Формування навичок сприйняття хорового багатоголосся у студентів вузів культури на заняттях з сольфеджіо

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що формування навичок сприйняття хорового багатоголосся у студентів диригентсько-хорової спеціалізації буде ефективнішим за умови впровадження у навчальний процес курсу «Сольфеджіо» системи навчально-диференційованих вправ і творчих завдань, в якій концентром виступає методична реалізація теорії сприйняття багатоголосої хорової музики. 

Відповідно до мети і гіпотези у ході дослідження передбачалося розв’язати такі завдання: 

- проаналізувати наукову літературу з проблеми формування навичок сприйняття хорового багатоголосся, визначити і теоретично обгрунтувати компонентну структуру навичок сприйняття хорового багатоголосся; 

- виявити рівні сформованості навичок сприйняття хорового багатоголосся у студентів – хормейстерів; 

- розробити систему навчально – диференційованих вправ і творчих завдань та експериментально перевірити її ефективність, а також укласти методичні рекомендації для формування навичок сприйняття хорового багатоголосся у майбутніх диригентів – хормейстерів на заняттях з сольфеджіо. 

Методологічну основу дослідження становлять філософські концепції діяльності як способу самореалізації особи, детермінованості розвитку особистості змістом і способами діяльності; діяльнісний і функціональний підходи до створення новітніх освітніх систем, спрямованих на забезпечення якості та ефективності професійної підготовки фахівців у сучасних вищих закладах освіти. 

Теоретичну основу дослідження склали положення психологічної і педагогічної наук стосовно формування особистості та її розвитку в процесі діяльності /Б. Ананьєв, Г. Балл, Л. Виготський, О. Леонтьєв, В. Мерлін, В. Моляко, С. Рубінштейн та ін. /; розвитку творчої особистості в умовах професійної діяльності /І. Зязюн, М. Кичук, В. Моляко, Я. Пономарьов та ін. /; психології музичного сприйняття /Л. Виготський, О. Костюк, Є. Назайкінський, Б. Теплов та ін. /; музично-перцептивних здібностей /Л. Бочкарьов, Н. Ветлугіна, А. Готсдинер, В. М’ясищев, С. Науменко, Г. Тарасов та ін. /; діагностики і формування музичного сприйняття /О. Апраксіна, В. Остроменський, О. Ростовський, О. Рудницька, В. Шацька та ін. /; 

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань, досягнення мети, перевірки гіпотези застосовувався комплекс взаємодоповнюючих методів: теоретичного рівня /аналіз філософсько – естетичної, психолого-педагогічної, музикознавчої, навчально-методичної літератури, порівняльний аналіз програм із сольфеджіо, узагальнення емпіричного матеріалу/; емпіричного рівня /опитування, тестування, спостереження, анкетування, інтерв’ювання/, педагогічний експеримент /пошуковий, констатуючий, формуючий/, методи кількісної та якісної обробки експериментальних даних. 

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалась у Київському національному університеті культури і мистецтв, Рівненському державному гуманітарному університеті /Рівненський державний інститут культури/, Миколаївському філіалі Київського національного університету культури і мистецтв. 

Педагогічний експеримент проводився поетапно на факультеті музичного мистецтва Київського національного університету культури і мистецтв протягом 1996-1998 років. 

На першому етапі /1994-1995/ здійснювався аналіз наукової літератури з проблеми сприйняття багатоголосої хорової фактури, накопичувався емпіричний матеріал з досліджуваної проблеми. 

На другому етапі /1995-1996/ проводився констатуючий експеримент, внаслідок якого були визначені рівні сформованості навичок сприйняття хорового багатоголосся у студентів диригентсько-хорової спеціалізації. На основі вивчення методик розвитку музичного слуху було розроблено систему навчально-диференційованих вправ і творчих завдань з метою забезпечення продуктивної діяльності хормейстерів на заняттях з сольфеджіо. 

На третьому етапі /1996-1998/ відбувався формуючий експеримент для апробації та впровадження у практику вузу культури методики формування навичок сприйняття хорового багатоголосся, а також здійснювався порівняльний аналіз даних експериментальної і контрольної груп та узагальнення одержаних результатів. У процесі проведення діагностичних зрізів перевірялась ефективність запропонованої методики щодо формування навичок сприйняття хорового багатоголосся. 

Наукова новизна дослідження: вперше поставлено, вивчено і науково обгрунтувано проблему формування навичок сприйняття хорового багатоголосся; цілісно розглянуто та окреслено сутність хорового багатоголосся як складової хорового мистецтва; вивчено процес сприйняття багатоголосої музики та систематизовано його структурні компоненти як умову сприйняття хорового багатоголосся; визначено критерії діагностики та рівні сформованості навичок сприйняття хорового багатоголосся; розроблено систему навчально-диференційованих вправ і творчих завдань для формування навичок сприйняття хорового багатоголосся, яку впроваджено в практику професійної музичної підготовки студентів-хормейстерів у вузі культури на заняттях з сольфеджіо; дістала подальшого розвитку система створення педагогічних умов, що сприяють продуктивному формуванню навичок сприйняття хорового багатоголосся у студентів. 

Теоретична значущість дослідження полягає у розширенні наукових знань з проблеми сприйняття хорового багатоголосся; визначенні поняття «сприйняття хорового багатоголосся»; психолого-педагогічному обгрунтуванні компонентної структури формування навичок сприйняття хорового багатоголосся; виявленні організаційно-методичних факторів, що сприяють активному формуванню й удосконаленню професійних навичок студентів на заняттях з сольфеджіо. 

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в апробації та впровадженні у навчальний процес вузу культури системи навчально – диференційованих вправ і творчих завдань, безпосередньо спрямованої на підвищення ефективності розвитку навичок сприйняття хорового багатоголосся у студентів-хормейстерів у курсі сольфеджіо; виробленні науково обгрунтованих методичних рекомендацій з питань формування навичок сприйняття багатоголосої хорової музики. Теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження можуть бути застосовані у системі професійної підготовки студентів-хормейстерів та музикантів-виконавців у навчальних закладах педагогічного та культурноосвітнього профілю, а також при складанні окремих розділів навчальних посібників, методичних рекомендацій тощо. 

На захист виносяться: 

- трактування сприйняття хорового багатоголосся як складного структурного процесу з численними компонентами; 

- методика формування навичок сприйняття хорового багатоголосся, як провідний компонент професійної підготовки майбутнього диригента хору; 

- система навчально – диференційованих вправ і творчих завдань як прикладна сфера формування навичок сприйняття хорового багатоголосся у студентів вузів культури на заняттях з сольфеджіо. 

Особистий внесок автора полягає у визначенні сутності сприйняття хорової