Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Феномен релігії у філософії історії М.С. Грушевського

Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
29
Мова: 
Українська
Оцінка: 
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ ім. Г.С. СКОВОРОДИ
 
АВТОРЕФЕРАТ ДИСЕРТАЦІЇ
на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук
ФЕНОМЕН РЕЛІГІЇ У ФІЛОСОФІЇ ІСТОРІЇ М.С. ГРУШЕВСЬКОГО
Спеціальність 09. 00. 11 – релігієзнавство
 
КОНДРАТИК ОЛЬГА ВАСИЛІВНА
УДК 21. 01. 09; 211. 5 (091).
 
Київ – 1999
 
Дисертація є рукопис.
Робота виконана у відділі філософії релігії Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України.
Науковий керівник – доктор філософських наук, професор Колодний Анатолій Михайлович Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України, заступник директора-керівник Відділення релігієзнавства) Офіційні опоненти – доктор філософських наук, професор Черній Анатолій Михайлович (Національний аграрний університет, професор кафедри філософії), кандидат філософських наук Саган Олександр Назарович (Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України, старший науковий співробітник відділу проблем сучасних релігійних процесів Відділення релігієзнавства).
Провідна установа – Севастопольський державний технічний університет, департамент філософських і соціальних наук.
 
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
 
Актуальність теми дослідження. Вивчення релігієзнавчої спадщини видатного українського історика, історіософа, соціолога, літературознавця, етнолога, громадського і політичного діяча Михайла Сергійовича Грушевського (1866-1934) становить особливу актуальність. Насамперед, варто зауважити, що звернення до релігієзнавчих теорій та ідей видатних вчених і мислителів є складовою освоєння всієї суспільствознавчої думки українського народу, як підстави його самобутності і державності. Тому без осягнення вітчизняної релігієзнавчої спадщини важко уявити процес культурно-національного становлення незалежної України.
В умовах перебування України у складі СРСР існувала офіційна установка щодо оцінки творчості українських учених, соціальних мислителів дорадянського періоду. Наявним був поділ їх на інтернаціоналістів і буржуазних націоналістів, атеїстів і клерикалів й т. п. Імена деяких представників соціальної думки взагалі замовчувалися, їхня творчість – спотворювалася.
М. Грушевський видавався офіційною пропагандою за буржуазного націоналіста, який стояв на ідеалістичних позиціях, за контрреволюціонера, який підтримував діяльність Української Автокефальної Православної Церкви. Звісно, що про об’єктивне дослідження його творчості, в тому числі й релігієзнавчої спадщини, не могло бути й мови.
Ось чому звернення до релігієзнавчої концепції М. С. Грушевського допоможе утвердити історичну правду. Але тут справа не лише в тому, аби заповнити ще один “вакуум” в історії гуманітарної думки України. Йдеться про більше – відновлення, збереження і продовження української релігієзнавчої традиції. Робота в цьому напрямі лише розпочалася. А тому вивчення спадщини М. Грушевського, поряд з освоєнням творчих здобутків О. Потебні, М. Драгоманова, В. Липинського та ін., є умовою відтворення історії релігієзнавчої думки в Україні, чиннником становлення самосвідомості українського релігієзнавства як науки.
Сучасне теоретизування в галузі релігієзнавства неможливе без звернення до історії релігієзнавства. Адже будь-яка теоретична проблема постає, по суті, як проблема історична. Особливо це відчутно в умовах кризи одних і пошуку інших суспільствознавчих парадигм, коли дослідники змушені “копатися” в історії якогось поняття, концепції тощо. Думається, що нині такий час настав і для українського релігієзнавства. Важливими, зокрема, є питання про сутність і специфіку релігії, її роль в соціальних і національно-культурних процесах взагалі і особливо в Україні. Ці проблеми розглядав і М. Грушевський, а тому дослідження його релігієзнавчої кон-цепції є певною мірою відповіддю на сучасні виклики гуманітарної науки.
Вивчення спадщини М. Грушевського – одна з передумов включення українського релігієзнавства у європейський і світовий науковий простір. Вітчизняний історик – вчений світової величини. Свої погляди він виробляв і відстоював у дискусіях з грандами сучасної йому науки. Його релігієзнавчий доробок – це і надбання європейського, світового релігієзнавства. Тому дослідження спадщини видатного вченого можна розглядати як спробу відтворення зв’язків української науки з європейською та світовою, ретроспективного аналізу “місця” наших релігієзнавчих студій у наукових здобутках. Саме це і є однією з необхідних умов інтеграції українського релігієзнавства з сучасною соціогуманітарною наукою, віднайдення ним свого “обличчя” в плюралістичному науковому світі.
Відтак звернення до релігієзнавчих ідей М. Грушевського не данина моді і не пуста цікавість. Дослідження спадщини вченого зумовлене необхідністю освоєння і розвою духовного і наукового потенціалу України.
Зв’язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Загальний напрям дослідження пов’заний з планом науково-дослідної роботи групи з історіософії релігії Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ, його науковою проблемою “Феномен релігії: історіософський контекст”, галузевою темою “Антропологічно-концептуальні засади оновлення змісту середньої і вищої гуманітарної освіти”, яка виконується Інститутом соціальних наук Волинського державного університету імені Лесі Українки.
Об’єктом дисертаційного дослідження є вся творча спадщина М. Грушевського, а предметом дослідження – релігієзнавча концепція вченого як складова його філософії історії.
Мета і завдання дослідження. Дисертант поставив за мету здійснити філософський аналіз концепції релігії М. Грушевського і взаємопов’язану з нею теорію народного християнства як релігії українського народу. Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:
 визначити сутність, специфіку і структуру релігії такими, якими вони постають в історіософії М. Грушевського;
з’ясувати погляди М. Грушевського на функціональну природу релігії;
здійснити аналіз концептуальних підходів М. Грушевського до релігії як явища культури;
дослідити погляди вченого на соціальні основи функціонування та розвитку релігії;
 проаналізувати вирішення М. Грушевським проблеми своєрідності українського релігійного життя;
 здійснити аналіз поглядів дослідника на народне
Фото Капча