Формування й реалізація державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємcтвах аграрного сектора економіки України

На сьогодні опубліковано велике коло робіт, в яких аналізуються проблеми кадрової політики. У цьому плані, з нашого погляду, особливої уваги заслуговують праці вчених В. Б. Авер’янова, Г. В. Атаманчука, О. О. Воронька, С. Д. Дубенко, В. М. Князєва, Г. І. Лелікова, В. І. Лугового, В. К. Майбороди, П. С. Назимка, Н. Р. Нижник, І. Ф. Надольного, О. Ю. Оболенського, М. І. Пірен, В. А. Ребкала, В. А. Скуратівського, В. П. Троня, В. В. Цвєткова, Г. В. Щокіна, В. Г. Яцуби та інших. Ними вперше у вітчизняній науці зроблені спроби визначення понять “кадрова політика”, “державна кадрова політика”, основних принципів кадрової політики, системи кадрової роботи, головних напрямів реформування державної служби, створення системи ефективного державного управління й підготовки нових кадрів для органів державного управління й місцевого самоврядування тощо.

Предметом широких наукових досліджень є проблеми реформування і розвитку аграрного сектора економіки в цілому. Серед них насамперед слід виділити роботи В. Я. Амбросова, І. І. Лукінова, В. Я. Месель-Веселяка, О. М. Оніщенка, В. І. Семчика, О. М. Шпичака, В. В. Юрчишина, особливо вчених, які в певні періоди очолювали і продовжують очолювати керівні органи управління агропромисловим комплексом – П. І. Гайдуцького, М. В. Гладія, М. В. Зубця, І. Г. Кириленка, П. Т. Саблука та інших. У них розроблені різні аспекти наукової теорії аграрних відносин, містяться теоретичні оцінки й узагальнення щодо сучасного перехідного етапу аграрного сектора економіки, обґрунтовується необхідність створення нових, мобільних підприємницьких структур, здатних забезпечити вихід аграрної сфери із кризового стану.

Особливо близькими до проблеми, що досліджується, можна визначити публікації О. М. Бородіної, Й. С. Завадського, В. І. Лишиленка, І. Х. Степаненка та В. В. Юрчишина, в яких аналізується кадрова політика в аграрному секторі економіки, питання кадрового забезпечення реформування аграрних відносин і відтворення трудових ресурсів аграрної сфери.

Разом із тим, питання роботи з керівними кадрами й спеціалістами аграрного сектора економіки останнім часом практично не знайшли достатнього висвітлення ні в дисертаціях, ні в науковій літературі.

Аналізуючи літературу, автор дійшов висновку, що поки немає жодної узагальнюючої наукової праці з питань здійснення державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки України на дисертаційно-монографічному рівні, не аналізувалась її нормативно-законодавча база, недостатньо вивчені механізми її формування й реалізації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась за тематикою досліджень Української Академії державного управління при Президентові України, зокрема, в межах комплексного наукового проекту “Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації РК 0199 U 002827), а також за темою науково-дослідних робіт Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Української Академії державного управління при Президентові України “Дослідження проблем управління соціально-економічним розвитком Дніпропетровського промислового регіону та розробка науково-методичних рекомендацій з його вдосконалення” (державний реєстраційний номер 0100 U 003151).

Мета й завдання дослідження. Виходячи з актуальності й недостатньої вивченості проблеми, автор ставить за мету дослідження визначення науково-теоретичних засад змісту державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки, розкриття особливостей її формування й реалізації та розробку на цій основі рекомендацій і пропозицій щодо її удосконалення.

Беручи до уваги складність і багатогранність теми, автор ставить відповідні до мети завдання дослідження:

- здійснити системний аналіз наукової літератури, законодавчої та нормативної бази, вітчизняного й зарубіжного досвіду щодо здійснення державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки;

- визначити мету, завдання й принципи, нормативно-правове регулювання державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки;

- дослідити особливості формування й реалізації державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки в 90-х роках і вплив на її трансформацію аграрних перетворень у сучасних умовах; проаналізувати тенденції змін у кількісному і якісному складі керівників і спеціалістів галузі як провідної категорії апарату управління;

- сформулювати конкретні рекомендації щодо вдосконалення кадрової політики держави в досліджуваній сфері.

Об’єктом дослідження обрані суспільні відносини, що складаються в процесі формування й реалізації державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки.

Предметом дисертаційного дослідження є державна кадрова політика в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки, теоретичні засади її формування й реалізації (поняття, принципи, суб’єкти й об’єкти, кадровий потенціал керівників і спеціалістів галузі), механізми формування й реалізації, шляхи удосконалення здійснення кадрової політики держави в аграрній сфері.

Щодо гіпотези дослідження, то ми виходили з припущення, що державна кадрова політика в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки набуде більшої ефективності й досконалості за умов:

- урахування попереднього вітчизняного й зарубіжного досвіду її здійснення;

- наукового обґрунтування функцій організаційної системи підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів для аграрного сектора економіки в загальному контексті реформування вищої та післядипломної освіти в Україні, нових засад забезпечення й використання кадрового потенціалу в умовах радикального реформування аграрних відносин та економічного господарювання в цілому;

- створення умов і технологій для оперативного аналізу стану справ кадрового забезпечення аграрної сфери з метою гнучкого реагування на зміни, що виникають у соціально-економічному житті держави.