Феномен релігії у філософії історії М.С. Грушевського

 сутнісні вияви релігії українського народу вбачаються М. Грушевським в тому, що вона є одним з різновидів християнства, формою відображення соціальних інтересів народних мас і виявом національного змісту української культури;

 народне християнство, згідно з поглядами М. Грушевського, кон-ституювало новий тип духовності, яка задала такі координати буття, коли одиничне людське міряється масштабами вселюдського. А тому духовність – не трансцендентна, вона не є чимось привнесеним. Нею “живуть” людські відносини. Надприродне ж є Вищим ствердженням цієї Істини, Вищим застереженням проти її недотримання, Вищим судом за її порушення.

Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що дослідження феномену релігії у творчості М. Грушевського дасть змогу ввести в науковий обіг одну з оригінальних теорій в українському і світовому релігієзнавстві, і підштовхнути дослідників до переосмислення усталених поглядів й постановки нових проблем. До того ж, погляди вченого на становлення і сутність народного християнства є актуальними для духовної ситуації нашого часу, коли активізувались дебати про християнство в Україні, особливо напередодні святкування 2000-літнього ювілею Ісуса Христа.

Практичне значення дисертації в тому, що її результати можуть бути використані з метою оновлення гуманітарної освіти у середній і вищій школі. Йдеться про залучення матеріалів для викладання предметів релігієзнавчого циклу, організації спеціальних курсів з релігієзнавства.

Апробація роботи здійснювалась у виступах і обговореннях на наукових і науково-практичних конференціях: “Українське православ’я: особливості, історія, сучасність (Київ, 1992 р.), “Гуманізація національної освіти України: здобутки, проблеми, пошуки” (Луцьк, 1993 р.), “Михайло Грушевський і Західна Україна” (Львів, 1994 р.), “Християнство і культура” (Тернопіль 1998 р.), “Християнство і духовність” (Київ, 1998 р.), наукових конференціях професорсько-викладацького складу і студентів Волинського державного університету ім. Лесі Українки, у викладацькій роботі.

Структура дисертації і послідовність викладу матеріалу зумовлені логікою проблеми, поставленою метою і завданнями дослідження. У першому розділі аналізуються наукові розвідки з теми дисертації. У другому розділі з’ясовуються погляди М. Грушевського на сутність, специфіку та структуру релігії, а розділ третій присвячений дослідженню підходів вченого до вивчення своєрідності релігійного життя українського етносу від доісторичних часів до занепаду Києво-Галицької формації. У четвертому розділі аналізується концепція народного християнства М. Грушевського.

 

 

У Вступі обгрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначені об’єкт, предмет, мета, завдання, джерела і теоретико-методологічна основа дисертації, сформульовані її наукова новизна, теоретична і практична значимість, викладено зміст положень, що виносяться на захист, наведено дані про апробацію результатів.

У першому розділі “Релігієзнавчі ідеї М. Грушевського як об’єкт наукового дослідження” аналізується творчий доробок з теми дисертації. Автор звертає увагу на те, що з відомих причин об’єктивне вивчення релігієзнавчої спадщини М. Грушевського в нашій країні стало можливим лише після здобуття Україною незалежності. З різних причин вивчення релігієзнавчої спадщини вченого і за кордоном не набуло широкого розмаху.

Осторонь стоять хіба що деякі публікації. Передовсім це розвідка А. Іщака (1925 р.), у якій тезі видатного історика про вплив протестантизму на українське життя протиставляється твердження, що в Україні не було жодного сліду поширення реформації. У статті К. Штепи “Соціологічна теорія Е. Дюркгейма і школа М. Грушевського”, яка була видрукувана 1932 року, аналізується соціологічний аспект бачення М. Грушевським і його послідовниками релігійного феномену. Однією з перших публікацій, у якій порушувалось питання осмислення вченим релігійних явищ, можна вважати спогади В. Кузіва (1935 р.), які проливають світло на причини зацікавленості дослідником у 20-х роках нашого століття протестантськими течіями, а відтак дають змогу аргументовано судити про погляди М. Грушевського на суть релігії.

Серед сучасних наукових розвідок, у яких тою чи іншою мірою порушуються питання осягнення М. Грушевським релігійних явищ, можна виокремити кілька груп. Одну з них становлять ті публікації, у яких дається оцінка підходу М. Грушевського до тих чи інших релігійних течій, явищ і процесів, діяльності окремих історичних осіб.

Так, І. Власовський критично оцінює визнання М. Грушевським позитивної ролі протестантизму в історії України. Однак, якщо це твердження розглядати в контексті праці І. Власовського, то є підстави виснувати, що її автор аналізує погляди М. Грушевського на роль протестантизму в українській історії не беручи до уваги його концепцію українського християнства, яка тою чи іншою мірою вплетена у більш ширшу проблему релігії у філософії історії видатного вченого. Цю заувагу можна віднести і до твердження І. Власовського про наявність суперечностей у позиції М. Грушевського щодо оцінки ним П. Могили і могилянської церкви в історії України.

А. Жуковський у своїй монографії про П. Могилу також вказує на суперечності в позиції українського історика в оцінці церковно-релігійної і національно-культурної діяльності П. Могили. Зрозуміло, що характер таких праць не передбачає аналіз поглядів М. Грушевського на сутність і специфіку релігії.

Знаний дослідник філософської і суспільної думки України В. Нічик порушує питання про причини негативного ставлення М. Грушевського до релігійно-культурно-національної діяльності П. Могили. Не заперечуючи такого підходу дослідниці, варто наголосити, що оцінка М. Грушевським релігійно-культурно-національної діяльності П. Могили грунтується на власному розумінні суті релігії, специфіки української релігійної духовності. Однак дослідження цього не входило в завдання автора аналізованої монографії.

В сучасній науковій літературі наявні спроби охарактеризувати погляди М. Грушевського на місце і роль релігії