними банками з приводу одержання на конкурсній основі централізованих кредитних ресурсів для їх наступного перепродажу виробничим структурам, що потребують кредитної підтримки.

Децентралізований рівень –це відносини між комерційними банками та підприємствами, зазначеними у переліку підприємств, що мають право на одержання державної кредитної підтримки, з приводу кредитування проектів санації та реструктуризації. Ці відносини базуються на загальноприйнятих принципах кредитування.

Таким чином, можна дійти висновку про відсутність прямих фінансових відносин між державою і підприємствами. Саме тому, на нашу думку, розгляд питання про надання кредитної підтримки конкретним суб'єктам господарювання недоцільно здійснювати на рівні санаційних "суперорганів". Це має бути у компетенції відповідного банку, оскільки він бере на себе всю повноту відповідальності перед державою за цільове використання наданих Національним банком кредитів та  їх своєчасне повернення.

Діючий порядок фінансової підтримки не виправдав себе  з причин дефіциту бюджетного кредитування  і відсутності механізму  реалізації Закону "Про банкрутство". Наприкінці 1996 р. Міжвідомчу комісію з питань санації, банкрутства та реструктуризації підприємств було ліквідовано.

Нині проблематикою банкрутства підприємств займається Агентство із запобігання банкрутству підприємств та організацій. 25 листопада 1996 р. Кабінетом Міністрів було прийняте Положення про реєстр неплатоспроможних підприємств. Після внесення підприємства до даного реєстру, Агентство уповноважене здійснювати управління його майном, укладати і  розривати контракти з керівництвом, готувати пропозиції щодо погашення боргів. Станом на 1 квітня 1997 р. до управління Агенства передано перші п'ять підприємств: завод "Дніпро" (Київ), науково-виробниче підприємство "Ротор" (Черкаси), завод "Зеніт" (Закарпатська область), завод апаратури зв'язку "Іскра" (Луцьк), завод "Електроприлад" (Кам'янець-Подільський).

Стосовно  банківської сфери слід зауважити, що комерційному банку, який переведений на режим фінансового оздоровлення, може бути наддана державна фінансова підтримка у вигляді стабілізаційної позички. Дана позичка надається лише  за умов її забезпечення заставою у вигляді високоліквідних активів банку  або під гарантію чи поручительство інших фінансових стабільних банків. Кошти позички можуть використовуватися лише для фінансування санаційних заходів. Зауважимо, що режим фінансового оздоровлення є превентивним заходом  впливу НБУ на комерційний банк перед застосуванням санкцій, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Одним з методів державної фінансової допомоги є санаційна підтримка у формі повного або часткового викупу державою акцій підприємств, що  перебувають у фінансовій кризі. Виступаючи  у ролі санатора, держава повинна керуватися, перш за все, народногосподарською ефективністю та доцільністю, протидіяти спаду виробництва  та зростанню безробіття. Державу, в разі  її участі в капіталі, не можна розглядати як звичайного акціонера, оскільки монопольний прибуток (і прибуток взагалі) не є першочерговим завданням діяльності держави як санатора. Головною метою державних інвестицій є сприяння відновленню ліквідності та забезпечення  діяльності підприємств.

В цьому контексті слід звернути увагу на Указ Президента України "Про заходи щодо забезпечення наповнення Державного бюджету та посилення фінансово-бюджетної дисципліни", яким встановлено, що кошти на  фінансування  підприємств недержавної форми власності можуть виділятися з відповідних бюджетів тільки на умовах кредиту з виплатою процентів на рівні облікової ставки НБУ із застосуванням коефіцієнта 1,2 або за умови передання у державну власність еквівалентної одержаним коштам частки (паю, акцій) у статутному фонді отримувача коштів. Такий підхід, по суті, відображає прирівняння бюджетних  асигнувань до інвестування капіталу на принципах пайової участі.

Одним з головних чинників обмеженого доступу підприємств, що перебувають на межі банкрутства, до