Формування й реалізація державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємcтвах аграрного сектора економіки України

років так і не адаптувалась до ринкової моделі господарювання. Саме із цим пов’язане звільнення майже третини з них у процесі реструктуризації КСП, а тому потрібна система заходів із боку державних органів і органів місцевого самоврядування з метою прискорення процесу формування в них нового стереотипу мислення, їх переорієнтації на роботу в нових умовах. По-друге, у зв’язку із суттєвим збільшенням кількості новоутворених агроформувань постає проблема забезпечення їх дієздатними керівниками із числа спеціалістів, які не мають досвіду керівної, управлінської роботи. Цій категорії керівників також необхідно в короткий час надати можливість підготовки й перепідготовки з метою скорочення терміну їх адаптації до роботи в ринкових умовах. По-третє, одним з основних завдань державної кадрової політики в аграрному секторі економіки має стати нове осмислення власності з метою формування нового прошарку сільських власників, без чого процес реформування аграрних відносин не матиме сенсу; по-четверте, зменшення розмірів сільськогосподарських підприємств, подальший очікуваний процес їх дроблення і, як результат, перехід від багатогалузевих до спеціалізованих господарств, активізація процесів створення все більшої кількості фермерських господарств тощо вимагає змін у структурі й напрямах підготовки спеціалістів у вищих навчальних закладах усіх рівнів акредитації та адаптації до їх потреб системи навчання спеціалістів; по-п’яте, на зміни в державній кадровій політиці в аграрному секторі економіки впливатимуть суттєві зрушення у співвідношенні між трьома різними сферами АПК, формування прогресивної макроекономічної структури, пов’язаної з мінливою мікроструктурою виробництва й ринкового попиту, що передбачають зміни в структурі й обсягах підготовки фахівців для різних сфер аграрного сектора економіки; по-шосте, реформування відносин власності на селі призвело до суттєвого перерозподілу сфер використання фахівців, зміни функцій значної частини фахівців в аграрному виробництві, зміни принципів кадрового забезпечення, що вимагає вдосконалення системи прогнозування потреби в кадрах, відпрацювання механізму їх використання, системи заохочення, навчання тощо.