Філософя, її предмет і роль в суспільстві

Рабовласницький лад і типова для нього матеріальна культура зародилися в Єгипті і Вавилонії. У цих же державах виникли і зачатки наївно-матеріалістичних філософських поглядів як результат узагальнення елементів природничонаукових знань.

У умовах докласового первісноообщинного ладу філософії ще не було. Низький рівень розвитку продуктивних сил первісного суспільства робив людину цілком залежною від природи, породжуючи у неї фетишизацію стихійних природних сил. У суспільстві панували релігійні погляди на природу і людину. Однак релігія також існувала не завжди. У початковий період історії людського суспільства релігійний світогляд був відсутній. Свідомість людей протягом декількох сотень тисячоліть залишалася безрелігійною. Релігійні фантастичні уявлення з’явилися в первісному суспільстві лише в той період, коли внаслідок розвитку матеріального виробництва люди придбали елементарну здібність до відстороненого мислення.

Сучасна наука дозволяє прочитати перші сторінки історії духовного життя людства. Про що говорять ці письмові джерела? Про те, що люди вже в доісторичні часи створювали уявлення про світ, про сили, які правлять світом, людиною. Зародження філософської думки в Стародавньому Єгипті і Вавілоні відноситься до кінця четвертого – початку третього тисячоліття до нашої ери, коли розвиток рабовласницьких відносин досягає в цих країнах найвищого рівня. Цей просес тісно пов’язаний з першими кроками науки. Господарство стародавнього світу передбачало практичне оволодіння багатьма природними закономірностями і вимагало великого досвіду і знань.

Єгиптяни будували канали, басейни, водосховища, плотини, займались судно будівництвом, будували дороги, гавані, палаци. Величні піраміди, храми, зрощувальні системи говорять про значний рівень технічної думки того часу.

На берегах Нілу рано почали складатися основи астрономії, геометрії, арифметики і алгебри. “Необхідність обчислювати періоди піднесення і спаду води в Нілі, – писав Маркс в “Капіталі”, – створювали єгипетську астрономію, а разом з тим панування касти жреців як керівників землеробства” . Періодичні розливи Нілу спонукали людей займатись геометріює, тобто землемірством. Ніл змивав межі, які розділяли ділянки, а тому кожну весну треба було знову міряти поля. В Єгипті теорему Піфагора приміняли для визначення величини ділянок землі, в будівництві пірамід Хефрен і Хеопса, плити яких витесані в пропорції 3:4:5.

Наприкінці дев’ятнадцятого століття в Єгипті вчені знайшли звиток папіруса писця Ахмеса “Настонова про пізнання всіх дорогіцінних речей, їх суті і розкриття всіх таємниць”. Звиток виявився підручником арифметики, складений в XVII ст. до н.е. Підручник склає вісімдесят чотири завдання, чотири правила арифметики, вчення про дроби, правила для вимірювання поверхні землі, обчислення об’єму зерносховищ. Єгиптяни вміли підкосити число в степінь, вирішували рівняння з двома невідомими, знали число “мільйон”.

В Державному музеї образотворчих мистецтв імені О.С. Пушкіна в Москві зберігається математичний папірус. Він містить двадцять п’ять завдань, якими єгиптяни вирішували завдання на обчислення поверхні півкулі, визначали площу трикутника, кола, об’єм чотиригранної усіченої піраміди і циліндра. Єгиптяни застосували число “пі”, відоме європейській математиці лише з XIV ст. н.е. Вони визначали число “пі” як 3.16049.

Значні успіхи в математиці досягнуті були і в стародавньому Вавілоні. Там виникла числова система. “Мудрі писці цифр”, як у Вавілоні називали математиків, рішали рівння з одним і двома невідомими, вміли зводити число в степінь, добувати квадратні і кубічні корені, замірювати об’єм усіченої піраміди. Сама назва математичного підручнка “Настанова про пізнання всіх дорогіцінних речей, їх суті і розкриття всіх таємниць” свідчить, що його автор був близький до ідей піфагорської філософії про число як таємничу основу світу і всіх його речей.

Стародавньоєгипетське і вавілонське природознавство також сприяло підготовці філософських поглядів на природу. В Стародавньому Єгипті були складені переліки більше трьохсот рослин, птиць, тварин, написаний ветеринаний підручник. В Стародавньому Єгипті вміли лікувати переломи кісток, робити перев’язки, накладати шини, зупиняти кровотечу. Стали виникати правильні уявлення про будову людського тіла.

В медичному папірусі “Таємної книги лікаря”, що відноситься до 2700 року н.е., описаний вплив пошкоджень хребта на функцію кишечника, є натяк на те, що мозок – центр розумової діяльності. Лікарі, оглядаючи хворих, повинні визначити симптоми хвороби і способи її лікування.

Зародження філософської думки в Стародавньому Єгипті і Вавілоні було тісно пов’язане не тільки з першими кроками науки. Світогляд стародавніх єгиптян і вавілонян невіддільний від міфології – першої спроби усвідомити явища природи. Зачатки філософії часто ховались під покровом міфології.

Цікаві міфологічні мотиви знаходяться в епосі про Гільгамеша. В центрі епосу – людина-богоборець, що претендує на безсмертя. Гільгамеш – правитель шумерського міста Ірук. Боги бояться його, вони посилають до нього багатиря Енкіду, щоб побороти Гільгамеша. Але їх боротьба закінчується дружбою. Коли Енкіда гине, Гільгамеш вперше замислюється над своєю смертністю.

В епосі про Гільгамеш з великою силою звучить світоглядна тема життя і смерті, тема трагізму