Предмет:
Тип роботи:
Автореферат
К-сть сторінок:
32
Мова:
Українська
тому їм легше приймати відповідні рішення в складних управлінських ситуаціях.
Практика реформ в аграрному секторі економіки показує, що керівниками й спеціалістами новоутворених сільгосппідприємств, незалежно від їх форм власності, повинні бути компетентні, висококваліфіковані, відповідальні, творчі, неординарні особи, схильні до інновацій, спроможні управляти на демократичних засадах, у кризових умовах знайти вихід із надзвичайно складних ситуацій, керівники й спеціалісти нового типу, здатні забезпечити новий стиль у роботі.
У дисертації обґрунтовується модель сучасного керівника й спеціаліста аграрної сфери. Виходячи із системного характеру цієї проблеми автором зроблена класифікація необхідних якостей і вимог до керівників і спеціалістів цієї галузі в ринкових умовах господарювання, їх розподіл на морально-етичні, професійно-ділові й особисті, дано класифікацію стилів керівництва.
Механізм реалізації конкретних завдань державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки передбачає в себе розподіл функцій і компетенцій між органами державної влади й управлінськими структурами різного рівня щодо забезпечення втілення в процес управління всіх напрямів розвитку системи кадрової роботи як поточного, так і стратегічного характеру.
У роботі наводяться конкретні приклади використання даного механізму Міністерством аграрної політики, головними управліннями сільського господарства й продовольства облдержадміністрацій, управлінням сільського господарства й продовольства райдержадміністрацій, дається аналіз Концепції кадрового забезпечення аграрного сектора економіки України на період до 2010 року й галузевої програми “Кадри АПК – 2004”, регіональних кадрових програм.
Перехід сільського господарства до ринкових відносин змінює роль і місце спеціаліста у процесі виробництва й вимоги до його підготовки, потребує реформування всієї аграрної освіти з тим, щоб вона стала фундаментом подальшої підготовки кадрів суто ринкової сфери виробництва для аграрного сектора економіки, реформування якого значною мірою зумовлює і необхідність удосконалення системи підвищення кваліфікації керівних кадрів і спеціалістів аграрного сектора, підтримки аграрної науки.
ВИСНОВКИ
Проведене в межах дисертаційної роботи дослідження проблем формування й реалізації державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки України дозволяє сформулювати ряд узагальнюючих висновків і рекомендацій, що мають теоретичне й практичне значення.
Подоланню негативних тенденцій при формуванні й реалізації державної кадрової політики в аграрному секторі економіки, здійсненню цілісної державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки має сприяти розробка на державному рівні її науково обґрунтованої концепції, яка повинна визначити перспективи розвитку галузі й необхідне для цього випереджаюче кадрове забезпечення, чітке визначення суб’єктів і об’єктів кадрової політики в аграрній сфері, їх взаємозв’язок і взаємодію в кадрових процесах як по “вертикалі”, так і по “горизонталі”; мету, пріоритети, принципи кадрової політики, шляхи, засоби й механізми кадрового забезпечення аграрних реформ; найближчі, короткострокові й стратегічні напрями роботи з кадрами; принципи й критерії добору й розстановки кадрів в органах державного управління аграрного сектора економіки, його державних підприємствах, установах і організаціях; умови ефективного використання кадрового інтелектуального потенціалу галузі, мотиваційні стимули для формування якісно нового типу керівника й спеціаліста аграрної сфери.
Розроблена, апробована й запропонована до застосування на державному рівні концепція державної кадрової політики в аграрному секторі економіки має слугувати орієнтиром у виборі основних напрямів удосконалення кадрового потенціалу галузі й стати основою для розробки регіональних концепцій кадрової політики в аграрній сфері, а також комплексних галузевих і регіональних програм кадрового забезпечення аграрного сектора економіки.
Важливими умовами реалізації ефективної державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки мають стати удосконалення нормативно-правової бази, зокрема розробка й прийняття Закону України “Про сільське господарство”, де знайдуть відображення теоретичні напрацювання автора щодо державної кадрової політики в аграрному секторі економіки, розробки стратегії формування й використання кадрового корпусу, характеру роботи органів державної влади з кадрами керівників і спеціалістів аграрної сфери, зокрема визначення адекватної сучасним вимогам структури відповідних органів державного управління, їх повноважень і компетенції в роботі з кадрами керівних працівників і спеціалістів різних категорій і рівнів; удосконалення системи механізмів економічного, організаційного, освітньо-інформаційного забезпечення державної кадрової політики в галузі; підвищення результативності діяльності її суб’єктів, професіоналізація кадрів тощо.
У зв’язку із процесами реформування села, інтенсивним формуванням нової хліборобської ідеології, світоглядних і життєвих засад селян-власників, зміною середовища їх існування вимагає подальшого розвитку типологія стилів керівництва, виникає необхідність нових підходів до цього питання. Дослідження даного питання дає змогу виділити об’єктивні фактори й психологічні компоненти успішного стилю управління в нових умовах: авторитет керівника, форма взаємовідносин його з підлеглими, мотивація їх праці, професійно-ділові, морально-етичні й особисті якості керівника, особливості організації його праці й виконання ним операційних дій.
Зважаючи на низьку результативність навчання кадрів для аграрного сектора економіки, відсутність раціональних економічних відносин вищої школи із замовниками й споживачами, недосконалу систему фінансування державних навчальних закладів і недостатнє використання програм міжгалузевих дисциплін і активних методів навчання, передового зарубіжного досвіду, необхідно перебудувати існуючу систему підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації аграрних кадрів, активізувати перехід до підготовки спеціалістів нової формації, здійснити поєднання фундаментальної підготовки з практичним навчанням, створити умови для безперервного навчання фахівців із метою постійного оновлення їх знань і підвищення професійного рівня. Результати дослідження підтверджують доцільність перегляду й уточнення Міністерством аграрної політики, Міністерством освіти і науки переліку спеціальностей і спеціалізацій фахової структури підготовки фахівців для аграрної сфери економіки, зокрема, передбачити розширення