Фінансовий аналіз

Предмет:

Фінанси

Тип роботи:

Курс лекцій

К-сть сторінок:

109

Мова:

Українська

Оцінка:

від реалізації продукції, валовим прибутком (збитками), прибутком (збитками) від операційної діяльності, прибут-ком (збитками) від звичайної діяльності до та після оподаткування та чистим прибутком.

Таблиця 13.2

Блоки комплексної оцінки фінансового стану підприємства

Елементи матиці, що знаходяться на перехресті рядків та стовбців, є одини-чними показниками фінансового стану підприємства, які мають специфічний фі-нансовий зміст. Деякі елементи матриці не мають економічного змісту через їхнє «механічне» формування.

Матриця вихідних фінансових показників симетрична відносно головної ді-агоналі – кожному показнику під головною діагоналлю відповідає оборотний йо-му над головною діагоналлю. Вибір прямого чи оборотного показника визначається їхньою економічною природою.

Ієрархічність системи показників фінансового стану підприємства предбачає отримання одиничних, блочних та комплексних оцінок.

Оцінку одиничних показників фінансового стану підприємства доцільно проводити не тільки в порівнянні з нормативними значеннями, але й відносно до-сягнутих у базовому періоді значень. При такому підході одиничні оцінки фінан-сового стану підприємства трансформуються у ланцюгові та базисні індекси і ха-рактеризують динаміку зміни показників.

У структурованому вигляді всі одиничні показники та їхні оцінки можна ві-днести до одного з наступним блоків: фінансових результатів, прибутковості ак-тивів, віддачі джерел коштів, якості балансу. В свою чергу, якість балансу харак-теризується показниками структури майна та джерел його формування і показни-ками взаємозв’язку між ними (див. табл. 13.2).

Комплексна оцінка фінансового стану підприємства здійснюється в три етапи:

– розрахунок елементів матриці звітного й базисного періодів;

– розрахунок одиничних оцінок фінансового стану підприємства;

– розрахунок блочних і комплексної оцінок фінансового стану підприємства.

Блочні оцінки визначаються як середньоарифметичні значення одиничних оцінок, включених в даний блок, комплексна оцінка – як середньоарифметична з блочних оцінок. Можуть використовуватися також середньогеометричні чи серед-ньозважені величини.

Такий підхід до оцінки фінансового стану підприємства створює передумо-ви для прогнозування тенденції його зміни.

Лекція 13.2

ДІАГНОСТИКА ЙМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА

Питання:

1. Методи діагностики кризових явищ на підприємстві.

2. Закордонні методики прогнозування банкрутства.

3. Вітчизняні методики діагностики банкрутства.

1. Методи діагностики кризових явищ на підприємстві

Діагностика кризи розвитку підприємства – це система ретроспективно-го, оперативного та перспективного цільового аналізу, спрямованого на виявлення ознак кризового стану підприємства, оцінки загрози його банкрутства та (або) по-долання кризи.

Діагностика кризи є одним з необхідних етапів процесу антикризового управління, оскільки саме її результати дають змогу:

визначити ступінь розвитку кризи;

оцінити реальність та очікуваний час виникнення ситуації банкрутства;

обґрунтувати заходи її подолання;

оцінити можливості підприємства щодо подолання кризи;

прогнозування наслідків подальшого розвитку ситуації.

Розрізняють три основні напрямки прогнозування ймовірності банкрутства підприємства (рис. 13.1).

2. Закордонні методики прогнозування банкрутства

Важливе значення при прогнозуванні банкрутства відведено економіко-математичному моделюванню і методу експертних оцінок.

Найбільш широке застосування серед методів прогнозування банкрутства отримала багатофакторна модель Z-рахунок Альтмана, розроблена ним у 1968 році:

Z = 1,2Х1 + 1,4Х2 + 3,3Х3 + 0,6 Х4 + 1,0Х5,

де Х1 – власний оборотний капітал / загальна вартість активів;

Х2 – нерозподілений прибуток / загальна вартість активів;

Х3 – прибуток до виплати процентів / загальна вартість активів;

Х4 – власний капітал (ринкова вартість) / поточні зобов‘язання;

Х5 – чиста виручка / загальна вартість активів.

Здобуті значення Z-рахунку інтерпретуються так:

Z<1,8 – ймовірність банкрутства дуже висока;

1,81 < Z < 2,7 – ймовірність банкрутства висока;

2,71 < Z < 2,9 – банкрутство можливе;

Z > 3 – ймовірність банкрутства дуже низька.

Українські підприємства можуть застосовувати тест, який запропоновано Е. Альтманом у 1983 році для підприємства, акції яких не котируються на біржі:

Z = 0,717Х1 + 0,847Х2 + 3,107Х3 + 0,42 Х4 + 0,995Х5,

де Х4 – балансова вартість власного капіталу / позиковий капітал.

Z < 1,23 – дуже висока ймовірність банкрутства у найближчі 2-3 роки;

Z > 1,23 – ймовірність банкрутства дуже низька.

Позитивні якості моделі Альтмана:

включає невелику кількість показників, що забезпечує низьку трудоміст-кість її використання при достатньо високій точності розрахунків;

передбачає інтегральну оцінку і дає можливість порівняння стану різних об‘єктів;

доступність інформації для розрахунку всіх показників, яка міститься у фінансовій звітності;

можливість не тільки прогнозування банкрутства, але й оцінки зони ри-зику, в якій знаходиться підприємство.

Рис. 13.1. Напрямки прогнозування ймовірності банкрутства

Застосування моделі Альтмана в практиці українських підприємств є про-блематичним, тому що для її розробки використані статистичні дані іншої країни, з відмінною економічною ситуацією та методикою складання фінансової звітності.

Ідеї Альтмана були продовжені Спрінгейтом.

Z-рахунок Спрінгейта:

Z = 1,03A + 3,07B + 0,66C + 0,4D,

де А – робочий капітал / загальна вартість активів;

В – прибуток до сплати відсотків та процентів / загальна вартість активів;

С – прибуток до сплати податків